6 лютого виповнюється 145 років від дня народження засновника української національної школи патофізіологів, видатного лікаря-патофізіолога, професора медичного факультету Українського університету в УНР Миколи Вашетка. У 1918 році він започаткував викладання патології українською мовою. Згодом Микола Памфілович стає професором Київського й Донецького медичних інститутів, Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, одним із провідних науковців України.
  Микола Вашетко – автор понад 50-ти наукових праць з різних проблем патофізіології. Підготував близько 40 дисертантів, незважаючи на репресії тоталітарного режиму.
  Народився Микола Памфілович 6 (7) лютого 1880 року в місті Стародуб на тодішній Чернігівщині (за даними М. Кутинського – в селі Миколаївка Борзнянського повіту) в селянській сім'ї. 1908 року закінчив з відзнакою медичний факультет Київського університету. Працював лікарем клініко-судового відділу Київського військового шпиталю. Був прихильником української державності, став одним із перших членів Медичної секції Українського наукового товариства в Києві. Уже в 1910 році на засіданні Медичної секції виступив з доповіддю українською мовою про особливості розташування волосся у деяких чоловіків. Пізніше його праця на цю тему була надрукована в збірнику Медичної секції УНТ (1912).
  Тоді ж Микола Вашетко почав займатися науково-дослідною роботою на кафедрі загальної патології Київського медичного інституту під керівництвом професора Володимира Ліндемана. Як учень Ліндемана підготував і захистив у 1913 році дисертацію на ступінь доктора медичних наук. Після від'їзду професора Володимира Ліндемана в 1922 році до Варшави та об'єднання кафедр української і російської лектури протягом 1923–1931 років завідував кафедрою загальної патології. Одночасно керував кафедрою фармакології. У 1931 році Миколу Памфіловича заарештували у справі Спілки визволення України. Потім його звільнили, але працювати в Київському медичному інституті не дозволили. Микола Вашетко переїхав у Донецьк, де організував кафедру патологічної фізіології Донецького медичного інституту, якою керував до 1936 року. Відтак учений повернувся до Києва, де очолив кафедру патофізіології у Київському ветеринарному інституті.
  У роки Другої світової війни Микола Памфілович залишився в Києві. Коли восени 1941 року українським медикам удалося добитися дозволу окупаційних властей на відновлення навчання у медичному інституті, професор Вашетко знову взявся керувати кафедрою патофізіології. Але в 1942 році інститут був закритий.
  Після визволення Києва від нацистів ученого-лікаря довго допитували стосовно "співпраці з окупантами". Партійне керівництво викреслило науковця та його праці з історії медицини на довгих 15 років, і тільки в період "хрущовської відлиги" з нагоди 80-річчя Миколи Памфіловича йому було присвоєно звання "Заслужений діяч науки УРСР".
  Микола Вашетко славився як талановитий педагог і лектор, великий ерудит, вихователь молоді. Помер у Києві 6 вересня 1960 року. Похований на Байковому кладовищі.
  З того часу його славне ім'я було згадано тільки раз – у виданні КМІ, присвяченому історії інституту (1991). Прогресивна медична спільнота України прагне дослідити і проаналізувати наукову спадщину, формування української національної патофізіологічної школи Миколи Вашетка, повністю повернути його ім'я в історію медицини України.

  Джерела та література
  1. Воронцовська І. І. Вашетко Микола Памфілович [Електронний ресурс] / Ірина Воронцовська // Офіційний сайт Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації. – Режим доступу: https://uoz.cn.ua/pub040215.htm вільний. – Заголовок з екрана. – Дата звернення: 05.02.2025. – Мова укр.
  2. Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини XX століття та їхні наукові школи : біографічні нариси та бібліографія / Ярослав Ганіткевич. – Львів : [б/в], 2002. – 544 с, 172 іл.
  3. Пундій П. Українські лікарі : біобібліогр. довід. / П. Пундій ; Наук. Т-во ім. Шевченка, Укр. лікар. т-во Півн. Америки. – Львів ; Чикаго, 1994 – .
  Кн. 1 : Естафета поколінь національного відродження / П. Пундій ; ред. Я. В. Ганіткевич ; ред. Бойко М. – 1994. – 327 с.