Айн Ренд (1905–1982) – американська письменниця, авторка світових бестселерів, філософ, драматург, та сценаристка. Засновниця філософської системи, назва якої – об'єктивізм. Місце народження (увага!) – російська імперія.
  Повість "Гімн" (англ. Anthem) уперше вийшла друком 1938 року, передуючи романам "Джерело" та "Атлант розправив плечі", які принесли авторці світове визнання. Події твору відбуваються у невизначений час у майбутньому, коли людство повернулося до темних часів унаслідок вад ірраціональності й колективізму. Перед нами – постіндустріальний світ, що з вершин технологічного поступу скотився у прірву примітивної диктатури та покірних мас, де індивідуальність – гріх, а вільнодумство – злочин. Ізольована держава з людьми, позбавленими волі, які замість імен мають номери. Тут знищено поняття індивідуальності (наприклад, займенник "Я" зник, є лише "ми"). Є чіткий поділ на класи за родом діяльності й будь-який вибір диктує керівництво, а творчість та інтелект роблять тебе дефектним і неправильним. Думати не так, як усі, прагнути знань, недоступних іншим, навіть кохати за власним вибором суворо заборонено.
  Однак завжди є той, хто повстане проти системи. Юнак, якого названо Рівність 7-2521 (його описано як парубка "шість футів заввишки, 21 років від роду") здійснює експерименти з електрикою, аби буквально і фактично стати тим, хто принесе світло, подібно до Прометея. А ще хлопець, наперекір безглуздим "правилам", закохується у Свободу 5-3000. Дівчину описано як "хоробру та цілеспрямовану. Її очі темні, а погляд прямий і безстрашний. Їй не відома провина". Він називає кохану "Золота", а вона його – "непереможним", У момент, коли головний герой таки винаходить електрику, його роблять… прибиральником, а згодом жорстоко карають. Але юнак усе одно не перестає вважати свій непересічний інтелект збоченням. Лише наприкінці твору хлопець знайомиться з поняттям "Я" та вчиться сприймати світ без установлених сценаріїв.
  У повісті "Гімн" червоною ниткою проходить єдина ідея: ви важливі, бути собою треба, обстоювати себе – необхідність!
  Що ж лежить в основі світогляду письменниці? Чому вона постійно акцентує на силі індивідуальності, свободи бути собою та робити вибір? Це протистояння пережитому в дитинстві та юності. Айн Ренд (Аліса Розенбаум) переїхала до США у 21-річному віці (згадаймо принагідно, скільки років головному героєві повісті "Гімн". Цікаво, це випадковий збіг чи?. ), тож не з чуток знала, що таке радянський союз. Вона на власні очі побачила роботу радянської пропагандистської машини. Скажімо, дівчину відрахували з університету як "буржуазну" студентку. Тож абсолютно протилежні погляди на життя, що їх Айн Ренд мала можливість спостерігати в Америці, справили на письменницю неабияке враження.
  Повість "Гімн" написана 1937 року, а її переклад українською мовою вперше побачить світ лише цьогоріч у видавництві "Наш формат". І це дуже символічно. Будь-якій людині зі здоровим глуздом дано збагнути, з якими сучасними жахами перегукуються події, описані в антиутопії. На жаль, сила пропаганди була донедавна дуже недооцінена…
  Чому саме "Гімн"? Таємницю назви твору вельми влучно розкриває перекладачка книги Олена Замойська.
  "Ренд загортає свої філософські ідеї (об'єктивізм) в сокирою вирубану прозу. Якщо йдеться саме про "Гімн", то спочатку текст може спантеличити читача. Короткі, примітивні речення, які ніби дитина написала, оповідь від першої особи без жодного слова "Я" майже до кінця твору, прозорі біблійні та мітологічні алюзії, і – і справді червоною ниткою – палка ненависть до колективізму. Наче й не шедевр, але чомусь хочеться схопитися струнко і проспівати. . гімн (?!) власному Еґо".
  У дванадцятому, завершальному розділі повісті авторка звертається до грецької міфології. Імена головних героїв змінюються. Насамкінець – три цитати, що найяскравіше передадуть мрії та сподівання бунтівників із ясним розумом.
  "Я читав про чоловіка, котрий жив тисячі років тому. Зі всіх імен у цих книжках саме його ім'я я б хотів носити. Він узяв вогонь у богів та віддав його людям і навчив людей бути богами. Він страждав через свій вчинок, так само, як страждають усі ті, хто несе вогонь. Його ім'я Прометей".
  "І я прочитав про богиню, яка була народила землю та всіх богів. Її ім'я Гея. Нехай це буде твоє ім'я, Золота, оскільки ти станеш матір'ю нового виду богів".
  "Тут, на цій горі, я зі своїми синами та обраними друзями збудую нову землю й нашу фортецю. Це місце стане наче серце землі – спочатку загублене і приховане, та згодом воно битиметься щодня голосніше. І звістка про нього досягне кожного куточка нашої землі. І дороги усього світу перетворяться на вени, що нестимуть найкращу кров світу до мого порога. І всі мої брати, і Ради братів почують про нього, але будуть безсилі проти мене. І настане день, коли я розірву кайдани землі й зітру з її лиця міста закріпачених, а мій дім стане столицею світу, де кожна людина буде вільною й існуватиме заради себе. Я боротимусь, щоб цей день настав, – я, і мої сини, і мої обрані друзі. Заради свободи Людини. За її права. За її життя. За її честь".
  У дописі використано матеріали сайта vogue.ua