25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Його проголосила Генасамблея ООН у 1999 році.
  Поняття "насильство щодо жінок" використовується в низці міжнародно-правових документів, спрямованих на ліквідацію цих протиправних дій.
  У Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок, яку прийняли 1993 року, вперше дають офіційне визначення цього терміну як "акт насильства, що вчиняється за гендерною ознакою, результатом якого є або може бути фізична, сексуальна, психологічна або економічна шкода чи страждання, а також погрози вчинення таких актів, примусове або свавільне позбавлення волі, незалежно від того, чи відбувається це в публічному або приватному житті".

  Види насильства щодо жінок

  Фізичне:
  • побої, стусани, штовхання;
  • перешкоджання вільному пересуванню;
  • примус до вживання алкоголю чи наркотичних речовин;
  • створення ситуацій, що являють собою ризик чи загрозу життю та здоров'ю;
  • погрожування зброєю чи іншими речами, що можуть завдати фізичної шкоди;
  • позбавлення допомоги під час хвороби чи вагітності;
  • перевезення до іншого місця в межах країни чи за кордон шляхом обману або примусу.
  
  Психологічне:
  • погрози вбити чи скалічити (в тому числі дітей);
  • словесні образи та приниження жестами й мімікою;
  • погрози відібрати дітей;
  • шантаж та маніпуляції, введення в оману для власної вигоди;
  • булінг (цькування, переслідування, залякування);
  • постійний та цілковитий контроль;
  • зневага як до особистості;
  • постійна критика й насмішки;
  • безпідставні звинувачення та формування почуття провини;
  • обмеження в контактах із близькими та друзями, у виборі кола спілкування;
  • нехтування правом на честь і гідність;
  • безпідставні ревнощі, обвинувачення у зраді;
  • дискримінація через переконання, віросповідання, походження, статус;
  • примушування спостерігати за насильством над іншими людьми чи тваринами;
  • погроза позбавити житла або особистого майна.

  Сексуальне:
  • примушування до небажаних статевих стосунків;
  • торкання інтимних частин тіла без згоди;
  • змушення до статевого акту з іншою людиною;
  • примус до неприйнятних форм сексу, садистських практик;
  • нав'язування відвертого стилю одягу або поведінки всупереч твоєму бажанню;
  • примушування спостерігати за статевими актами між іншими людьми;
  • примушування до участі у створенні чи перегляді порнографічних матеріалів.

  Економічне:
  • позбавлення їжі та води;
  • обмеження доступу до житла чи його позбавлення;
  • пошкодження особистого майна;
  • перешкоджання в доступі до необхідних послуг;
  • позбавлення власних коштів, інших матеріальних цінностей;
  • майновий шантаж;
  • заборона працевлаштовуватись, навчатись;
  • примушування до жебрацтва.

  Є певні чинники, які можуть посилювати масштаби та інтенсивність уже наявних форм насильства, а також призводити до появи його нових форм, а саме – ситуації збройного конфлікту, період постконфліктного врегулювання та випадки вимушеного переселення. Протягом останнього десятиріччя все більшу увагу привертає до себе проблема сексуального насильства, пов'язаного зі збройним конфліктом. Однак питання безкарності злочинців усе ще залишається актуальним, зокрема і для України.
  Проблема замовчування випадків гендерно обумовленого насильства, й сексуального насильства зокрема, в нашій державі стала глибшою та помітнішою з 2014 року. Також в Україні гостро стоїть проблема прогалин у національному законодавстві та юридичній практиці, що робить їх обмеженими і не повністю узгодженими з міжнародними стандартами. Це своєю чергою створює перешкоди для притягнення винних до відповідальності й запобігання таким злочинам у майбутньому.
  За інформацією ООН, від фізичного домашнього насильства в Україні страждає близько двох мільйонів людей. Статистика говорить, що у понад 80% це насильство чоловіків щодо жінок. Щороку від домашнього насильства гинуть 600 українських жінок.

  Основні нормативно-правові документи, які захищають права жінок

  Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська Конвенція) (2011); Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних обставинах та в період збройних конфліктів (1974); Віденська декларація, прийнята під час Всесвітньої конференції з прав людини під егідою ООН (1993); Декларація Комітету Міністрів Ради Європи щодо забезпечення на практиці гендерної рівності (2009); Цілі Сталого розвитку (2015) та інші.

  Де одержати підтримку та куди звернутися по допомогу

  • Національна поліція України – 102
  • Медична допомога – 103
  • Кабінети медико-психологічної допомоги – (044) 456-17-02, (044) 456-17-25.
  • Гаряча лінія сексуально-репродуктивного здоров'я – 3033.
  • Єдиний контакт-центр правової безоплатної допомоги – 0800 213-103.
  • Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації – 116-123, 0 800 500-335.
  • Національна гаряча лінія для дітей і молоді – 116-111.
  • Психологічна підтримка – служба "Аврора"
  • Гаряча лінія з питань торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі й насильству стосовно дітей – 1547.
 

  Список використаних джерел
 

  1. Актуальні проблеми освіти, науки та галузевого законодавства у світлі вимог стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки : матеріали міжнар. заоч. наук.-практ. конф. (Чернігів, 30 черв. 2017 р.) / Акад. держ. пенітенціар. служби. – Чернігів : Десна Поліграф, 2017. – С. 140–142.
  2. Герман Д. Психологічна травма та шлях до видужання : наслідки насильства – від знущань у сім'ї до політичного терору / д-р Джудіт Герман ; з англ. пер.: Оксана Лизак, Оксана Наконечна, Олександр Шлапак. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2015. – 413 с.
  3. Грищенко С. В. Протидія торгівлі людьми : навч. посіб. / Грищенко С. В. ; Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – Чернігів : Лозовий В. М., 2015. – 223 с.
  4. Жінки Чернігівщини: історія і сучасність. Імплементація гендерної рівності у реформу децентралізації у Чернігівській області : матеріали ХІІ обл. наук.-практ. конф., 7 лют. 2019 р., м. Чернігів / Департамент сім'ї, молоді та спорту Черніг. облдержадміністрації [та ін. ; редкол.: І. В. Дорожкіна та ін.]. – Чернігів : Десна, 2019. – 98 с.
  5. Марценюк Т. О. Гендер для всіх. Виклик стереотипам / Тамара Марценюк. – Київ : Основи, 2017. – 254 с.
  6. Петренко П. Якщо в родині – справжнє пекло : як протидіяти домашньому насильству – відповідає міністр юстиції : [інтерв'ю] / Павло Петренко ; [записала] Наталя Гук // Україна молода. – 2018. – № 11. – С. 7.
  7. Келлі Л. Розробка мінімальних стандартів щодо послуг, спрямованих на подолання насильства проти жінок: діагностичне дослідження : висновки : неофіц. пер. / Ліз Келлі, Дюбуа Л. – Страсбург : [б. в.], 2007. – 39 с.
  8. Сироїд Т. Л. Міжнародний захист прав людини : навч. посіб. / Т. Л. Сироїд, Л. О. Фоміна ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків : Право, 2019. – 308 с.
  9. Правові засади запобігання насильства в сім'ї : монографія / С. В. Пєтков [та ін.]. – Київ : КНТ, 2020. – 220 с.
  10. Протидія торгівлі людьми в Україні : (зб. законод. актів). – Київ : Нємчінова І. П., 2013. – 92 с.
  11. Стамбульська конвенція [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу
  12. Міжнародні документи у сфері забезпечення гендерної рівності та запобігання насильству щодо жінок, підписані та ратифіковані Україною [Електронний ресурс] // Центр гендерної культури. – Режим доступу
  13. Страждаєте від домашнього насильства? Ось де можна отримати допомогу в Україні [Електронний ресурс] // Українська правда. – Режим доступу