Манґа в Україні набирає популярності і фанатів та поціновувачів цього виду японсько мистецтва тішить те, що вони бачать все більше видань, перекладених саме українською мовою, не лише в спеціалізованих крамничках, а й на полицях звичайних книжкових магазинів.
  Сьогодні на прикладі "Чі. Життя однієї киці" Конамі Канати розбираємо, що таке манґа.

  Ма́нґа – це комікси, що створені в Японії або японською мовою. Манґа в тій формі, в якій вона існує сьогодні, почала розвиватися після Другої світової війни, хоча традиція видання ілюстрованих романів бере свій початок ще з раннього японського мистецтва.
  Манґа визнана і як форма образотворчого мистецтва, і як літературне явище та має безліч жанрів і тем. Професійний художник, який створює манґу, називається манґака.
  Майже вся манґа малюється та видається чорно-білою. І причин декілька: по-перше, це спадщина традиційного японського живопису, по-друге, це значно здешевлює її виробництво, і по-третє, через часте видання випусків розпорядок праці манґаки такий, що на колір просто не вистачає часу. Адже більшість видань, що друкують манґу – це щотижневики, а отже новий розділ має бути повністю готовий за сім днів без втрати якості промальовки та сюжету. За популярною манґою найчастіше знімається аніме.

  Тож, чим цікава манґа "Чі. Життя однієї киці"?
  Авторка манґи – Конамі Каната. Народилася 1958 року. Професійне зростання почалося з 1982-го року. Малює переважно серії про котів. Так, у 1988 році вона розпочала шалено успішну серію "Фуку-Фуку Фуньян" з котом Фуку-Фуку в головній ролі, а маленька Чі просто полонила серця читачів і за цією манґою у 2008 році вийшов короткометражний аніме серіал.
  В Японії манґа виходила з 2004 по 2015 рік. В Україні перший том був перекладений та надрукований у 2019 році видавництвом "Наша ідея" і випуск продовжується.
  Манґа "Чі. Життя однієї киці" є повністю кольоровою. Вона вважається дитячою – від 6 до 8 років – але безліч милих, смішних та курйозних ситуацій викличуть усмішку у всіх, хто її читатиме.
  Сюжет доволі простий: в манзі розповідається про будні маленької киці, котра одного дня зайшла далеко від мами й загубилася, але яку підібрала добра й любляча сім'я. Історія оповідається саме від Чі, що робить її милішою та веселішою, адже маленька киця ще не розуміє, чому котячий лоток – це туалет, а не ліжечко, чому не можна гратися з наповнювачем і заважати татові, коли він так весело шурхотить клавіатурою за комп'ютером. Киця хоче йти на пошуки мами, яку загубила, але поступово забуває про це і починає сприймати людей за свою родину. Та попереду ще багато пригод: поїздка до ветеринара, втрата – так, Чі знову загубилася – і віднайдення своїх людей, зустріч з іншим котом, можливий переїзд до іншої сім'ї… Бо головною проблемою є те, що у будинку, де живе сім'я Ямада – родина, що прихистила Чі – не можна тримати тварин. То що, бідолашна Чі, котра тільки-но полюбила свою нову сім'ю та домівку, буде змушена покинути їх чи доля усміхнеться і вони таки залишуться разом?
  Та не думайте собі, що ця манґа – лише для розваги. Вона також і дуже пізнавальна, адже описує усі найдрібніші деталі та нюанси проживання кошеняти в будинку.
  До слова, це дуже гарний спосіб привернути увагу дитини до книги та читання загалом: кольорові ілюстрації, життєві ситуації, що можуть статися і з тобою також, легкість та емоційність розповіді, невеликий обсяг тексту – усе це може посприяти сприйняттю книги й читання як цікавого дозвілля.
 

  Катя Скрипка,
  провідна бібліотекарка відділу мистецтв