19 березня виповнюється 130 років від дня народження поета-неокласика, одного з найвидатніших українських письменників літературного покоління початку ХХ століття, публіциста, перекладача, громадського діяча, академіка Академії наук України, депутата Верховної Ради СРСР Максима Рильського. Людина з великим серцем і неабияким талантом, він говорив: "Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости та розцвітати література".
  Максим Рильський був різносторонньою людиною. Він мав дар музиканта, добре грав на фортепіано, слухав знаменитих співаків і народних кобзарів. Серед найближчих друзів Максима Тадейовича – видатні актори, музиканти, співаки. Відомо, що він був солістом аматорського джаз-бенду, а в юності, разом із братами Іваном та Богданом, грав в аматорських спектаклях. Поет вважав, що музика зачіпає такі струни людської душі, які непідвладні іншим видам мистецтва.
  Історія Максима Рильського – це майстерне балансування на линві ХХ століття. Поет зумів вижити в час сталінських чисток, пристосуватись і створювати вірші на догоду добі, але не втратив себе та свого унікального поетичного голосу. А це чи не поодинокий випадок в українській радянській літературі.
  Максим Рильський з молодих років і до останніх днів життя був гранословом, завжди захопленим творчістю великих поетів минулого. Потрібно було мати мужність, щоб писати ніжну лірику та суворі сонети й октави в той час. Уже через багато років Максим Тадейович, не маючи зла на своїх хулителів, через яких він відбув ув'язнення і, на щастя української культури, залишився живий, напише, що термін "неокласики" прикладено було випадково і дуже умовно до невеличкої групи поетів та літературознавців, а своїх критиків він називає усього лиш "дуже рішучими людьми".
  Максим Рильський був душею і совістю свого народу. Він був не просто поет, а мислитель, філософ, мудрець і працелюб, який зі свого Голосієва у Києві, мудро примружившись, бачив увесь світ, але ніколи не забував своєї Романівки. Тому й міг, осягнувши вершини світової культури, заповісти нащадкам: "Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур'ян. Чистіша від сльози вона хай буде. Вірно і слухняно нехай вона щоразу служить вам, хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає – народ говорить…" Не забувайте при тому, що був Максим Тадейович надзвичайно живою людиною і все людське було йому притаманне: він завжди був з людьми й на людях, вельми полюбляв задушевні розмови в товаристві, не цурався і приятелів за чаркою, сумлінно відбував увесь мисливський сезон з рушницею в руках. . Крім того він безперестанку подорожував – і рідною країною, і всіма світами.
  "Скажу правду: я більше не знав людей такої невичерпної енергії, які б усе робили так багато і так скоро. . І про талан його хочеться сказати так: він був блискучий, але глибокий, був скорий, але бездоганний" (Ю. Смолич, 1969).
  "Є такі люди, про яких мовиться: "О, це мудрий чоловік, але розум його злий". Характер Максима Рильського поєднував розум з добротою, його мудрість лагідна і, мабуть, тому незаперечна" (Д. Павличко, 1969).
  Максим Рильський – один із найбільших поетів України ХХ століття. Його ім'я утвердилось у свідомості багатьох поколінь як ім'я поета-класика, тобто творця таких цінностей, які не втрачають свого значення з часом, зі зміною епох та ідеологій. Справді, все плинне, але вічні правда, любов і краса, що стали духовною основою творчості Максима Тадейовича.
  Книжкова виставка "Максим Рильський – душа і совість свого народу", яка експонується у відділі абонемента Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових, стане у пригоді всім тим, хто шанує, знає і по-справжньому популяризує творчість геніального українського поета.