Цей календар – оновлена спроба зібрати дати, у які в усьому світі відзначають дні прав людини, шанують пам'ять борців за права, пригадують порушення прав людини та виражають надію і радість.
Історія виникнення свята
Цей день започаткували на Всесвітньому конгресі ромів у Лондоні (Велика Британія), що відбувся 8 квітня 1971 року. Тоді ж затвердили прапор і гімн ромського народу.
Свято має на меті зберігати й розвивати ромську ідентичність. Оскільки роми живуть у більшості країн Європи, Великій Британії, США та інших країнах, цій спільноті доволі важко зберегти самобутність.
Цього дня за традицією роми запалюють на вулицях свічки як символ єдності свого народу та спускають на воду річок вінки, що має символізувати нелегку долю народу без своєї державності.
Про Міжнародний ромський конгрес
Організація має штаб-квартиру у Відні та офіси у Скоп'є і Вашингтоні. Вона бореться за права ромської громади в усьому світі. До появи Міжнародного ромського конгресу у Франції в 1959 році Іонель Ротару заснував Всесвітню циганську громаду. Хоча її членами були переважно французи, організація налагодила контакти в Польщі, Канаді, Туреччині та інших країнах. Французький уряд розпустив Всесвітню циганську громаду в 1965 році. Тоді від громади відкололася група, що сформувала Міжнародний циганський комітет (IGC) під керівництвом Ванко Руди. Коли Всесвітній ромський конгрес 1971 року прийняв самоназву "роми" замість самоназви "цигани", його було перейменовано на Komiteto Lumniako Romano (Міжнародний ромський комітет, або IRC), а Руду знову затверджено президентом.
У 1972 році комітет став членом Ради Європи. У 1978 році він знову змінив назву на Всесвітній ромський конгрес. Наступного року організації надали консультативний статус в Економічній і соціальній раді ООН.
Профспілка стала зареєстрованою громадською організацією в ЮНІСЕФ у 1986 році.
Роми в Україні
В Україні мешкає понад 15 етнічних груп ромів, серед них – серви, котляри, лаварі, плащуни та крими. Усі вони відрізняються за мовою, культурою і традиціями.
За даними заступника директора Департаменту моніторингу додержання рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних та релігійних поглядів Секретаріату уповноваженого Верховної Ради з прав людини Володимира Кондура, в Україні станом на 2023 рік проживало близько 400 тисяч ромів. Близько 100 тисяч покинули країну через повномасштабне вторгнення Росії.
За даними останнього перепису населення 2001 року ромів було близько 48 тисяч. Найбільше їх на той час проживало на Закарпатті, в Одеській і наразі частково окупованій Донецькій областях та у Криму. Складність підрахунку кількості ромів полягає в тому, що перепису населення в Україні не проводили понад 20 років. А також у тому, що багато представників ромської громади живуть без документів.
Ромська громада в Україні зазвичай ділиться на маленькі компактні групи проживання, де значну роль у соціальному устрої відіграє воля циганського барона – старійшини локальної громади ромів.
Правовий статус ромської меншини
Ромська громада на законному рівні в Україні визнана національною меншиною. На представників ромської громади, які є громадянами України, поширюється закон про нацменшини. Він дає їм рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України мають захист держави на рівних підставах. Також у представників ромської громади є право бути обраними або призначеними на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях.
Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу та форм здійснення прав, які надає їм чинне законодавство, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та громадські об'єднання.
У представників ромської громади є право на освіту й інші базові права людини, гарантовані конституцією України, зокрема право на самоідентифікацію. Цей закон гарантує інтеграцію етнічних спільнот в українське суспільство, а також забороняє дискримінацію та утиски за етнічною ознакою.
Що відомо про внесок ромів в українську та світову культуру
Одне з найдавніших поселень ромів розташоване в селі Королево Виноградівського району на Закарпатті. Цьому поселенню понад 300 років і нині там проживає понад 3000 людей. Це роми-калдерари – одна з найбільш закритих спільнот України. Ці люди прагнуть зберегти ромську культуру вбрання, яка зникає. Жінки й дівчата носять автентичний одяг: у будні та свята вони вбрані у кольорові пишні сукні, обшиті стрічками, паєтками чи стразами.
84,4% ромів у родинах розмовляють ромською мовою і називають її також "романі". Є декілька груп діалектів: балканські, волоські, центральні, північно-західні, північно-східні, британські й піренейські. В Україні найпоширеніший діалект – волоський. Ромська мова не кодифікована на державному рівні, тому її вивчення та збереження проблемне.
Зародження фламенко пов'язують із ромськими племенами з Індії, які знайшли прихисток на півдні Іспанії. Їхній самобутній танець поєднався з культурою тих місць, і народився фламенко як відображення драматизму мандрівного народу. Наприкінці XVIII століття танець вийшов на сцени таверн і здобув увагу суспільств.
Ромський джаз став усесвітньо відомим завдяки виконавцю Джанго Рейнарду. Це був струнний джаз, який Джанго виконував на гітарі, розробивши свою особливу техніку гри двома пальцями. Нині один із найвідоміших виконавців ромського джазу із Франції на світовій арені – Бірелі Лагрен.
Завдяки ромам джазове мистецтво активно розвивається та не зникає з українського музичного простору.
Театр "Романс" – перший та єдиний в Україні ромський професійний театр, який набув статусу державного.
У Міжнародний день ромів, який сьогодні припадає на нелегкі для нашої країни часи, варто зазначити, що від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації представники цього етносу нарівні з усіма громадянами України протистоять наступу агресора на свободу, цивілізаційні цінності та людяність.
Багатоманіття культур представників національних меншин (спільнот) України і толерантність – це те, що робить нас єдиними й непереможними!
Список використаних джерел
1. Календар [Електронний ресурс] // DilovaMova.com : Ділова мова: публічне інтернет-видання. – Режим доступу: https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&month=04
2. Календар прав людини [Електронний ресурс] // Council of Europe. – Режим доступу: https://www.coe.int/uk/web/compass/human-rights-calendar
3. Свята і пам'ятні дні в Україні [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/
4. Уповноважений ВРУ з прав людини [Електронний ресурс] //Режим доступу: https: //ombudsman.gov.ua/news_details/vidznachayut-mizhnarodnij-den-romivе
5. Цигани в Україні [Електронний ресурс] // Вікіпедія.— Режим доступу: https: //uk.wikipedia.org/wiki
Список джерел
1. Амаро чачімо : посіб.-довід. з правових питань / Форумо Ромен Українатар ; [ред. П. Д. Григоріченко]. – Київ : Форумо Ромен Українатар, 2001. – 48 с.
2. Бабин Яр. Історія і пам'ять / Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса, Нац. ун-т "Києво-Могил. акад.", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства ; за ред. Владислава Гриневича та Павла-Роберта Магочія. – Вид. 2-ге. – Київ : Дух і Літера, 2017. – 349, [2] с.
3. Бабин Яр: масове убивство і пам'ять про нього : матеріали міжнар. наук. конф., 24–25 жовт. 2011 р., м. Київ / Укр. центр вивч. історії Голокосту, Громад. ком. для вшанування пам'яті жертв Бабин. Яру, Фр. ін-т в Україні ; [редкол.: В. Нахманович, А. Подольський, М. Тяглий]. – 2-ге вид., допов. – Київ : Український центр вивчення історії Голокосту, 2017. – 287 с.
4. Бабин Яр: пам'ять на тлі історії : путівник для вчителя : зб. навч.-метод. розробок шк. занять на основі вірт. виставки та докум. фільму / Укр. центр вивч. історії Голокосту [та ін. ; авт. кол.: Наталія Герасим та ін. ; ред.-упоряд. Віталій Бобров]. – Київ : Український центр вивчення історії Голокосту, 2017. – 155 с.
5. Геноцид ромів України в період Другої світової війни: вивчення, викладання, комеморація : матеріали наук.-практ. конф. м. Київ, 4 жовт. 2016 р. / Укр. центр вивч. історії Голокосту ; Укр. центр вивч. історії Голокосту. – Київ : Український центр вивчення історії Голокосту, 2016. – 228 с.
6. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часоп. № 1 (9), 2011 / Укр. центр вивч. історії Голокосту, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України ; редкол. О. Іванова [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2011. – 193 с.
7. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часоп. № 1 (12), 2014 / Укр. центр вивч. історії Голокосту, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України ; редкол.: О. Іванова [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2014. – 171 с.
8. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часоп. № 1 (13), 2015 / Укр. центр вивч. історії Голокосту ; редкол.: Максим Гон [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2015. – 192, [3] с.
9. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часоп. № 1 (14), 2016 / Укр. центр вивч. історії ; редкол.: Максим Гон [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2016. – 166 с.
10. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часоп. № 1 (15), 2017 / Укр. центр вивч. історії Голокосту ; редкол.: Максим Гон [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2017. – 185 с.
11. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часоп. № 2 (6), 2009 / Укр. центр вивч. історії Голокосту, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України ; [Н. Бєссонов та ін.] ; редкол.: І. Альтман [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2009. – 249 с.
12. Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часоп. № 2 (10), 2011 / Укр. центр вивч. історії Голокосту, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України ; редкол.: О. Іванова [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2011. – 231 с.
13. Дотримання прав національних меншин в Україні / [ред. Л. Кудіна та ін.]. Київ : Молодіжна Альтернатива, 2011. – 154 с.
14. Переслідування та вбивства ромів на теренах України у часи Другої світової війни : зб. док., матеріалів та спогадів / Укр. центр вивч. історії Голокосту, Міжнар. громад. орг. "Міжнар. фонд "Взаєморозуміння і толерантність" ; [авт.-упоряд. М. Тяглий]. – Київ : Український центр вивчення історії Голокосту, 2013. – 207 с.
15. Порт Маттійс ван де. Цигани, війни та інші приклади неприборканості / Маттійс ван де Порт ; пер. з англ. В. П. Канаша. – Київ : Свенас, 2001. – 287 с. : іл.
16. Ріс Л. Аушвіц. Остаточне рішення нацистів / Лоренс Ріс ; пер. з англ. Анастасія Цимбал. – Вид. 2-ге. – Київ : Лабораторія, 2023. – 355, [1] c.
17. Роми: міфи та факти : навч.-метод. посіб. для вчителя з протидії ромофобії / [авт.-упоряд.: О. Войтенко, М. Тяглий] ; Укр. центр вивч. історії Голокосту. – Київ : КВІЦ, 2018. – 138 с.
18. Ромські медичні посередники в Україні: досягнення, виклики, можливості / авт. кол.: О. Цвілій, З. Кондур ; Міжнар. фонд "Відродження". – Київ : Аладин-принт, [2014]. – 52 с.
19. Роми України: із минулого в майбутнє / НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського ; [редкол.: В. Наулко та ін.]. – Київ : Юстініан, 2008. – 438 с.
