Володимир Челомей – один із головних творців радянського "ядерного щита". Незважаючи на видатний внесок Володимира Челомея у розвиток вітчизняної космонавтики, його ім'я ще маловідоме в Україні. Причин багато. Насамперед негативну роль відіграли дилетантське втручання "партійних вождів" СРСР у діяльність космічної галузі, вольові рішення кремлівських чиновників, які створювали нервову атмосферу у стосунках між провідними конструкторами та вченими: Сергієм Корольовим, Валентином Глушком, Михайлом Янгелем, Володимиром Челомеєм. У кожного своя доля, своє місце в історії освоєння Всесвіту. Талант Володимира Челомея випереджав свій час. Його проєкти (наприклад, експедиція на Марс) наближали людство до омріяної мети – виходу в позаземні галактики.
  Володимир Челомей народився 30 червня 1914 року в місті Сідлець (поруч із містечком Челомей) Привіслянського краю в Польщі в сім'ї вчителів, але дитинство та юність його минули в Полтаві. Як розповів президент Федерації космонавтики України Анатолій Завалишин, у полтавській період життя Володимир Челомей відкрив для себе батьківщину своїх предків: він зустрічався з Володимиром Короленком, Антоном Макаренком, полтавськими нащадками Олександра Пушкіна та Миколи Гоголя. До Полтави сім'я Володимира Челомея переїхала під час Першої світової війни. Майбутній конструктор зростав і формувався в інтелегентному середовищі, грав на фортепіано, любив класичну літературу, читав багато літератури з історії техніки та фізики. У 1926 році сім'я переїхала до Києва, де після закінчення семирічної трудової школи 1927 року Володимир вступив до Київського автомобільного технікуму. У 1932 році юнак став студентом авіаційного факультету Київського політехнічного інституту.
  Шлях у науку видатного вченого в галузі механіки і процесів керування, конструктора ракетно-космічної техніки, академіка, дійсного члена Міжнародної академії, астронавтики Володимира Челомея розпочався з теоретичної підготовки саме в Київському політехнічному інституті, а потім – на моторобудівному факультеті Київського авіаційного інституту. Вибір КПІ для майбутнього конструктора був свідомим та омріяним, адже тут сформувалася знаменита Київська авіаційна школа. Паралельно з навчанням в інституті Володимир Челомей слухав лекції таких видатних науковців як академіки Української АН Дмитро Граве та Михайло Кравчук. Уже на другому курсі Володимир написав першу наукову працю, в якій виклав оригінальний метод розрахунку продування авіаційних двотактних двигунів із застосуванням апарата векторного числення. У 1936 році вийшла книга Володимира Челомея "Векторне числення" – короткий курс векторного аналізу з багатьма прикладами практичного застосування в механіці. У 1937 році Володимир Челомей отримує диплом інженера з відзнакою. Молодого науковця запрошують в Інститут математики АН УРСР, де Володимир Челомей працює над темою "Динамічна стійкість елементів авіаційних конструкцій".
  У 1940 році разом із найкращими молодими вченими СРСР його приймають у спеціальну докторантуру при АН СРСР. 26-річний Володимир Челомей – наймолодший у цій півсотні обраних. Навесні 1940 року молодий науковець закінчує роботу над докторською дисертацією та успішно захищає її в АН УРСР. Але війна змінює плани. Документи до Вищої атестаційної комісії СРСР не дійшли. 22 червня 1941 року Володимира Челомея терміново викликають до Москви для продовження роботи в Центральному інституті авіаційного моторобудування ім. П. Баранова, де він працює над створенням пульсуючого повітряно-реактивного двигуна для бойових крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів та винищувачів. Ідею такого двигуна, який працює без компресора за підвищеного тиску повітряного потоку, Челомей виношував іще під час студентської практики на Запорізькому моторобудівному заводі. У 1944 році вчений починає розробляти літаки-снаряди – аналоги ФАУ-1, що були на озброєнні в німецькій армії. Перед Володимиром Челомеєм було поставлено завдання: створити нову зброю – безпілотну крилату ракету. Для цього його призначили головним конструктором і директором заводу ДКБ-52. У короткі терміни – менш ніж за півроку – було виготовлено десятки ракет-снарядів. Бойову крилату ракету 10Х прийняли на озброєння на початку 1945 року, що стало асиметричною відповіддю на ФАУ-1 і дало істотну моральну й тактичну перевагу на завершальному етапі війни. У квітні 1944 року Володимира Челомея викликали до Сталіна для консультацій про можливість придушити Берлін крилатими ракетами перед його штурмом. Челомей категорично відкинув цей сценарій через велику концентрацію мирних жителів і наявність видатних історичних пам'яток у Берліні. Сталін дослухався до думки молодого конструктора. Більшість праць Володимира Миколайовича, які мали оборонне значення, було засекречено.
  Неоціненний внесок ученого і в розвиток космонавтики. Академік АН СРСР, видатний конструктор ракетно-космічної техніки Володимир Челомей створив новий тип реактивного двигуна, який використовується у крилатих ракетах та інших реактивних установках. Володимир Миколайович – автор ідеї розкриття крила ракети в польоті, що технічно визнано в усьому світі. Створена в 1965 році під його керівництвом ракета "Протон" відправила в космос найважчі апарати: всі орбітальні пілотовані станції "Салют" і "Мир". Валентин Глушко у книзі "Розвиток ракетобудування в СРСР" відзначив: "Народження ракетно-космічної системи "Протон" ознаменувало початок нового етапу в освоєнні космічного простору".
  Володимир Челомей постійно прагнув нового. Новими ідеями та пропозиціями він часто порушував спокій конструкторських організацій і керівництва оборонного комплексу. Це рухало справу вперед, але часом заважало вченому працювати. Драматичною сторінкою в житті Володимира Миколайовича стало його протистояння з іншим видатним ученим – Сергієм Корольовим.
  У 1980 році було завершено розроблення автоматичної станції "Алмаз" з радіолокатором на борту. Станція не мала аналогів у світі. Запуск аналогічної станції цього класу було здійснено лише 1987 року під назвою "Космос-1970". Згодом американські фахівці визнали: якби програмою висадки на Місяць керував Челомей, радянські космонавти раніше за них здійснили би прогулянку поверхнею природного супутника Землі. Щасливою і водночас драматичною була діяльність Володимира Челомея. За словами члена челомеївської групи космонавтів Валерія Романова, "Челомей повною мірою відчував, якою інколи беззахисною є могутня конструкторська думка перед примхою підстаркуватого члена Політбюро, перед пихою маршала, перед заздрістю побратима".
  Його заслуги не вичерпуються лише зміцненням оборони країни. Через створення нових оборонних систем відбувся величезний вплив на загальний технічний прогрес, а розробки нових технологій у машинобудуванні, енергетиці, матеріалознавстві дали вагомі результати і для виробництва цивільної продукції. Здобувши величезні перемоги в космосі, Володимир Челомей мріяв зустрітися з американськими колегами, з якими підсвідомо змагався все життя. Він мріяв на власні очі побачити великий і красивий світ, який знав лише зі знімків супутників-розвідників, мріяв побувати у польському містечку Челомей і, можливо, знайти своїх родичів. Проте не так сталося, як бажалося…
  На алеї Слави Київського політеху, де Володимир Челомей починав навчатися, сформувався як конструктор та вчений і захистив кандидатську дисертацію, споруджено пам'ятник видатному конструкторові. Його портрет – на почесному місці в Державному політехнічному музеї КПІ. Студенти факультету авіаційних і космічних систем та механіко-машинобудівного інституту КПІ вивчають оригінальні технічні рішення Челомея, які вже стали класичними. Найкращим виплачують персональну стипендію імені видатного конструктора.
  Володимира Челомея не стало 8 грудня 1984 року. Він пішов із життя повний ідей і творчих планів. Його останні космічні ідеї були реалізовані вже без нього. Багато космічних проєктів ученого використовуються й донині.

  Список літератури

  1. Челомей В. Н. Избранные труды / В. Н. Челомей. – М. : Машиностроение, 1989. – 336 с.
  2. Абліцов В. Вчені України – лауреати міжнародних премій і нагород : [В. М. Челомей] // Наука України у світовому інформаційному просторі /Віталій Абліцов. – Вип. 4. – Київ : Академперіодика, 2008. – С. 88–89.
  3. Академик Владимир Николаевич Челомей // Освоение космического пространства в СССР:1984 : по материалам печати. – М.: Наука, 1986. – С. 236.
  4. Афанасьев И. Б. Неизвестные корабли (из истории советской космонавтики) : [В. Н. Челомей] / И. Б. Афанасьев. – М. : Знание, 1991. – С. 21–56.
  5. Бородин А. И. Выдающиеся математики : [В. Н. Челомей] /А. И. Бородин, А. Е. Бугай. – Киев : Радянська школа, 1987. – С. 561.
  6. Глушко В. П. Развитие ракетостроения и космонавтики в СССР : [В. Н. Челомей] / В. П. Глушко. – 2-е изд., доп. – М. : Машиностроение, 1981. – С. 69.
  7. Згуровський М. З. Володимир Челомей : засекречений конструктор // Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування / М. З. Згуровський – Київ: НТТУ "КПІ", – 2016. – С. 319–336.
  8. Космонавтика : энциклопедия : [В. Н. Челомей] / гл. ред. В. П. Глушко. – М. : Сов. Энциклопедия, 1985. – С. 438.
  9. Романов А. П. Конструкторы : [В. Н. Челомей]. / А. П. Романов – М. : Политиздат, 1989. – С. 349.
  10. Северцев Н. А. Владимир Николаевич Челомей (к 75-летию со дня рождения) // Юбилеи науки / Н. А. Северцев. – Киев : Наукова думка, 1989. – С. 72–76.
  11. Шаров І. Глибокий теоретик, винахідливий інженер : [В. М. Челомей] // Вчені України : 100 видатних імен / Ігор Шаров. – Київ : АртЕк, 2006. – С. 435–438.
  12. Максимов Г. Ракета-носитель "Протон" : [В. Н. Челомей] / Г. Максимов // Авиация и космонавтика. – 1988. – № 8. – С. 40–41.
  13. Ошкадьоров С. П. Про перспективи розвитку науки про метали : [Володимир Миколайович Челомей] / С. П. Ошкадьоров // Вісник НАН України. – 2016. – № 12. – С. 16–19.
  14. У 2019-му святкуємо ювілеї українських фізиків та астрономів : [В. М. Челомей] // Фізика. – 2019. – № 1. – С. 61.