11 вересня відзначає ювілей Сергій Павленко – український журналіст, історик, дослідник доби Гетьманщини, один із провідних світових мазепознавців, шеф-редактор всеукраїнського наукового журналу "Сіверянський літопис". А ще шановний пан Сергій багато років є щирим другом і партнером нашої бібліотеки! Зичимо Вам міцного здоров'я, невтомного пошуку істини та невичерпного натхнення для нових наукових звершень під мирним небом України! Щиро дякуємо за підтримку, професійність і дружбу!
  З ювілеєм! З роси й води Вам, шановний Сергію Олеговичу!

  * * *
  Сергій Павленко народився 11 вересня 1955 року в місті Луцьку Волинської області на батьківщині матері, Галини Танюк, але дитинство провів у селі Дягова Менського району, на батьківщині батька, Олега Павленка. Олег Васильович працював агрономом, головою колгоспу і сільради. Галина Степанівна – вчителька біології та німецької мови, рідна сестра відомого українського громадського діяча, шістдесятника Леся Танюка.
  У ранньому дитинстві, до 1958 року, Сергій мешкав у Луцьку й Умані, з 1958 до 1973 року – в селі Дягова Менського району. Навчався в Дягівській середній школі, яку закінчив у 1973-му, і того ж року вступив на стаціонар філологічного факультету Київського державного університету імені Шевченка (спецкурс літературної критики, українське відділення). У 1978 році закінчив цей виш, здобувши спеціальність "Філолог, викладач української мови та літератури". Пізніше (1989–1991 роки) заочно навчався в Київському інституті політології та соціального управління і здобув фах політолога, викладача соціально-політичних дисциплін у вищих та середніх навчальних закладах.
  У серпні 1978 року молодий випускник університету почав працювати за направленням учителем мови й літератури в середній школі села Горностайполя Чорнобильського району Київської області. У травні 1979 року Сергія Павленка запросили на посаду кореспондента сільгоспвідділу чорнобильської районної газети. Звідтоді почалася його довголітня журналістська кар'єра. Продовжувалася вона на посаді завідувача відділу листів газети "Авангард" Катеринопольського району Черкаської області.
  У 1983 році сім'я молодого журналіста переїхала у Бобровицю Чернігівської області, де влада пообіцяла вирішити квартирне питання, а вже з 1987 року Сергій Павленко став постійно проживати в Чернігові. Працював заступником редактора бобровицької райгазети. Не залишилися поза увагою і його журналістські публікації в республіканській газеті "Сільські вісті", обласній пресі.
  У 1987–1991 роках Сергій Павленко очолював редакцію чернігівської обласної молодіжної газети "Комсомольський гарт". Уся енергія журналіста пішла на перебудову творчого процесу в редакції, зміну формату газети (вона стала щотижневиком). У період редагування "Комсомольського гарту" з'являються перші публікації Сергія Павленка історичного характеру.
  У березні 1991 року Сергій Олегович перейшов на роботу у новостворену газету Верховної Ради "Голос України", де його можливості як шукача правди, дослідника маловідомих сторінок історії України й Чернігівщини зокрема проявилися на повну силу. Працюючи власним кореспондентом парламентського видання, журналіст почав приділяти значну увагу висвітленню "білих плям" історії. Велике враження на нього справила поїздка у Батурин і матеріали про загибель колишньої гетьманської столиці. Сергій Павленко почав збирати інформацію, пов'язану з постаттю великого українського гетьмана Івана Мазепи (до речі, журналістський досвід у цьому допоміг).
  Це сприяло глибшому вивченню теми та появі першої розвідки-книги "Загибель Батурина 2 листопада 1708 року", яка вийшла друком у 1994 році. Попри певні недоліки викладу, публіцистичність окремих місць, студія все ж уперше дає реальну картину історичної події. Вона цінна також узагальнювальним нарисом про Батурин, розділом "Міф про Мазепу".
  У 1994 – 1996 роках, поряд з пошуком матеріалів про Івана Мазепу, Сергій Павленко багато часу проводить в архіві Чернігівського управління СБУ, Чернігівському обласному архіві, де стає першим читачем справ про підпілля ОУН на Придесенні, опір селян та інтелігенції радянському режимові. Результатом пошуку став цикл статей у "Голосі Україні" і вихід невеличкої книги "Опозиція на Чернігівщині: 1944 – 1990 рр." (1995).
  Зацікавила дослідника й особистість князя Михайла Чернігівського. Вивчивши літописи та літературу про нього, Сергій Олегович підготував до друку і видав наукову книгу-розвідку "Князь Михайло Чернігівський та його виклик орді" (1996), яка цінна своїми узагальненнями, поясненнями реалій доби й позитивним трактуванням головного героя студії.
  Не забуває Сергій Павленко і про рідне село своїх пращурів. У 2010 році побачила світ книга "Дягова: від минулого до сьогодення", яку історик- краєзнавець написав разом із рідним братом Олегом.
  Але головним героєм досліджень та пошуків Сергія Олеговича завжди був і залишається Гетьман України Іван Мазепа. Підсумком багаторічного пошуку дослідника стали книги "Міф про Мазепу" (1998), "Іван Мазепа" (2003), "Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники" (2004), "Іван Мазепа як будівничий української культури" (2005), "Восстание мазепинцев: мифы и реалии" (2009), "Зображення гетьмана І. Мазепи (кінець XVII – початок XX століть)" (2010), "Військо Карла XII на півночі України" (2017), "Іван Мазепа. Прижиттєві зображення гетьмана та його наближених" (2018), "Батуринська фортеця" (2019), "Іван Мазепа. Догетьманський період" (2020), "Іван Мазепа. Перше п'ятиріччя правління" (2021). А зовсім нещодавно, наприкінці серпня цього року, вийшло друком чергове дослідження пана Сергія "Шабля Івана Мазепи"! Науковий пошук триває…
  Сергій Павленко є одним із ініціаторів заснування в Чернігові унікального регіонального часопису – історико-краєзнавчого і просвітницького журналу "Сіверянський літопис". Перший номер часопису побачив світ у лютому 1995 року й дуже швидко завоював увагу читачів, став відомим, солідним і цікавим для багатьох поціновувачів не тільки в Україні, а й далеко за її межами. З того часу популярність тепер уже всеукраїнського наукового журналу "Сіверянський літопис" тільки зростає. За три десятиліття свого існування часопис зробив великий внесок у написання та дослідження історії як Чернігово-Сіверщини, Гетьманщини, так і України. Журнал завжди був і залишається цікавим для тих, хто вивчає і шанує історію нашого краю та всієї України. І всі ці три десятиліття Сергій Олегович залишається в епіцентрі його життя.
  Не можна обійти увагою і активну громадську діяльність Сергія Павленка. 1990 року він вступив до Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка і впродовж 1991–2015 років був членом правління обласної організації цього товариства. Член Національної спілки журналістів України з 1982 року. Член Національної спілки краєзнавців України з 2010 року.
  Професійні та наукові досягнення Сергія Олеговича високо відзначені державою. Він – заслужений журналіст України (1994), має Відзнаку Президента України – Хрест Івана Мазепи (2010), а також є лауреатом Всеукраїнської премії імені Бориса Грінченка (1994), Міжнародної премії імені Івана Мазепи (1999), Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського (2000), Чернігівської обласної літературної премії імені Леоніда Глібова (2014) тощо.
  Сергій Павленко – автор численних наукових і публіцистичних праць, присвячених постаті гетьмана Івана Мазепи, історії козацької держави й Чернігівщини зокрема та культурним процесам в Україні. Він вдало поєднує журналістську діяльність із науковими дослідженнями, завдяки чому історичні теми стають доступними й цікавими для читача.

  Література
  1. Леп'явко С. Сергієві Павленку – 60 / Сергій Леп'явко // Слово Просвіти. – 2015. – № 39 (1–7 жовт.). – С. 12.
  2. Назаренко В. На батьківському обійсті і персики родять, і книги пишуться / Віталій Назаренко // Чернігівщина : новини і оголошення. – 2017. – № 33 (17 серп.). – С. 1.
  3. Чепурний В. Хрест Мазепи вручив… Мазепа / Василь Чепурний // Голос України. – 2018. – № 123 (10 лип.). – С. 6.
  4. Сергій Олегович Павленко : біобібліогр. покажч. / Черніг. держ. обл. універс. наук. б-ка ім. В. Г. Короленка ; [уклад. І. Я. Каганова]. – Чернігів, 2006. – 30 с. – (Історики та краєзнавці Чернігівщини; вип. 8).