8 вересня – День Десни. Його щорічне відзначення започатковане у 2018 році. День Десни став екологічним святом, мета якого – привернення уваги до проблем екологічного стану цієї водної артерії, яка є джерелом життя для багатьох представників тваринного та рослинного світу. До цієї події у відділі документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових підготовлено тематичний перегляд літератури "Життєдайні джерела".
  Десна, безумовно, – головна окраса нашого міста. Її мальовничі береги тішать і милують око. Але, як і кожний живий організм, наша перлина-Десна має свої проблеми.
  Десна – річка дитинства, річка, яка дивує, захоплює і має свою цікаву історію. Про особливу роль Десни для Чернігова неодноразово згадували сучасні історики, її красу оспівували поети й письменники, відтворювали на картинах митці пензля. А знаєте, звідки походить її назва? Якщо подивитися на географічну карту, то Десна прямує на південь, праворуч. Старослов'янською мовою правицю, тобто праву руку, називали десницею. Цю назву ріка дістала у V–VII століттях. Згадки про неї трапляються ще в давніх літописах. На її берегах біля Шестовиці в минулому розташовувалося місто вікінгів – Коровель. Чернігівські князі запрошували їх для охорони своїх володінь.
  У фондах Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових містяться цінні матеріали для вивчення історії Десни. З них можна дізнатися, що Десна бере початок на Смоленській височині, протікає територією Смоленської, Брянської, Сумської, Чернігівської та Київської областей. Довжина річки – 1130 км (із них в Україні – 591 км).
  Історики вважають, що в часи виникнення Чернігова Десна протікала дещо інакше, ніж нині. Вона розташовувалася далі від міста, була повноводною, зі швидкою течією та звивистим руслом. Ширина річки становила від 40 до 140 метрів, а під час повені Десна розливалася до 11 км. Глибина річки була такою, що плоскодонні судна ходили від самого Брянська, але в літню спеку вона міліла. Протягом сторіч Десна давала чернігівцям питну воду та рибу, служила місцем відпочинку. Риби в річці було вдосталь – окуні, щуки, лящі, лини, коропи, соми, осетри…
  А хто тільки не бував на берегах Десни, не пив її чисту воду! І славний князь Ігор Святославович, і віщий Боян, і український гетьман Іван Мазепа, і шведський король Карл XII. Тихі води Десни споглядали Тарас Шевченко, Михайло Глінка і Леонід Глібов, Михайло Коцюбинський та Олександр Довженко. Понад 1300-річна історія Чернігова – це історія людей і річки. Краса і велич Десни полонили серця наших предків. Річку досліджували, піклувалися про неї, вивчали її історію. Тож нехай ніколи не зупинить свою течію скрізь віки наша красуня Десна!

  "Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах". (Олександр Довженко)