Щороку 24 травня ми відзначаємо День слов'янської писемності і культури. Свято встановлено "...на підтримку ініціативи органів державної влади, Національної академії наук України, громадських і релігійних організацій та враховуючи історичне та просвітницьке значення спадщини слов'янських первоучителів у здобутку національної культури..." згідно з Указом Президента України "Про День слов'янської писемності і культури" від 17 вересня 2004 року та приурочено до дня вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, яких вважають також покровителями Європи.
Кирило створив слов'янську абетку на основі грецької. А щоб передати фонетичні особливості слов'янської звукової системи, суттєво змінив цей алфавіт, доповнивши новими буквами, запозиченими з глаголиці – іншої слов'янської абетки, яка не набула поширення, тому що була незручною в користуванні. На честь засновника новий алфавіт отримав назву "кирилиця". Створюючи абетку, Кирило і його брат Мефодій працювали також над перекладом зі старогрецької мови на старослов'янську Євангелія і Псалтиря, самі писали просвітницькі твори, проповідували православ'я, виступаючи проти католицького духовенства, відкривали при церквах школи, готували учнів. Адже вже тоді точилася боротьба за вплив на слов'янські народи між греко-православною Візантією та латино-католицьким Заходом. Крім того Кирило і Мефодій створили мову, яка отримала назву старослов'янської, а пізніше – церковнослов'янської. Створена вона була на основі болгарської та інших слов'янських мов. Це була не розмовна а штучна мова, використовувалася вона як літературна та для богослужінь і мала кириличну абетку. Брати переклали значну кількість книг, що стало передумовою появи слов'янських літературних мов і книжкової справи. Найдавніша точно датована кирилична книга – давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років. Таким чином своєю діяльністю брати заклали підвалини оригінальної слов'янської писемності і літератури, сприяли розвитку освіти та культури слов'янських народів. На основі кирилиці створені абетки української, білоруської, болгарської, російської, македонської, сербської, чорногорської мов.
Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їхніх учнів мала всеслов'янське значення. Запровадження кирилиці стало величезним культурним зрушенням в історії слов'янських народів, сприяло поступовому формуванню у них власних літературних мов, національних традицій, освіти. Мала вона вплив і на розвиток української писемності й культури, оскільки кирилиця є праматір'ю української абетки.
Пропонуємо до вашої уваги книги, присвячені Дню слов'янської писемності і культури. Їх можна взяти у відділі абонемента Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки.
81.41/4
Б 87
Брайчевський М. Ю. Походження слов'янської писемності / Михайло Брайчевський. – 4-те вид. – Київ : Києво-Могилянська академія, 2009. – 152 с.
Михайло Брайчевський має рідкісний дар поєднувати у своїх працях теоретичну глибину та дивовижну ерудицію з умінням ґрунтовно, просто і цікаво розкрити своє бачення проблеми. Висвітлюючи тему слов'янської писемності, автор особливу увагу звертає на її розвиток в Україні. Він говорить також про східнослов'янську писемність до 988 року, проблеми давньослов'янської ієрогліфіки, зародки фонетичного письма. І, звичайно, про просвітницьку діяльність Кирила та Мефодія і про те, що, власне, винайшов Кирило, про початки книжності як найвищої форми писемної культури.
И(Болг.)
К 21
Караславов С. Х. Солунські брати / Слав Христо Караславов. – К. : Рад. письменник, 1982. – 471 с.
Роман відомого болгарського поета і прозаїка розповідає про життя та діяльність Кирила і Мефодія, великих просвітителів IХ століття, творців слов'янської азбуки, відомої як "кирилиця". Це історичний роман, у якому розповідається про перші кроки слов'янської писемності, видатних діячів і найбільш значущі події у Європі того часу. Роман дуже сильний, глибокий, колоритний. Через багато випробувань пройшли брати – були зрада, підлість, загибель однодумців. Але завдяки азбуці, яку вони створили, слов'яни зуміли зберегти свою спільну культуру, самобутність.
81.41/4
К 78
Кралюк П. М. Духовні пошуки Мелетія Смотрицького / Петро Кралюк. – Київ : Український Центр духовної культури, 1997. – 191 с.
Книга розповідає про відомого українського церковного і культурного діяча початку ХVII століття. Він був однією з найбільш яскравих і найбільш суперечливих постатей української та білоруської культури першої третини ХVII століття. Перу Мелетія Смотрицького належить "Грамматіки славенския правилное синтагма" – одна з перших фундаментальних граматик церковнослов'янської мови. Ця граматика започаткувала цілу епоху в українському (і не лише українському) мовознавстві та неодноразово перевидавалася, слугуючи своєрідним підручником у тих землях, де церковнослов'янська мова виступала мовою богослужіння.
80/4
Л 87
Лучик В. В. Вступ до слов'янської філології / Василь Лучик. – Київ : Академія, 2008. – 343 с.
У підручнику розкрито сутність, становлення й етапи розвитку слов'янської філології у її взаємозв'язках з історією, особливостями буття слов'янських народів. Висвітлюються основні уявлення давніх слов'ян про навколишній світ, про відображення у мові матеріальної і духовної культури наших предків. Розповідається також про передумови виникнення писемності, слов'янські абетки, пам'ятки слов'янської писемності: написи на предметах матеріальної культури, рукописи, їх копії та видання, інкунабули та інші першодруки, представлено наукові теорії, що стосуються цієї проблематики.
766
М 67
Мітченко В. С. Каліграфія. Взаємовпливи шрифтів: теорія і практика, кирилиця і латиниця, історія і сучасність / Віталій Мітченко. – Київ : LAURUS, 2018. – 286 с.
Автор книги – заслужений діяч мистецтв України, автор низки статей з історії та теорії українських історичних почерків – досліджує шлях рукописної кирилиці в Україні від появи добуквених знакових систем на її теренах до сьогодення. Уперше аналіз української кирилиці проведено на тлі зміни мистецьких стилів у Європі. Для порівняльного аналізу шляху розвитку кирилиці та латиниці у книзі стисло викладено історію латинських рукописних і складальних шрифтів. У ній близько 800 репродукцій, авторських перемальовок і схем, які наочно демонструють основні етапи розвитку шрифтових форм та вплив рукописних шрифтів на складальні.
81.411.1 / 4У
П 27
Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561. Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т укр. мови, Укр. мовно-інформ. фонд. – Київ : [б. в.], 2011. – 699 c.
Пересопницьке Євангеліє – це визначна пам'ятка української літературно-писемної мови та книжного мистецтва загальнослов'янського значення і перший відомий переклад канонічного євангельського тексту літературно-писемною мовою тих часів в Україні. Видання супроводжується науковими дослідженнями про рукопис та повним словопокажчиком з вичерпною граматичною характеристикою кожної словоформи та її локалізацією в тексті.
002(477)
Ф 89
Фрис В. Я. Історія кириличної рукописної книги в Україні X–XVIII ст. / Віра Фрис. – Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 187 с.
У монографії вперше комплексно викладена історія розвитку кириличної рукописної книги з часу її появи на українських землях до ХVIII ст. Основну увагу зосереджено на питаннях, пов'язаних з книжковим репертуаром, осередками та регіонами книгописання, особливостями письма та оформлення книг. Авторка пропонує нову версію періодизації історії книги в Україні, розповідає про особливості появи письмен на наших теренах, а також характеризує типи письма і стилі оформлення рукописної книги, розповідає про знаряддя письма, матеріали (чорнило, фарби, пергамент, папір), формати книг, оправи, окуття.
