Усе його життя просякнуте театром і сценою, співучим українським словом, любов'ю, що вирішила його долю, піднесла на вершини слави та назавжди залишила в історії. Його вважають одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом, великим драматургом, який не припиняє дивувати талантом прийдешні покоління. Активний діяч аматорського театру в 60–70-х роках ХIХ століття, театральний рецензент, прозаїк, драматург, актор і організатор театральної справи – ось ті означення, які складають узагальнену формулу історичної особистості цієї людини. Його справжнє ім'я – Іван Карпович Тобілевич, псевдонім "Карпенко-Карий" поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого – героя п'єси Тараса Шевченка "Назар Стодоля".
  Мати драматурга була кріпачкою – покоївкою у панів Золотницьких, аж поки її не покохав прикажчик Карпо Тобілевич і не викупив із кріпацтва. Її дітьми були, окрім Івана, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті – ціла плеяда корифеїв українського театру.
  Народився Іван Тобілевич 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка, що на Херсонщині. Через матеріальну скруту освіта Івана обмежилася чотирикласним училищем, після чого з чотирнадцяти років він пішов працювати до канцелярії в Єлисаветграді (нині – Кропивницький). Загалом служба в різних канцеляріях – від писарчука до секретаря міського поліцейського управління – тривала майже два десятиліття. Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді, Іван Карпович був єдиним, хто рівно та приязно ставився до людей незалежно від стану і не брав хабарів. Перед його очима проходили арештанти, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше ці люди стали героями його п'єс. Завдяки своїй старанності 1865 року Іван Тобілевич обійняв посаду на поліцейській службі, відтоді зацікавився аматорськими виставами та почав писати літературно-критичні статті. Проте згодом успіх змінився важкими випробуваннями. На початку 1880-х померла кохана дружина Івана Карповича, а на рік пізніше – і маленька донька.
  Як письменник Карпенко-Карий дебютував у 1883 році, коли в першому номері журналу "Рада" було надруковане оповідання "Новобранець", і це стало завершенням його чиновницької кар'єри. 4 жовтня того ж року, за наказом міністра внутрішніх справ, Івана Тобілевича звільняють з посади секретаря поліції через нібито "неблагонадійність", а вже за рік його заарештовують і засилають до Новочеркаська.
  Пізніше Іван Франко влучно скаже з цього приводу, що царський уряд втратив тоді поліційного пристава Тобілевича, а Україна придбала драматурга Карпенка-Карого, оскільки надалі митець спеціалізувався на драматургії. Ні родинне життя, ні громадські справи, ні обов'язки по службі ніколи не одривали серця й уваги Карпенка-Карого від театру. Український театр був для нього другою рідною хатою, бажаним місцем відпочинку та радості. "Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене", – говорив драматург.
  Усе життя Іван Тобілевич товаришував з Марком Кропивницьким. Вони разом були на чиновницькій службі, пізніше разом організували драматичний гурток і створили театр корифеїв. Іван Франко слушно зауважував, що творчість Івана Карпенка-Карого "наповнює нас почуттям подиву. . його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя".
  Друга дружина Івана Карповича – Софія – стає однією з провідних актрис колективу. Іноді було дуже важко працювати (мова не лише про конкуренцію, а й про фінансові негаразди). Під час гастролей у Катеринославі трапилася пожежа, внаслідок чого трупа повністю позбулася майна. Усе пережите далося взнаки: Іван Карпенко-Карий тяжко захворів. "Любі мої, кохані діти, сили мої мене зрадили і ми вирішили з мамою покинути театр…" Однак на сцені драматург і талановитий актор грав до останнього. На жаль, німецькі лікарі не змогли врятувати його від тяжкої недуги. Єдине, про що просив Іван Карпович, – щоб його поховали в Україні.
  Помер Іван Карпенко-Карий 15 вересня 1907 року в Берліні. Згодом тіло було перевезено до України. На станції, куди прибув потяг, зібралося чимало людей, до хутора йшов нескінченний потік за труною, яку везли воли. Поховали Івана Тобілевича поруч із батьком поблизу хутора Надія.
  Твори Івана Карпенка-Карого віддзеркалюють його нескінченну віру в життя всупереч складним обставинам і тяжким випробуванням. Саме тому найпопулярнішими творами автора залишаються комедії, серед яких, до прикладу, "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн", що набули шаленого успіху серед глядачів і навіть були екранізовані. Так Іван Карпович цілком заслужено здобув звання корифея українського побутового театру.
  До дня народження великого драматурга у відділі абонемента Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових експонується книжкова виставка "Життєвий і творчий обрій Карпенка-Карого". Запрошуємо всіх охочих до зустрічі з великою людиною, талановитим автором п'єс і актором, одним із засновників українського театру.
 

 

  Список літератури

  Про нього
  1. 83.3(4УКР) / 8У
  Т 50
  Дем'янівська Л. С. Іван Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич). Життя і творчість : навч. посіб. для філол. ф-тів вищ. навч. закл. / Л. С. Дем'янівська. – Київ : Либідь, 1995. – 141, [3] с.
  2. 83.3(4УКР)
  Т 50
  Івашків В. М. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий): нарис життя і творчості / Василь Івашків. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. – 173, [18] с.
  3. 821(477)
  К 26
  Невідомий Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) : листи, п'єси / [упоряд. вступ. ст. Світлани Бронзи] ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, Кіровогр. нац. техн. ун-т. – Вид. 2-ге, перероб. та допов. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2012. – 575 с.
  4. 84(4УКР)
  П 16
  Панченко В. Є. Сонячний годинник : кн. пілігрима / Володимир Панченко. – Київ : Темпора, 2013. – 411, [4] с.

  Твори
  1. 84(4УКР)
  К 26
  Карпенко-Карий І. К. Бурлака ; Наймичка ; Мартин Боруля ; Розумний і дурень ; Хазяїн ; Житейське море ; Сава Чалий ; Чумаки ; Безталанна. – Київ : Грамота, 2004. – 493 с
  2. 821(477)
  К 26
  Карпенко-Карий І. К. Вибрані твори / Іван Карпенко-Карий. – Київ : Yakaboo Publishing, 2023. – 403, [1] с. – (Yaka школа).
  3. 821(477)
  К 26
  Карпенко-Карий І. К. Сто тисяч ; Хазяїн : комедії / Іван Карпенко-Карий. – Харків : Фоліо, 2023. – 139, [2] c. – (Шкільна бібліотека української та світової літератури)
  4. 84(4УКР)
  К 26
  Карпенко-Карий І. К. Хазяїн : драматичні твори / Іван Карпенко-Карий ; [авт. післямови Т. М. Панасенко]. – Харків : Фоліо, 2013. – 331, [2] с. – (Шкільна бібліотека української та світової літератури).
  5. 84(4УКР)
  С 42
  Скарбниця української класики : збірка / Т. Г. Шевченко [та ін.]. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 814, [1] с.