Видатний французький письменник, правник за освітою, історик і літератор за покликанням Проспер Меріме цікавий нам перш за все тим, що одним із його захоплень була Україна, її історія. Він знав українську мову, приятелював з Марком Вовчком, написав трактати про історію запорозького козацтва, Богдана Хмельницького та Івана Мазепу.
28 вересня виповнюється 220 років від дня народження Проспера Меріме. Він народився в 1803 році у Парижі в заможній сім'ї. Його батько Леон Меріме був художником і обіймав професорську посаду секретаря Академії витончених мистецтв. Салон матері Проспера – Анни, також талановитої художниці, відвідувало багато живописців і літераторів того часу. Проспер і сам непогано малював і будучи вже зрілою людиною із захопленням писав акварелі. Батько хотів бачити сина адвокатом, тому в 1819 році юнак вступив на юридичний факультет Паризького університету. Через чотири роки, закінчивши навчання, Проспер Меріме став простим чиновником у міністерстві. Робота не була для нього тягарем, тож Проспер міг багато часу приділяти літературі, історії, хоча по службі також потроху просувався, дослужившись до сенатора. Ще під час навчання він познайомився зі Стендалем, який і надихнув Проспера на літературну творчість. У 1830 році письменник п'ять місяців подорожував Іспанією, завдяки чому з'явилася збірка новел "Листи з Іспанії". Крім художніх творів протягом 40–50 років він написав також низку історичних праць з історії Риму, Росії та України, літературно-критичні статті.
Проспер Меріме – майстер психологічної новели. У центрі розповіді його творів – психологія людини, показ внутрішньої боротьби, еволюції чи деградації душі. Найбільш відомі новели були створені у період 1834–1845 років. Серед них – "Подвійна помилка", "Душі чистилища", "Ільська Венера", "Кармен" та інші. За сюжетом це яскраві розповіді, у яких зображені сильні характери, "цілеспрямовані люди". Події у творах відбуваються як у Франції, так і в екзотичних країнах – на Корсиці, в Іспанії, Алжирі, Литві. Автор використовує старовинні легенди, містичні історії. На перший погляд це романтика. Але письменник підриває романтизм стриманим, іронічним, точним і в чомусь сухим стилем оповіді, тому що в центрі уваги завжди дія, драма, наростання конфлікту. Один із улюблених прийомів Проспера Меріме – введення у твір оповідача, своєрідного "Я" автора. І об'єктивна, дещо іронічна його розповідь є водночас коментарем, що ставить під сумнів вірогідність незвичайних подій.
Починаючи з 1848 року Проспер Меріме захопився Україною. Його приваблювало героїчне минуле народу, боротьба українців за національну незалежність. Найбільше письменника цікавила епоха козацтва, світогляд, звичаї, побут і військові походи запорозьких козаків. Він називав українських козаків "історичним народом", Запорозьку Січ – "республікою запорожців", а себе – "козаком", тим самим підкреслюючи пріоритет своїх уподобань. У трактаті "Козаки України та їхні останні гетьмани" (1854) Меріме описує суспільний устрій запорожців, їхню роль в історії України, Росії, Польщі, діяльність Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. В есе "Богдан Хмельницький" він високо оцінює політичний і військовий талант гетьмана, вважаючи, що той зумів утримати Україну вільною впродовж десяти років. Під впливом історико-літературних досліджень Проспера Меріме в 1869 році французький сенат ухвалив вивчати у школах Франції курс історії України.
У своєму житті Проспер Меріме переживав злети й падіння, втрати близьких, і його життєві сили поступово згасали. Хоча політикою письменник ніколи особливо не цікавився, та падіння другої імперії після революції 1870 року стало для нього важким ударом. Помер Проспер Меріме у Канні 23 вересня 1870 року, проживши лише 67 літ.
Персонажі його новел – нерідко неоднозначні люди. Таким був і сам Меріме. Не бути щирим, не розкривати своїх істинних почуттів, щоб не опинитися беззахисним перед навколишніми, а намагатися замаскувати душевні переживання насмішкою, іронією, навіть цинізмом. Любов і ненависть, довіра і зрада, щирість і лицемірство були, є і будуть у всі часи. Тим і цінні для нас твори письменника.
До вашої уваги – добірка літератури. Ці та інші твори Проспера Меріме можна взяти у відділі абонемента Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових.
63.3(4УКР)4 / 9(С2)
Б 81
Боплан Г. Л. Опис України / Гійом Левассер де Боплан. Українські козаки та їхні останні гетьмани ; Богдан Хмельницький / Проспер Меріме. – Львів : Каменяр, 1990. – 300 с.
До книги ввійшли дослідження Проспера Меріме про запорозьке козацтво. Автор використовує не лише твори Гійома де Боплана, П'єра Шевальє, Жака Маржере, у яких вони розповідають про Україну, а й різноманітні українські легенди, пісні. І це служить фоном для розповіді про ті часи. Як історик він фахово й методично викладає інформацію про події починаючи з часів появи козаків на теренах України. Працюючи над своїми творами, автор ретельно перевіряв кожний факт, досліджував історичні джерела в архівах, не приймаючи нічого на віру.
821(44)
М 52
Меріме П. Кармен / Проспер Меріме. – Київ : #Книголав, 2018. – 108 с.
У новелі розповідається про фатальне кохання колишнього солдата, а тепер розбійника Хосе Марії до циганки Кармен. Герої твору належать до народів з різною культурою і тому мають різні погляди на світ. Хосе – баск, і для нього кохання – це щось постійне, незмінне, на все життя. А для Кармен кохання було імпульсивним, нетривалим. Воно могло зникнути так само несподівано, як і з'явитися. Найважливішою для неї була воля. У 1875 році Жорж Бізе поставив за твором однойменну оперу, яка з тріумфом іде на всіх оперних сценах світу.
821(44)
М 52
Меріме П. Кармен ; Коломба / Проспер Меріме. – Київ : Знання, 2015. – 223 с.
У другій новелі книги – "Коломба" – події розгортаються переважно на Корсиці, тому вендета, кровна помста за вбивство рідних, відіграє одну із ключових ролей у творі. Коломба, головна героїня, притримується давніх традицій щодо справедливості і честі, згідно з якими треба звершити помсту. Але за традицією мститися повинен голова сім'ї, в цьому випадку – її брат, який давно не жив на Корсиці і йому байдуже до всіх цих пристрастей. Чи вдасться дівчині добитися свого, як зміняться герої і чим усе завершиться?
И(Фр)
М 52
Меріме П. Таманго / Проспер Меріме. – Львів : Каменяр, 1966. – 92 с.
У новелі розповідається історія чорношкірого работорговця, який волею долі сам опинився серед рабів. Так, з перших сторінок ми бачимо цинічного і жорстокого торговця своїми ж одноплемінниками. Для нього люди – лише товар, який потрібно продати якомога дорожче. Але такі риси як прагнення до волі й гордість також йому притаманні і проявляються тоді, коли Таманго зрозумів, що сам може потрапити у неволю. Він підняв бунт на кораблі, який віз його в рабство. Команду перебили, але ніхто з тих, хто залишився, керувати кораблем не міг. І, помираючи від голоду, Таманго ділиться останнім сухарем зі своєю дружиною.
821(44)
М 52
Меріме П. Хроніка з часів Карла ІХ / Проспер Меріме. – Львів : Редакційні системи, 2015. – 190 с.
У романі показана Франція ХVI століття. У розпалі релігійні війни між католиками й гугенотами. Точиться жорстока боротьба за владу. Король Карл IХ, дотримуючись принципу "розділяй і владарюй", розпалює ворожнечу між ними. Та Меріме цікавить не історичний процес як такий, а "зображення людини", тому через любовну історію молодого дворянина Бернара де Мержі і придворної красуні Діани де Тюржі ми і спостерігаємо за цією боротьбою, а також подіями Варфоломіївської ночі – страшної різанини гугенотів, учиненої католиками.
