"Мандрівна академія", "людина-університет" своєї епохи. Це про Григорія Сковороду. За життя він не видав жодної книги. Натомість читачі шукали його самі, масово читали й цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Про нього у творах згадував сам Тарас Шевченко: "…куплю паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку. Хрестами і візерунками з квітками кругом листочки обведу та й списую Сковороду…" Видатний український філософ-містик, богослов, поет і педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу. Офіційних даних про цю людину, яка стала популярною вже за життя, збереглося небагато. Натомість є чимало легенд.
Григорій Сковорода (22 листопада (3 грудня) 1722 – 29 жовтня (9 листопада) 1794) – український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій сім'ї. Після здобуття початкової освіти в сільській школі з 1734 року навчався у Києво-Могилянській академії. Це навчання, з перервами, тривало до 1753 року. Бібліотека Академії стала для Григорія Савича джерелом знань. У навчанні він був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку й інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників – від античних до сучасних йому. У Києво-Могилянській академії Григорій Сковорода навчався з перервами близько 10 років. Проте так і не отримав диплом про вищу освіту. А все через те, що він найбільше цінував власну свободу. Далі вчителював у семінарії в Переяславі, звідки його вигнали через надто прогресивний для того часу стиль викладання, був приватним учителем, писав вірші, перекладав, викладав у Харківській духовній колегії.
Сковорода причетний до відкриття першого університету в Україні. Коли молодий тридцятирічний дворянин Василь Каразін узявся за організацію Харківського університету, його заходи закінчилися удачею саме тому, що більшість із дворян, які внесли нечувану на той час суму в 618 тисяч карбованців сріблом, уже були підготовлені до цього. Це все були або учні, або знайомі, або друзі Григорія Сковороди. Григорію Савичу неодноразово пропонували й церковну кар'єру, на що він зазвичай відповідав упевненою відмовою – не хотів "поповнювати ряди фарисеїв". Зверталися до Сковороди ченці Києво-Печерської лаври, знаючи його як ученого: "Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята лавра прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і прикрасою обителі". У відповідь – виклик: "Ох, преподобнії! Я стовпотворіння собою умножати не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі божому...!"
Врешті-решт, після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав для себе мандрівний спосіб життя. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній філософ ніколи не розлучався з Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний – чи то пан, чи то селянин – хотів його побачити й почути. Тож аудиторія Григорія Сковороди була дуже численна й різнорідна, і всі розуміли його – речника великої правди.
Григорій Савич не мав вищої освіти (хоча були неодноразові спроби здобути її у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле), але сам досконало оволодів багатьма мовами (латинь, єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька). До того ж він мав іще й музичний талант – прекрасно грав на флейті, органі, сопілці, скрипці, гуслях, лірі та бандурі. Григорій Сковорода був неординарною особистістю. Взяти хоча би факт його вчителювання у Харкові. Замість оцінок Григорій Савич писав "туповат", "туп", "весьма туп", "сущая бестолковщина". Або: "понят", "весьма понят", "наверное понят", "возможно не понят". Розумників оцінював званнями "остр", "весьма остр", "зверок вострой", тобто той, що знання хапає на льоту. За життя Сковороди не було надруковано жодного його твору, хоча в рукописному варіанті вони все-таки були. Але він був добре відомий. Загалом Григорій Савич написав 17 філософських творів, 7 перекладів. Найвідоміші його твори – "Сад божественних пісень", "Жінка Лотова", "Байки Харківські". Інколи підписував свої листи подвійним іменем Григорій вар Сава Сковорода, Даниїл Майнгард. Усім відомо, що мислитель усе життя був самотнім, але не всі знають, що він був закоханий і навіть хотів одружитися, але не зміг. Прагнення до свободи переважило, і він покинув наречену просто на весіллі. Тож залишився одинаком.
Сковорода знав дату своєї смерті. 9 листопада 1974 року поет, за переказами, після обіду викопав собі могилу, потім пішов у кімнату, надів чисту білизну, підклав під голову сумку з власними пожитками і навіки заснув. Величний, гордий мандрівник, філософ, письменник, музикант, Григорій Сковорода зробив значний вклад в українську культуру і залишиться в пам'яті нації надовго. Також не забудеться його любов до свободи, викарбувана на могилі: "Світ ловив мене, та не спіймав…"
Список літератури
1. У1
С 44 Сковорода Г. С. Повне зібрання творів [Текст] : у 2 т. Т. 1 / Григорій Сковорода ; АН УРСР. Ін-т філософії. – Київ : Наукова думка, 1973. – 530, [1] с.
2. У1
С 44 Сковорода Г. С. Повне зібрання творів [Текст] : у 2 т. Т. 2. Трактати ; Діалоги ; Притчі / Григорій Сковорода ; АН УРСР. Ін-т філософії. – Київ : Наукова думка, 1973. – 573, [2] с.
3. 84 4(4УКР)
С 44 Сковорода Г. С. Твори [Текст] : у 2 т. Т. 1. Поезії ; Байки ; Трактати ; Діалоги / Григорій Сковорода ; передм. О. Мишанича ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ : Обереги, 1994. – 327 с.
4. 84(4УКР)
С 44 Сковорода Г. С. Твори [Текст] : у 2 т. Т. 2. Трактати ; Діалоги ; Притчі ; Переклади ; Листи / Григорій Сковорода ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ : Обереги, 1994. – 479, [1] с.
5. 84(4УКР)
С 44 Сковорода Г. С. Твори [Текст] : для ст. шк. віку / Григорій Сковорода ; худож. оформ. Івана Гаврилюка. – Київ : Веселка, 1996. – 270, [1] с.
6. 821(477)
С 44 Сковорода Г. С. Байки Харківські [Текст] / Григорій Сковорода ; пер. Назара Федорака. – Львів : Terra Incognita, 2019. – 99, [8] с.
7. 84(4УКР)
С 44 Сковорода Г. С. Буквар миру [Текст] : кн. для сімей. читання / [Григорій Сковорода ; упоряд., пер. та т. прим. Леоніда Ушкалова]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 317, [1] с.
8. 87.3(4УКР)
С 44 Сковорода Г. С. Пізнай в собі людину [Текст] / Г. С. Сковорода ; [пер. М. Кашуба, ред. пер. В. В. Войтович]. – Львів : Світ, 1995. – 525, [3] с.
9. 84(4УКР)
С 44 Сковорода Г. С. Розмова про істинне щастя [Текст] / Г. С. Сковорода ; [пер. укр. мовою, прим. Шевчука В. О.]. – Харків : Прапор, 2002. – 270, [1] с.
