Трійця (П'ятдесятниця, Зішестя (Зіслання) Святого Духа) – одне з великих християнських свят, яке прославляє Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Входить до числа двонадесятих, тобто дванадцяти найважливіших свят після Великодня. Відзначається на 50-й день після Великодня і на десятий день після Вознесіння. Саме на Трійцю на апостолів зійшов Дух Святий і вони різними мовами почали проповідувати віру Христову по всьому світу.
  Вселенська Троїцька поминальна (батьківська) субота – день напередодні Трійці, в який ушановують пам'ять спочилих родичів. Також в українців є давня традиція вшановувати в ці дні захисників, які загинули у боротьбі за свою землю. Пом'янімо наших воїнів, які полягли за Україну, і помолімося за здоров'я тих, хто продовжує боронити рідну країну від агресора.
  Трійця, казали в народі, трьома святами багата: квітами, травами і рум'яним літом. Народні назви свята – Зелена (або Клечальна) неділя, Зелені свята.
  У п'ятницю до схід сонця жінки йшли до лісу, щоб нарвати лікарських трав. Цього дня збирали й росу, якою лікували хворі очі.
  Напередодні неділі українці прикрашали вхід до помешкання зеленим гіллям, а підлогу встеляли чебрецем, осокою, любистком, аїром (його ще називають лепехою, татарським зіллям, татарником, шуваром тощо). У різних регіонах України житло прикрашалося по-різному. На Чернігівщині та Буковині кленом, липою і лопухом обрамляли дахи. На Івано-Франківщині приділяли більше уваги дверям, стінам та віконницям, прикрашаючи їх липовими гілками. На Гуцульщині у вікна вставляли барвінок, а на підлозі викладали хрест із царської папороті. Оселі часто заклечували також березовими гілками. Береза вважалася символом чистоти, непoрочноcті, також її здавна вважали символом настання літа. Дівчата заплітали в коси березові гілки та скріплювали їх червоною стрічкою або міцною травою. Вважали, що це принесе їм щастя, здоров'я, а рідним – довголіття.
  Зелень мала бути в хаті протягом усього Троїцького тижня, аж до понеділка, коли розпочинався Петрів піст. Наші пращури вірили, що вона оберігає людей, домашніх тварин і птаство від злих сил, відьом та русалок, які шкодять під час Зелених свят. Зелень на Трійцю символізувала життя. Також клечання часто пов'язують із закликанням урожаю та багатства.
  Традиції поєдналися, тож на Трійцю букетики зелені освячують у храмах, а потім зберігають удома цілий рік і використовують для лікувальних цілей.
  Зелені свята в народі називали також Русаліями, або Русальним тижнем. Він починався після Трійці й закінчувався в четвер, який іще називали "русальним Великоднем". У ці дні люди остерігалися русалок, мавок, потерчат та іншої нечисті. Мало хто наважувався купатися. На Трійцю дівчата плели віночки і зберігали їх до початку Петрівки, "щоб русалки ненароком не залоскотали". У деяких регіонах ворожили на вінках.
  Ще з дохристиянських часів на Зелені свята згадують про звичай випікати хліб у суботу та класти на підвіконня, щоб задобрити русалок чи мавок. Такі традиції найкраще збереглися на Волині та Поліссі, а відгомін цього можна знайти у "Лісовій пісні" Лесі Українки.
  На Трійцю навіть їжу готували по-особливому. До страв додавали багато зелені й подавали на стіл страви круглої форми. Вони уособлювали сонце, перемогу над злими силами, удачу, добробут. У гості запрошували родичів і сусідів.
  Хорошою прикметою було сватання. Якщо молоді на Трійцю посваталися, а на Покрову зіграють весілля, то на них чекає щасливе сімейне життя в любові та злагоді.
  У давнину на Трійцю люди спостерігали за погодою. Якщо йде дощ, літо буде врожайним, грибним і теплим; коли ясно – посушливим та жарким. Спека цього дня – погана прикмета Якщо поставлені на Трійцю для оздоблення березові гілки через три дні ще свіжі, чекайте мокрого сінокосу.
  У понеділок після Трійці відзначають День Святого Духа. У народі кажуть: "У Духів день не тільки з неба, а й з-під землі тепло йде", "Прийде Святий Дух – буде надворі, як на печі". У давнину цього дня "водили Тополю" (Вербу, Куста). Дівчата обирали з-поміж себе найкрасивішу, прикрашали її намистом, квітами й ходили селом з гучними піснями. А всі господарі, до кого вони завітали, мали щедро віддячити за це.