Українська література пройшла довгий шлях від заборон та утисків до всесвітнього визнання і масової популяризації. Але в кожній літературній школі окремо взятої країни є період, який називається "золотим", або ж класичним. Літературні критики визначають, що саме в цей час були написані твори, які визначили основні напрями у творчості вітчизняних письменників, а також затвердили основні мотиви, якими послуговуватимуться наступні покоління літераторів. Для української класичної літератури таким "золотим" періодом стало ХІХ століття.
  Що спадає на думку, коли ми говоримо про тогочасну літературу? Перше, що відповість більшість, – Тарас Шевченко з його "Кобзарем", Леся Українка і "Лісова пісня", Іван Франко, Ольга Кобилянська та інші письменники-класики. Але ті імена, про які знають і пам'ятають усі, – лише мала частка величезної спадщини української літератури, що збереглася до наших днів.
  Українська література пройшла непростий історичний шлях. Заборона української мови, цензура, репресії та заслання авторів і літераторів – усі ці події вплинули на становлення літератури, відбилися у творах, знайшли відгук у книгах сучасників. Актуальність класики української літератури не втрачається через дух, який панує в суспільстві і сьогодні. Тарас Шевченко з Лесею Українкою зараз читаються не тільки дітьми у школах, а й дорослими людьми через потребу перейняти справжню національну свідомість. Зі сторінок до нас знову говорять Сковорода й Куліш, Котляревський і Винниченко, Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький та Ольга Кобилянська… Книги класиків живі й донині через те, що пройшли багато бар'єрів. Раніше такі книжки заборонялися, авторів переслідували, доба радянського терору для когось стала вирішальною та спинила життя. Але літературні твори, як і вся неоціненна творчість митців, пережили всі негаразди та зберегли свою цінність. Книги класичні й популярні в усі роки цитуються нащадками, про ці твори питають у бібліотеках і читають із задоволенням. Порушені в цих книгах питання й тепер залишаються для нас важливими. Сучасні читачі переконані в тому, що українська класична література залишиться незмінною і для наступного покоління. Автори цих відомих книжок залюбки складуть вам гарну компанію, тож читайте більше й демонструйте приклад для наслідування!
  Обговорюйте класичну літературу, адже вона ставить перед нами багато цікавих запитань. Це наше неодмінне джерело знань, амулет успіху та цінність, закарбована у віках. Ми певні, що сила вітчизняної класичної літератури надалі навіть зростатиме, тож не марнуйте часу і насолоджуйтеся її надбанням уже сьогодні.
  Відділ абонемента Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових відкриває постійну книжкову виставку "Книги, які не губляться в часі" (класика української літератури). Саме цікаві класичні книги стають гарним фундаментом для культу читання й патріотизму людини упродовж усього життя. Українська класика – це не лише літературна спадщина, а й джерело натхнення, гордості та знань. Чекаємо у стінах бібліотеки тих, хто хоче насолодитися багатством української літератури, зберігаючи її живу спадщину. Співуча мова, якою вона була століття тому, звичаї, традиції, фольклор, пісні і побут — усе це спонукає любити Україну ще більше. Запрошуємо на зустріч з вічно актуальними й завжди сучасними творами, які пережили і своїх авторів, і свою епоху. Кожен письменник, який увійшов в історію класичної української літератури, заслуговує на особливу увагу: Іван Багряний, Марко Вовчок, Улас Самчук, Павло Тичина, Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Олександр Довженко, Олесь Гончар, Василь Стус та інші. Щоб зануритися в атмосферу класичної української літератури, читачеві варто просто розгорнути книгу з безсмертними шедеврами, написаними багато років тому.