Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він приніс в українську літературу чудові поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він – один із перших представників літературного напряму символізму, бо його поезія – це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви.
  Микола Вороний народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область) у сім'ї ремісників. Ранні роки поета минули на Слобожанщині. Після закінчення початкової школи навчався в реальному училищі Харкова, а згодом – у Ростові. Закінчити училище Миколі так і не вдалось, оскільки його виключили з сьомого класу через зв'язок з народниками.
  Аж три роки Микола Кіндратович перебував під наглядом поліції без права вступу до вищого навчального закладу. Здобув філософські знання у Віденському та Львівському університетах. Товаришував з Іваном Франком. Допомагав йому видавати газети "Громадський голос", "Радикал". Микола Вороний за своє життя працював бібліотекарем, режисером українського театру, редактором газети "Життє і слово", коректором Наукового Товариства ім. Шевченка, неофіційним редактором газети "Зоря", актором. Використовував безліч псевдонімів – Арлекін, Віщий Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик. Один із засновників Української Центральної Ради, засновник і режисер Національного театру. Був одружений з донькою Миколи Вербицького Вірою Вербицькою. Батько поета Марка Вороного.
  У 1893 році в журналі "Зоря" опублікували перший вірш Миколи Вороного "Не журись, дівчино". Після цього його твори часто друкували в різних періодичних виданнях, альманахах, але перша поетична збірка вийшла друком аж у 1911 році під назвою "Ліричні поезії". Друга збірка віршів Миколи Вороного "В сяйві мрій" з'явилася через два роки. У 1917 році в Катеринодарі побачила світ поема "Євшан-зілля", а в 1920-му в Черкасах – книжка "Поезії". Останнє прижиттєве видання здійснено в 1929 році також під назвою "Поезії". Туди увійшли найкращі твори різних років.
  Микола Вороний брав активну участь у політичному житті: був членом УСДРП, палким прихильником лютневої революції, підтримував Центральну Раду в її діях, а жовтневого перевороту і влади більшовиків не сприйняв, тому в 1920 році виїхав за кордон. Повернувся в Україну через декілька років, у 1926-му. Займався педагогічною діяльністю, викладаючи у Львівській консерваторії. Причиною повернення Миколи Вороного на територію Радянської України було важке матеріальне становище.
  Живучи на початку 20-х років у Львові, Микола Кіндратович довго хворів – і, зрештою, повірив запевненням "товаришів", що українізація – це назавжди, що в "новому житті" йому як визначному діячеві національної культури теж знайдеться почесне місце. У 1934 році Миколу Вороного заарештували як польського шпигуна й того ж року репресували. Миколу Кіндратовича було засуджено на три роки таборів. Але над ним зглянулися і замінили заслання висилкою на той же термін. Микола Вороний змушений був жити у Воронежі, пізніше – у Бежиці. У 1937 році оселився в місті Новоукраїнка (Одеська область), працював коректором у районній газеті, але невдовзі його знову заарештували "за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації". Обвинувачення були вигадані.
  7 червня 1938 року Миколу Кіндратовича розстріляли за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян.
  10 листопада 1957 року рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.
  Уже після того вийшли такі його книги: "Вибрані поезії", "Твори", "Театр і драма".
  Вершина творчості Миколи Вороного – поема "Євшан-зілля", в якій письменник уславлює дух непокори та свободи. У кожній людині повинно бути найсвятіше почуття – це любов до рідного краю, до своєї землі. Вороний оригінальний і своїми образами, і художнім стилем. Його твори хвилюють нас, чарують, бо це шедеври українського символізму.
  Ознайомитися з творами Миколи Вороного та дізнатися більше про його життєвий і творчий шлях можна у відділі абонемента Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка.
 

  Список літератури

  84(4УКР)
  В 75
  Вороний М. К. Євшан-зілля [Текст] : поема ; Поезії ; Переклади / М. К. Вороний ; уклад. А. Я. Бельдій. – Київ : Наукова думка, 2003. – 125, [3] с. – (Бібліотека школяра).

  84(4УКР)
  В 75
  У сяйві мрій [Текст] : поезії, переклади / М. К. Вороний ; [упоряд. та авт. передм. М. Москаленко]. – Київ : Київська правда, 2002. – 295 с.
 

  Про нього

  83.3(4УКР) / 8У
  К 72
  Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі) [Текст] / Г. Костюк ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Вашінгтон ; Київ : [б. в.], 2002. – 412, [3] с. : фот.

  83.3(4УКР) / 8У
  В 75
  Лицар честі і краси. Микола Вороний у спогадах, листах і матеріалах [Текст] / упоряд., передм. та прим. І. М. Лисенка. – Київ : Рада, 2011. – 206, [1] с.

  83.3(4УКР) / 8У
  С 85
  Стріла [Текст] : суб'єктивна антологія : [укр. поети XX ст. / упоряд., авт. передм. і літ. ст. В. Базилевський]. – Київ : Просвіта : Український письменник, 2013. – 1098, [1] с. : фот.