Український композитор, фольклорист, етнограф і вчений Олександр Рубець народився 13 жовтня 1838 року (за іншими даними – 29 квітня (ст. ст.) 1837 року) в місті Чугуєві Харківської губернії в сім'ї військового чиновника. Після смерті батька в 1854 році родина Рубців повернулася на рідну Стародубщину, на хутір Іскрівку Стародубського повіту Чернігівської губернії (нині РФ).
  Рід Рубців – один із найзнаменитіших, починаючи з XVI ст., козацьких родів Стародубщини. Серед предків Олександра Рубця були і стародубські полковники, навіть український гетьман Павло Полуботок доводився йому родичем.
  Нянькою малого Сашка була селянка зі Стародубщини, від якої майбутній український композитор у своєму дитинстві почув багато народних пісень, легенд і оповідань рідного краю. Хлопець змалечку любив музику, грав на фортепіано. Українська пісня стала головним захопленням Олександра.
  Після закінчення в 1858 році Київської гімназії Олександр Рубець розпочав навчання в Ніжинському ліцеї, але, як сам згадував потім, "лінувався, більше займався співом, записував українські пісні, внаслідок чого закінчив ліцей з чином XIV класу" (тобто найнижчим). У 1861 році, після завершення навчання, Олександр Іванович вступив на службу до Чернігівської кримінальної палати помічником судового слідчого.
  У 1862 році Олександр Рубець їде до Петербурга з наміром вступити до Петербурзької консерваторії. Після успішно складеного іспиту юнак був прийнятий до консерваторії за державний кошт. Навчався разом з Петром Чайковським у відомого професора М. І. Заремби. На канікулах Олександр Іванович подорожував Україною, збирав та обробляв народні пісні.
  Після відмінного закінчення консерваторії Олександр Рубець працював викладачем музики та хорового співу, а з 1868 року був затверджений у званні професора консерваторії. Загалом у Петербурзькій консерваторії на професорсько-викладацькій роботі Олександр Іванович пропрацював 30 років. Підсумком його роботи стали теоретичні праці, посібники й підручники з музикознавства.
  Та з кожним роком усе більше й більше хочеться Олександрові Рубцю покинути імперський Петербург і назавжди оселитися на рідній Стародубщині, серед своїх земляків. Усе більше часу проводив він у милому серцю Стародубі, про який не забував ніколи та постійно відвідував.
  Багато зусиль докладав Олександр Іванович для відродження міста. Завдяки його турботі у Стародубі збудували перший бульвар, де висадили дерева, які незабаром перетворили цей бульвар на розкішний парк. Вдячні стародубці звали його неофіційно "Парком Рубця". Їздив Олександр Іванович і стародубськими селами, шукаючи там талановитих юнаків та дівчат з музичним слухом, і за свій кошт відправляв їх на навчання до Петербурга.
  Як фольклорист та етнограф Олександр Рубець опублікував низку збірок народних пісень. Написав музику для романсів і пісень для голосу з роялем, дві фантазії на мотиви українських народних пісень (1896) для скрипки з роялем, кілька хорових та симфонічних творів. Він перший поклав на музику слова вірша "Думи мої, думи мої…" Т. Г. Шевченка (1870).
  Авторитет Олександра Рубця в галузі української музики був настільки великий, що з ним консультувалися найвідоміші російські композитори при створенні своїх творів із українського життя. Його найбільш значну монографію як фольклориста – збірку "Двісті шістнадцять українських народних наспівів" (1872) – для подальших обробок нещадно експлуатували Петро Чайковський, Микола Римський-Корсаков, Модест Мусоргський, Філарет Колесса та інші. Олександр Іванович допомагав Петрові Чайковському у створенні опер "Мазепа" й "Черевички", а Миколі Римському-Корсакову – в його праці над оперою "Майська ніч". Занурення у світ Миколи Гоголя під час цієї роботи привело до написання Олександром Рубцем музичного "Гімну Гоголю" до ювілею письменника. У 1878 році у Стародуб на гостину до Олександра Івановича приїздив Ілля Рєпін. Колоритна козацька постать Олександра Рубця так захопила художника, що стародубський композитор став прототипом одного з героїв картини "Запорожці пишуть листа турецькому султанові".
  У 1895 році після невдалої операції на очах Олександр Іванович утратив зір, вийшов у відставку і назавжди повернувся у Стародуб (на той час повітове місто Чернігівської губернії).
  15 січня 1908 року Олександр Рубець виступив у Стародубі на з'їзді спадкоємців гетьмана України Павла Полуботка, до яких належав і сам. На цей захід прибуло 350 гетьманських нащадків. Щоб ушанувати наполегливого сподвижника й особисто засвідчити свою повагу до патріарха просвітництва на Чернігівщині, який зробив можливим установчий з'їзд спадкоємців гетьмана Павла Полуботка, ініціативна група вирішила провести конференцію саме в козацькому Стародубі, щоби позбавити сліпого старця виснажливих поїздок до іншого засніженого міста. Керував дводенними зборами голова Полтавської губернської земської управи Федір Андрійович Лизогуб (1851–1920).
  Маючи непогану пенсію, майже всю її Олександр Іванович витрачав на відбудову рідного Стародуба. У своїй оселі він улаштовував публічні концерти й заняття народного хору, який створив, а у флігелі були розташовані музична і рисувальна школи та курси кроїння і шиття. У селі Буда Корецька, де Олександр Рубець відпочивав щоліта, за його кошт збудували сільську школу, а у Стародубі з'явився перший кінотеатр. Учителька М. Ф. Середа записала зі слів Олександра Івановича народні легенди й перекази, які він чув у дитинстві від няньки та збирав по Стародубщині пізніше, а 1911 року, за два роки до смерті, Олександр Рубець видав ці записи у Стародубі окремою книжкою "Перекази, легенди та сказання Стародубської сивої старовини".
  Невдовзі Олександр Іванович захворів на менінгіт і 11 травня 1913 року помер. Його поховали на цвинтарі Вознесенської церкви. Після Другої світової війни церква була знищена радянською владою, а разом із нею затоптана в асфальт і могила Олександра Рубця. Лише з початком перебудови у Радянському Союзі почала відновлюватися пам'ять про видатного композитора – музичній школі у Стародубі повернули ім'я Рубця (бо він її заснував), у парку зробили символічну могилу, бо справжньої так і не знайшли.

  Література

  1. Александр Иванович Рубец. Стародубский район / [сост.: Г. Метельский, В. Скидан]. – Брянск : [б. и.], 1995. – 23 с. : ил., фот. – (Музыкальная Брянщина).
  2. Вікторчук Л. Автор пісні "Думи мої…" [А. І. Рубець] / Л. Вікторчук // Шляхом комунізму. – 1966. – № 93 (6 серп.). – С. 4.
  3. Черняховский И. Современник Тараса Григорьевича [композитор А. И. Рубец] / И. Черняховский // Радуга. – 1964. – № 3. – С. 178–182.
  4. Швидько Г. Рубець Олександр Іванович (1 (13).10.1838 – 28.04 (11.05).1913) – український фольклорист, хоровий диригент і композитор / Г. Швидько // Довідник з історії України. А–Я. – 2-ге вид., доопр. і допов. – Київ, 2001. – С. 681–682.