Цього дня 1943 року було запатентовано кулькову ручку в США.
  Першим запатентував принцип застосування ручки американець Джон Лауд іще у 1888-му. Та у нього виникли проблеми, пов'язані зі щільністю чорнила, яке бруднило руки та одяг. А кому ж сподобається бути мурзатим поросятком?
  Ідея винайдення ручки, схожої на сучасну кулькову, належить угорському журналістові Ласло Біро (саме його світлину ми пропонуємо як ілюстрацію до допису). Цій творчій людині доводилося багато писати звичайним пером, яке вимагало постійної наявності чорнильниці й залишало плями. "А чому б не створити ручку "без турбот"?" – подумав собі Ласло й підключив до цієї справи свого брата – хіміка Дьєрдя (Георгія). 1938 року спільними зусиллями вони зуміли віднайти потрібну формулу щільності чорнила, яке не текло та не ставало густим. Винахід виявився вельми перспективним у грошовому плані. Патент на виробництво кулькових ручок майже одразу викупили ВПС Великобританії для своїх пілотів, яким було вкрай незручно возитися з перовими ручками у повітрі.
  У зв'язку з початком Другої світової війни братам довелося емігрувати до Іспанії. Там вони познайомилися з експрезидентом Аргентини Августином Педро Хусто, якому розповіли про своє відкриття. Він спонукав винахідників виїхати до Аргентини та знайшов інвестора – Хуана Мейна. Патент було перереєстровано і з великою вигодою продано за $1 млн. компанії "Eversharp". Уже 1942 року аргентинці залюбки купували в магазинах кулькові ручки.
  Невдовзі брати почали співпрацювати ще й з американською фірмою, сподіваючись налагодити виробництво ручок у США. Та поява спритного комівояжера Мілтона Рейнольдса змінила хід історії. Він зумів розібратися в конструкції ручки, запатентував її буцімто від свого імені й налагодив масове виробництво. Ручки розходилися величезними партіями. Тільки за один день в одному нью-йоркському магазині їх було продано 10 тисяч по 12 доларів за штуку (приблизно стільки заробляв на той час американський робітник за весь трудовий день). Ажіотаж при цьому був таким величезним, що владі довелося виставити поліцейське оточення! Втім, за два роки жорстокої конкурентної боротьби двох найбільших виробників ручок вартість виробництва знизилася настільки, що ціна кулькової ручки впала у 24 рази і становила 50 центів.
  Патент на винахід, до розробки якого не мав жодного стосунку, Рейнольдс отримав саме 10 червня 1943 року. Вчинок шахрайський, але все вдалося… Відтоді цей день вважається днем народження кулькової ручки. Брати-винахідники довго судилися з обманщиком, але відновити справедливість їм не вдалося.
  1958 року француз Марсель Бік допрацював кулькову ручку й отримав найдешевшу у виробництві модель під назвою BIC. Вона поклала початок створенню компанії "BIC Corporation", яка сьогодні контролює третину ринку продажів кулькових ручок у США.
  А ви знали?
  * Спочатку стрижень ручки був складений гармошкою, щоб умістити якомога більше чорнила. Але прямий стрижень виявився набагато простішим і дешевшим у виробництві, тому в еволюційному відборі "вижив" він.
  * Щосекунди на Землі продають у середньому 125 ручок.
  * Кулькова ручка називається "кульковою" в усіх країнах: ballpoint pen – англійською, bolígrafo – іспанською, penna a sfera – італійською, Kugelschreiber – німецькою. Виняток становить лише Аргентина, де ручку називають birami (біроме) – за прізвищем її винахідників.
  * Людина списує в середньому чотири ручки за рік. Однією ручкою можна написати близько 50 000 слів.
  * Американець Пол Фішер близько півстоліття тому винайшов Space Pen – ручку, якою можна писати в невагомості, під водою, по жирній поверхні й багато де ще. Весь фокус у твердому чорнилі, які розріджується безпосередньо під час письма.
  * Найдорожча ручка, внесена до Книги рекордів Гіннесса, – платинова Montegrappa, оцінена у мільйон доларів.
  * Колекціонування кулькових ручок, а також будь-яких засобів письма загалом, називається стилофілією (від давньогрецьких слів στῦλος – "стовп, підпора, колона; паличка для письма на воскових табличках" та φιλία – "любов, прихильність").