Зимові місяці 2025 року багаті на ювілеї відомих учених-фізиків.
  22 січня виповнюється 250 років від дня народження французького фізика і математика Андре-Марі Ампера, 2 лютого – 180 років від дня народження всесвітньо відомого вченого та винахідника, громадського діяча Івана Пулюя, 21 лютого – 110 років від дня народження фізика-теоретика Євгена Ліфшиця.
  Працівницями відділу документів з економічних, технічних, природничих та сільськогосподарських наук Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових підготовлена книжково-ілюстративна виставка, присвячена ювілейним датам цих видатних діячів.
  Андре-Марі Ампер народився 22 січня 1775 року в сім'ї комерсанта Жан-Жака Ампера. Батько був освіченою людиною свого часу і навчанням сина займався сам, віддаючи перевагу наукам, які насамперед цікавили хлопця. Виняткові здібності Андре проявилися в ранньому віці. В одинадцять років хлопчик володів кількома мовами, в 14-річному віці він прочитав усі 20 томів французької "Енциклопедії" Дідро й Д'Аламбера, самостійно опанував алгебру, геометрію і латину, читав в оригіналі твори Ейлера та Бернуллі.
  Час розквіту наукової діяльності Ампера доводиться на 1814–1824 роки, і це пов'язано головним чином з Академією наук, до числа членів якої він був обраний 28 листопада 1814 року за свої заслуги в галузі математики.
  Ампер завжди розглядав математику як могутній апарат для вирішення різноманітних прикладних задач фізики і техніки.
  У 1820 році данським фізиком Ерстедом була відкрита властивість електричного струму створювати магнітне поле. Ампер дослідив це явище й відкрив взаємодію струмів. Ефект взаємодії проводів із струмом і магнітних полів нині використовується в електродвигунах, електричних реле й багатьох електровимірювальних приладах.
  Крок за кроком у роботах Ампера виростала нова наука – електродинаміка, заснована на експериментах і математичній теорії. Усі основні ідеї цієї науки, за висловом Максвелла, по суті справи, "вийшли з голови цього Ньютона електрики" за два тижні.
  Ампер був великим майстром винаходити нові наукові терміни. Саме він увів у вжиток учених такі слова, як "електростатика", "електродинаміка", "соленоїд". Ампер висловив думку про те, що в майбутньому, ймовірно, виникне нова наука про загальні закономірності процесів управління. Він запропонував іменувати її кібернетикою. Передбачення Ампера справдилося.
  Андре-Марі Ампер помер від запалення легень 10 червня 1836 року в Марселі під час інспекційної поїздки. Там же він і похований.
  Класична праця Ампера "Теорія електродинамічних явищ, виведена виключно з досвіду" (1826) стала величезним внеском у науку про електрику.
  Ім'я Ампера внесено до переліку найбільших французьких учених, який розміщений в Ейфелевій вежі на першому поверсі. Загалом там указано 72 імені.
  "Він був так само добрий і так само простий, як і великий", – такі слова викарбувані на надгробку Андре-Марі Ампера.
  Іван Пулюй – український фізик, електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч.
  Народився Іван Павлович 2 лютого 1845 року в маленькому містечку Гримайлів у релігійній сім'ї греко-католиків. Закінчив теологічний і філософський факультети Віденського університету. Ім'я Івана Пулюя було відоме всій Європі. Він мав звання професора Вищої технічної школи у Празі. Деякий час займав посаду ректора першого в Європі електротехнічного факультету. Був доктором Страсбурзького університету, радником Двору Його Імператорської Величності Франца-Йосифа та обіймав посаду державного радника з електротехніки Чехії і Моравії. Займався дослідженням електричних розрядів у газах, вивчав молекулярну фізику та електротехніку змінних струмів. Створив низу електротехнічних приладів, серед яких флуоресцентна лампа, що стала попередницею рентгенівської лампи. Іван Павлович винайшов рентгенівські промені. У 1881 році ним було сконструйовано лампу, яка стала праобразом рентгенівського апарата.
  Іван Пулюй проявив себе також і у громадському житті. Ще за часів відвідування гімназії він став одним із організаторів молодіжного гуртка "Громада", метою якого було вивчення української історії та літератури. Навчаючись у Відні, Іван Павлович став співорганізатором товариства "Віденська Січ", яке було рушійною силою, що об'єднувала українську молодь. За часів свого студентства він зміг перекласти українською підручник з геометрії, друкував статті на захист рідної мови та активно виявляв свою прихильність ідеї створення українського університету у Львові. Іван Пулюй виступав за відродження української державності в роки Першої світової війни, був дійсним і почесним членом Наукового Товариства імені Т. Шевченка. Він ґрунтовно знав 15 мов, брав участь у перекладі Нового і Старого Заповітів разом з Кулішем та Нечуєм-Левицьким.
  Творча діяльність Івана Пулюя – яскравий приклад згубного втручання імперської політики в науку, культуру й життя окремої особи. Його ім'я серед багатьох визнаних світом учених України було чи не найбільш замовчуваним.
  Іван Павлович належав до когорти вчених світової слави, що формували світ двадцятого століття.
  "Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю", – таким було кредо Івана Пулюя.
  Євген Ліфшиць народився 21 лютого 1915 року в Харкові. У 1933-му закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут і став працювати в Харківському фізико-технологічному інституті, а згодом – в Інституті фізичних проблем. Одночасно викладав у вишах Харкова. Був одним із перших учнів Л. Ландау. В 1939 році переїхав до Москви. У 1966-му обраний членом-кореспондентом АН СРСР.
  Наукові праці вченого стосувалися фізики твердого тіла, теорії гравітації, космології. У 1941-му в теорії фазових переходів Євген Михайлович установив критерій, що дав змогу створити повну класифікацію можливих переходів 2-го роду (критерій Ліфшиця). Разом із Левом Ландау та Ісааком Халатниковим розробив модель атомного вибуху. У 1946 році побудував теорію нестійкостей у розширюваному Всесвіті. У 1957-му разом з Левом Ландау передбачив магнітоелектричний ефект. У 1970–1972 роках разом з Ісааком Халатниковим і Володимиром Белінським знайшов загальне космологічне розв'язання рівнянь Альберта Ейнштейна загальної теорії відносності.
  Євген Ліфшиць спільно з Левом Ландау створив багатотомний "Курс теоретической физики", який відіграв значну роль у розвитку теоретичної фізики. Цей курс перекладено шістьма мовами. Євген Михайлович виховав школу фізиків. Він – лауреат багатьох державних премій, нагороджений орденами й медалями.
  Томас Едісон сказав: "Геніальні відкриття – це 99 відсотків праці та 1 відсоток таланту". Ампер, Пулюй і Ліфшиць були безмежно талановитими й завдяки своїй відданій та наполегливій праці увійшли до когорти найвеличніших фізиків.

  Література

  1. Енциклопедія історії України / НАН України, Ін-т історії України ; редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.]. – Київ : Наукова думка, 2007 – Т. 6 : Ла – Мі. – 2009. – С. 247.
  2. Історія України в особах ХІХ ст. : [Іван Пулюй] / авт. кол.: В. С. Шандра та ін. – Київ : Україна, 2015. – С. 291–304.
  3. Календар знаменних і пам'ятних дат. 1 кв. 2005: [Андре-Марі Ампер] / Кн. палата України ім. І. Федорова, Нац. парлам. б-ка України ; [авт.-уклад. О. В. Булгак]. – Київ : [б. в.], 2004. – С. 40–44.
  4. Ковальчук В. В. Фізика в Україні в ХІХ–ХХ столітті: історія, здобутки, особистості: [Іван Пулюй] / В. В. Ковальчук. – Київ; 2009. – С. 86–91.
  5. Кордун Г. Г. Біографічний довідник видатних фізиків [Євген Ліфшиць ] / Г. Г. Кордун. – Київ : Радянська школа, 1985. – С. 126–127.
  6. Курик М. Ньютон електрики / Михайло Курик // Знання та праця. – 1975. – № 1. – С. 12–13.
  7. Кучерук І. М. Загальна фізика. Електрика і магнетизм / І. М. Кучерук, І. Т. Горбачук ; за заг. ред. В. Й. Сугакова. – Київ : Вища школа, 1990. – 366 с.
  8. Онопрієнко Валентин. Історія української науки : курс лекцій [Іван Пулюй] / Валентин Онопрієнко, Володимир Ткаченко. – Київ, 2010. – С. 606.
  9. Сірий Євген. Ньютон електрики / Євген Сірий // Наука і суспільство. – 1975. – № 1. – С. 50–51.
  10. Чистух Володимир. Національно-патріотичне виховання на уроках фізики : [Іван Пулюй] / Володимир Чистух // Фізика (Шкільний світ). – 2016. – № 1. – С. 22–25.
  11. Чумак М. Іван Пулюй – фізик-винахідник, діяч української науки та культури : до 175-річчя від дня народження / М. Чумак, С. Стецик // Фізика та астрономія в рідній школі. – 2020. – № 1. – С. 43–46.
  12. Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен : [Іван Пулюй] / Ігор Шаров. – Київ : Вид-во "АрТек", 2006. – С. 341–344.
  13. Шаромова В. Українські фізики та астрономи : посіб-довід. : [Ліфшиць Євген Михайлович] / Віра Шаромова. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. – С. 110–111.
  14. Шаромова В. Українські фізики та астрономи : посіб-довід. : [Іван Пулюй] / Віра Шаромова. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. – С. 157.
  15. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки : [Іван Пулюй] / В. Шендеровський; ред. Е. Бабчук. – Київ : Рада, 2003. – С. 251–263.
  16. Ювілеї українських фізиків та астрономів [Ліфшиць Є. М.] // Фізика (Шкільний світ). – 2017. – № 1. – С. 31.