Яким є наш дім? Це рідне містечко чи село? Затишна оселя із садком біля хати чи квартирка з балкончиком? А може, це увесь рідний район міста?
  Чим пахне дім? Сіном, свіжим хлібом чи пиріжками? Випраною білизною, сонцем і борщем?
  То що для кожного з нас є ДІМ? Спогади про дитинство? Бабуся на призьбі, дід за рулем автівки, мама з молоком на порозі чи тато у траві з косою? Друзі й сусіди? Люди, які поруч з дитинства і з якими проживав і радості, й печалі?
  Чи тепло, яке завжди ВСЕРЕДИНІ, готове зігріти і тебе, і тих, хто поруч?
  До Національного тижня читання поезії 2024 під назвою "Ріки незмінно течуть додому" відділ мистецтв Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових пропонує до перегляду невеличке бібліотечно-артгаузне відео для естетики та роздумів.

  Що ти хочеш почути про дім?
  Як лежала в траві на осонні
  Під будинком своїх прадідів
  І лічила квітки безборонні?

  Чи як бігла з садка за межу,
  А мармизка – в землі й ластовинні,
  Та як гризла на грядці гурки
  І зі сміхом тікала в бадилля?

  Чи як слово за словом зрання
  Склався вірш про синичку й тюльпана,
  Коли з татом пасли козеня,
  А з шовковиці нам усміхалася мама?

  Чи про те, як не стало того,
  Що було необхідним і рідним?
  Як згоріло на попіл тепло
  І як зник той наш прихисток тихий?

  Як ущент зруйнували його,
  Нерозумні й пихаті, за димом пустили,
  І на місці, де серце було,
  Скавулить лиш самотності вітер?

  Пустку цю віджени, геть те зло!
  Краще глянь – небо синє у нас під ногами.
  Іще знайдеш ти знову тепло,
  І осоння, й траву, і тюльпани...

  Бо дім – всередині. КС