9 травня минає 90 років від дня народження Романа Андріяшика – письменника, журналіста, унікальної постаті в українській літературі. Він народився в 1933 році в селі Королівка Борщівського району Тернопільської області. Після закінчення школи три роки навчався на фізико-математичному факультеті Чернівецького університету, потім – на факультеті журналістики Львівського університету, який закінчив у 1964 році. Друкуватися почав іще з 1957 року, але у великій літературі дебютував у 1966 році романом "Люди зі страху". Певний час письменник перебував на творчій роботі, пізніше був науковим редактором УРЕ, працював також у видавництві "Радянський письменник".
Роман Андріяшик належить до покоління, яке прийшло в літературу в 60-х роках та принесло з собою прагнення перемін, вивільнення від тягаря ідеологічних догм, приписів і табу. Але невдовзі "відлига" змінилася на "заморозки" і його твори, як і твори багатьох інших авторів, потрапили під прес цензури. Роман Васильович прожив тільки шістдесят сім років (помер 2 жовтня 2000-го) але, як ніхто інший, зумів утілити в українську літературу психологічний роман, у якому герої уособлюють долю народу. Художнє осмислення дійсності Андріяшика, ґрунтоване на поєднанні національних традиції зі стильовими особливостями західноєвропейського модерну, ставить його романи поруч з творами прозаїків "втраченого покоління": Еріха Марії Ремарка, Ернеста Хемінгуея, Річарда Олдінгтона. У своїх творах Роман Андріяшик розглядає проблему насильства суспільства над людиною, здійснюваного в різних формах – війна, національне і соціальне рабство, а також породжений ними страх, негатив, несприйняття цього ворожого світу окремою людиною. Війна для персонажів його книг – не вияв героїзму, доблесті, а антигуманний механізм продукування насильства й духовного нищення, що нівелює людську індивідуальність, закладає у підсвідомість почуття страху, підриває моральні сили народу, його духовну міць. У романі "Додому нема вороття" автор показує розділену між сусідами Україну та її рабську долю – долю опори й годувальниці окупантів. Оксен Супора, який у часи Першої світової війни воює за імперію Габсбургів, доходить висновку, що воювати треба лише за свою державу, свій народ. А вороття додому нема тому, тому що дому нема, у твоїй країні господарюють інші. Через те для українців нема безпечного простору, тилу, де можна було би зупинитися, перепочити, набратися сил. Цим і відрізняється наша історія від історії інших народів. Роман Андріяшик єдиний в українській літературі показав, що і за таких пекельних умов українці не стають іншими, вони залишаються самими собою і, хоч не всі, але намагаються боротися. Письменник зумів пов'язати долі своїх героїв із загальною ідеєю – ідеєю українського визволення. Його твори змушують задуматися про проблему нації як таку і все, що з нею пов'язано – людську гідність, спільну кров, землю, історію та майбутнє.
Пропонуємо до вашої уваги книги Романа Андріяшика, які є у Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці. Їх можна взяти у відділі абонемента.
84(4УКР)
А 65
Андріяшик Р. В. Вибране / Роман Андріяшик. – Київ : Український письменник, 2004. – 1075 с.
До однотомника ввійшли найбільш визначні твори лауреата Шевченківської премії Романа Андріяшика. Добро і зло, любов і ненависть, глибина і сутність народного буття – все це відображено в них. Долаючи відчуття несправедливості, пов'язане з навколишньою реальністю, герої його романів роблять це для оборони власної гідності, а не з почуття якогось вищого обов'язку. Автор у своїх творах часто звертається до міжвоєнного періоду, показуючи заблуканість українців між часами, війнами й кордонами, показуючи те, чого не змогли добитися українці у своїй давній і недавній історії.
84(4УКР)
А 65
Андріяшик Р. В. Додому нема вороття / Роман Андріяшик. – Київ : Молодь, 1991. – 216 с.
У романі розповідається про один із найтрагічніших періодів у житті буковинських гуцулів – Першу світову війну та міжвоєнний період перед Другою. Розділені між трьома державами, вони, по суті, змушені воювати між собою. Головний герой твору Оксен Супора дивом виживає, втративши сім'ю, родичів, друзів, перетворившись на втікача. У повній безнадії він знаходить порятунок у любові до жінки, розуміючи, скільки втратив через свою самотність і неприкаяність.
84(4УКР)
А 65
Андріяшик Р. В. Люди зі страху / Роман Андріяшик. – Київ : Молодь, 1966. – 385 с.
Це перший із серії романів, побудованих на історичній основі, в яких уперше у світовій літературі розроблена концепція страху звичайної людини перед соціальним і національним засиллям, очікуванням війни і самою війною, власним безсиллям і безпорадністю у стихії життєвих протиріч. Прокіп Повсюда, воюючи за Австро-Угорщину, бере участь у безглуздій і абсурдній для українця війні. Він стомився від політики, прагне в "цьому содомі" зберегти свою індивідуальність, власне, самостійне існування, бо "стужився за самим собою", втомився від споконвічної невлаштованісті своєї нації.
84(4УКР)
А 65
Андріяшик Р. В. Полтва / Роман Андріяшик. – Київ : Дніпро, 1989. – 250 с.
У романі автор розповідає про діяльність першого і єдиного у світі Українського підпільного університету в умовах жорсткої полонізації в Західній Україні на початку минулого століття. На цьому тлі розгортається трагічна історія кохання Марти і Юліана. Символічна і назва твору. Полтва – це річка, що тече під Львовом. Вона замурована у бетон, забруднена нечистотами, але люди пам'ятають її чистою та вільною. Читач легко міг провести аналогії з тим, що описано в романі з радянською дійсністю, тому твір був негативно оцінений тогочасною критикою, авторові заборонили друкуватись, а його творчість замовчували.
84(4УКР)
А 65
Андріяшик Р. В. Сад без листопаду / Роман Андріяшик. – Київ : Молодь, 1980. – 272 с.
Герой твору – звільнений у запас офіцер радянської армії Михайло Скидан – повертається в рідні місця на Прикарпатті. Він улаштовується на роботу, поринає у щоденні клопоти, але ніхто не знає, що Михайло тяжко хворий, бо потрапив під ядерне опромінення. Роман Андріяшик одним із перших замислюється над наслідками атомної гонки, жертвами якої стають чоловіки. Але все одно життя перемагає. Автор наголошує на незнищенності світу, на сторожі якої стоять добро і любов, яку все-таки знаходить головний герой роману.
