7 грудня – день святої великомучениці Катерини. Цього дня 120 років тому народилася народна художниця України Катерина Білокур.
  У відділі інформаційних технологій та електронних ресурсів (ВІТЕР) Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка завжди панує доброзичлива атмосфера. Напевно, теплий вітер тут віє ще й тому, що на стінах – репродукції картин Катерини Білокур, які випромінюють світло і заряджають позитивом.

                      ***
Вона прийшла у світ на Катерини,
І нарекли її ім'ям святої.
Життя великомученицьке в жінки,
Та освітила світ вона собою.

Ізмалечку були у Катерини
Дві радості – це полотно й вуглина.
Дівчатко дивовижне, певно, зроду
Обрало за учительку природу.

У братовому зошиті шкільному
Сестра фігурки коней змалювала.
"Ах ти поганка!" – батьків крик у домі.
А зошита на шмаття розірвали.

Їй не давали олівців, паперу,
Дитина ж прагла малювати вперто
Ось нагорода, на! Різки по спині.
Сичали "Одержима!" вслід дівчині.

Верталася із Миргорода пішки.
Не прийняли у технікум Катрусю.
До Києва вступить також не вийшло.
Із відчаєм в очах: "Піду втоплюся".

Та Бог не дав. Лиш ноги застудила.
"Малюй, бодай тобі! Нечиста сила!"
На батькові прокльони не зважала,
Бо малювать як дихати бажала.

"Нехай я самоучка, неписьменна –
Немає щастя більшого для мене!"
Скажіть, чи мати більшу радість можна,
Ніж чути від людей: "Вона – художник!"?

На полотні однім – весна і літо,
Й осінні барви, п'янко-терпкуваті.
В букети і вінки єднала квіти.
Її картини на любов багаті.

Художниця з народу (і – народна)
Тримала міцно пензлик саморобний.
Її моделі – українські квіти,
Вона несла у світ тепло і світло.

Народжена в холодний день зимовий,
Гаряче серце мала ця людина.
Донині поруч із душею квітів
Живе її душа в її картинах.

                                                  (Лана Світко)

Відео можна переглянути за посиланням.