У філії "Медична бібліотека" Чернігівської ОУНБ до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, який відзначають щороку 24 березня, організовано виставку "Обережно: туберкульоз!".
  Дата обрана не випадково, адже цього дня в 1882 році відомий німецький лікар, мікробіолог і гігієніст Роберт Кох оголосив про виявлення бактерії, що спричиняє захворювання.
  Туберкульоз залишається одним із найбільш смертоносних інфекційних убивць у світі. За даними ВООЗ, щодня близько 4000 людей втрачають життя від туберкульозу. За оцінками, чверть світового населення заражена туберкульозними паличками. Більшість із цих людей не є хворими або заразними, але вони мають ризики розвитку недуги в майбутньому.
  У січні 2023 року Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер відзначав би 100-річчя з дня заснування. Саме 27 січня 1923 року було засновано Чернігівський центральний губернський тубдиспансер. До цього спонукала загрозлива статистика захворюваності на туберкульоз, особливо серед дітей (50%). Починаючи з 1919 року Товариство Червоного Хреста відкриває стаціонари для хворих на туберкульоз на 25 ліжок. А вже у 1922–1923 роках у Чернігові, Ніжині, Конотопі були відкриті протитуберкульозні диспансери.
  Під час Другої світової війни, що тривала понад 6 років (1939–1945), медична та аптечна мережі області були знищені й розграбовані.
  З визволенням Чернігівщини від німецьких нацистів уже у перші місяці відновлюють роботу лікарні. У серпні 1944 року виконком обласної ради ухвалює постанову "Про заходи по боротьбі з туберкульозом", якою передбачається відкриття протитуберкульозних диспансерів на 200 ліжок. 17 квітня 1945 року облвиконком ухвалює рішення про відкриття туберкульозної лікарні на 20 ліжок з доведенням до 60.
  У 1968 році протитуберкульозний диспансер, яким керував заслужений лікар України Леонід Замдборг, переселився у нове приміщення на 300 ліжок. До цього в 1965 році Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер став учасником ВДНГ СРСР і "За освоєння нових передових методів організації боротьби з туберкульозом у сільській місцевості" був відзначений дипломом ІІ ступеня. У 1972-му диспансер – учасник Всесоюзного експерименту щодо різкого зниження захворюваності на туберкульоз.
  Продовжив роботу свого попередника заслужений лікар України Василь Хоменко. Під його керівництвом у 1983 році введено в експлуатацію другий корпус, загальна кількість ліжок збільшилася до 750. Створені перше, друге, третє терапевтичні відділення для лікування хворих з деструктивними змінами в легенях. У закладі організовано централізовану бактеріологічну лабораторію, яка обслуговувала хворих області.
  З 1993 року диспансер очолив заслужений лікар України Валерій Дубров. У 2012 році за результатами проведення щорічного національного проєкту "Флагмани сучасної медицини" Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер визнаний кращим і нагороджений Грамотою за вагомий внесок у розвиток іміджу охорони здоров'я України.
  З 2016 року керування закладом довірено кандидатові медичних наук, заслуженому лікареві України Миколі Дейкуну. Саме у 2016–2020 роках починаються масштабні реформи в охороні здоров'я. У 2018-му відбувається об'єднання чотирьох диспансерів – Бахмацького міжрайонного, Ніжинського та Прилуцького, а також Обласного центру із профілактики та боротьби зі СНІДом і дитячого протитуберкульозного диспансеру. Обласний протитуберкульозний диспансер перейменовано на Обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб.
  Під час повномасштабної війни Росії проти України, розпочатої 24 лютого 2022 року, приміщення колишнього обласного протитуберкульозного диспансеру зазнало значних руйнацій. Наразі Обласний центр соціально значущих та небезпечних хвороб тимчасово працює на території медичного містечка Чернігова.
  На виставці представлені книги та статті із журналів, які розкажуть відвідувачам про відповідальне ставлення до свого здоров'я, про те, як уберегтися від смертельної хвороби під назвою "туберкульоз".

  1. Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання: Матеріали парламентських слухань у Верховній Раді України 19 травня 2003 року. – К. : Парламентське видавництво, 2003. – 60 с.

  Учасники парламентських слухань відзначають, що в Україні в цілому сформовано законодавчу базу, необхідну для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів з метою недопущення масового поширення захворювання на туберкульоз. Прийнятим 5 липня 2001 року Законом України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" створене належне правове поле. Затверджено низку інших важливих нормативно-правових актів.

  2. Скачко В. Г. Туберкульоз: Профілактика. Лікування. Реабілітація. – К. : Медицина, 2006. – 120 с.

  У книжці на сучасному науковому рівні висвітлено основні тенденції профілактики та лікування туберкульозу. Описано, як підвищити імунітет і запобігти туберкульозові в різних вікових групах, враховуючи особливості перебігу супутніх захворювань. Обґрунтовано можливості посилення ефективності традиційної антибактеріальної терапії.

  3. Туберкульоз в Україні (Аналітико-статистичний довідник за 2001–2012 роки) : Зупинимо туберкульоз в Україні. – К. : МОЗ України; Державна Служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІД та інших соціально небезпечних захворювань; Державний заклад "Центр медичної статистики МОЗ України"; Державна установа "Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України", 2013. – 128 с.

  У книзі визначені принципи державної політики в галузі протидії туберкульозу в Україні. З метою ефективного впливу на епідемічну ситуацію з туберкульозу в Україні вперше забезпечено доступ до сучасних методів діагностики цього захворювання: в шість лабораторій ІІІ рівня, які ще не мали автоматизованих систем для виявлення мікобактерій туберкульозу та встановлення їх чутливості до протитуберкульозних препаратів, закуплені й поставлені апарати ВАСТЕС. Зокрема, розпочато впровадження молекулярно-генетичних методів швидкої діагностики туберкульозу – 12 регіонів забезпечені відповідним обладнанням. Закупівля обладнання для швидкої діагностики захворювання здійснена за рахунок коштів і фази 9 раунду Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією. Наразі повністю забезпечена потреба лабораторій у витратних матеріалах. Це дало змогу суттєво покращити діагностику мультирезистентного туберкульозу.

  4. Фещенко Ю. І., Мельник В. М., Коблянська А. В. Хіміорезистентний туберкульоз. – К. : Здоров'я, 2003. – 136 с.

  У монографії розглядаються питання хіміорезистентного туберкульозу, погляди на це захворювання та особливості туберкульозу на сучасному етапі. Авторами детально висвітлені основні поняття щодо визначення хіміорезистентного туберкульозу, чинники його розвитку й сучасні погляди на прогностичні тенденції у хворих на таку форму.

  5. Фещенко Ю. І., Мельник В. М., Опанасенко М. С. Реорганізація, реструктуризація та реформування протитуберкульозної служби в Україні: Монографія. – К. : Видавництво "Ліра-К", 2015. – 172 с.

  У монографії висвітлені основні стратегії контролю за туберкульозом, система надання протитуберкульозної допомоги населенню, причини нестабільної ситуації з туберкульозом. Обґрунтована потреба у реорганізації, реструктуризації та реформуванні протитуберкульозної служби, викладені їх загальні засади. Висвітлені інфраструктура і функція протитуберкульозних диспансерів, лікарень, туберкульозних санаторіїв, намічені шляхи реструктуризації ліжкового фонду у протитуберкульозних закладах.

  Крім книг до уваги користувачів пропонуються статті з фахових журналів. Ось декілька з них.

  6. Зведена настанова ВООЗ з туберкульозу. Модель 1: Профілактика // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2021. – № 2. – C. 86–102.

  Стаття присвячена профілактичному лікуванню туберкульозу, використані обґрунтовані та доказові дані, надані схеми профілактичного лікування, рекомендоване дозування препаратів. Розглянуто зміни у рекомендаціях ВООЗ з профілактичного лікування туберкульозу за період з 2018 року до сьогодні.

  7. Петренко В. І. та ін. Туберкульоз – асоційований синдром відновлення імунної системи у ВІЛ-інфікованих пацієнтів і сучасний стан проблеми / В. І. Петренко, О. В. Стополянський, Я. В. Бондаренко // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2021. – № 1. – C. 87–91.

  Стаття вчених Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця та Київського обласного фтизіатричного центру розглядає синдром відновлення імунної системи у ВІЛ-інфікованих пацієнтів упродовж 6 місяців після призначення антиретровірусної терапії. Проаналізовано сучасні наукові публікації англомовних наукових журналів, визначено основні фактори ризику, визначені напрями подолання вірусу.

  8. Фещенко Ю. І. та ін. Лікування хворих на туберкульоз із множинною та широкою лікарською стійкістю залежно від складу індивідуалізованих режимів: безпосередні та віддалені результати / Ю. І. Фещенко, Н. А. Литвиненко, Н. В. Гранкіна. // Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. – 2021. – № 4. – C. 7–15.

  У статті розкривається гостра тематика: невирішеною проблемою у світі залишається лікування хворих на туберкульоз із множинною лікарською стійкістю. Немає чітких рекомендацій, що мають високий рівень доказовості щодо антибактеріальної хіміотерапії. Ця стаття – результат дослідження групи вчених із Національного інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського та фахівців Криворізького протитуберкульозного диспансеру.

  Також на виставці представлені документи про історію Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру.
  Запрошуємо користувачів відвідати бібліотеку та ознайомитися з матеріалами. Виставка буде доступна з 15 березня до 1 квітня.