Українська науково-технічна термінологія проходить свій шлях розвитку, кожен етап якого зумовлений історичними подіями, політичними настроями, розвитком суспільства, становленням галузей та формуванням знань про них, а також державною мовною політикою.
  Розглядаючи формування української термінології, науковці виділяють шість періодів, які показують зв'язок розвитку лексичної системи мови з історією матеріальної і духовної культури українського народу.
  1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (ІХ – перша половина ХІХ ст.). Своїм корінням українська термінологія сягає часів Київської Русі. Важливу роль у поширенні наукових знань в Україні відіграли Острозький культурно-освітній центр (1580–1608); братські школи, що виникали в ХVІ–ХVІІ ст.; Київський культурно-освітній центр. Уже в ХVІІ ст. видатний український учений Києво-Могилянської академії Георгій Кониський обґрунтував теорію терміна. Гальмування розвитку української наукової мови до середини ХІХ ст. пояснюється недержавним статусом української мови, забороною її як засобу спілкування і державною роз'єднаністю української мовної території.
  2. Період другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. Розвиток наукової термінології пов'язаний з діяльністю Наукового товариства імені Тараса Шевченка, яке було засноване 1873 року у Львові і яке з 1892 року стає першим українським науковим центром на зразок європейських академій. Саме тут концентрувалася термінологічна праця провідних учених кінця XIX – початку ХХ ст.
  3. Третій період, пов'язаний з утворенням наукових товариств у Східній Україні (1913 рік – у Києві, 1918 рік – у Луганську). Активно опрацьовувати і творити українську термінологію почали після проголошення Української Народної Республіки (1917), коли було скасовано заборони щодо української мови. Лише впродовж 1918–1919 років у Східній Україні вийшло друком понад 20 словників. У 1921 році створено Інститут української наукової мови Академії наук (ІУНМ).
  4. Період діяльності Інституту української наукової мови. Українське мовознавство, зокрема термінологія, за влучним висловом відомого українського термінолога А. Вовка (США), пережило "золоте десятиріччя" (1921–1931), яке залишиться безпрецедентним у світовій практиці. У низці наукових розробок 1928–1930 рр. сформульовано основні засади творення української термінології, серед яких: термінологія повинна бути народною; у разі відсутності готового терміна в народній мові треба створити його з власномовних морфем; лише у разі непридатності новоствореного терміна запозичувати наукову назву з мови-джерела; термін має бути зрозумілий; назва поняття має бути точна й однозначна; термін повинен бути придатний для творення похідних термінів; термін має бути доброзвучний та економний.
  Проте з 1932 року започатковано "новий курс" у національній політиці СРСР. Справжнім погромом української інтелігенції завершилася кампанія з "українізації". Уже в 1930 році Інститут української наукової мови як складову частину Всеукраїнської академії наук за сфабрикованою справою Спілки визволення України було ліквідовано, а провідних учених репресовано. Видання словників, навіть уже підготованих до друку, було припинено, а вже надруковані – вилучено з бібліотек і книгарень.
  5. Період функціонування української термінології 1932–1990 років.
  У тридцятих роках розпочалося переслідування українських мовознавців. Програмними стали статті "На боротьбу з націоналізмом на мовному фронті" А. Хвилі, "Термінологічне шкідництво і його теоретичне коріння" О. Фінкеля.
  В Україні впроваджено суто радянський винахід: формально українську мову не забороняли, але насправді її розвиток коригували у потрібному політичному напрямі. У такій ситуації українська наукова термінологія фактично втратила свою автентичність і перетворилася на копію російської.
  6. Сучасний період розвитку української термінології (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.).
  На сучасному етапі розвитку української лінгвістичної науки простежуємо зацікавлення термінознавством. Помітним є намагання науковців – фахівців у різних ділянках знань і мовознавців – унормовувати галузеві термінології, спостерігається термінографічна активність: якщо в 1990 році видано 5 термінологічних словників, то з 1992-го їх кількість становить не один десяток. Це словники різних типів: перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні, частотні, словники-тезауруси, словники нових термінів.
  Науково-технічні терміни забезпечують точність у спілкуванні, що є критично важливим у науці й техніці. Використання наукової термінології у професійному середовищі підвищує рівень спеціалізованої комунікації. Це дозволяє фахівцям із різних областей обмінюватися знаннями та досвідом без ризику виникнення непорозумінь.
  Терміни часто мають міжнародну природу, що дозволяє їм бути зрозумілими не лише в межах окремої мови, а й на глобальному рівні. Проте важливий і процес адаптації цих термінів до української мови. Зазвичай це відбувається через калькування (переклад термінів) або транскрипцію (перенесення звуків), що дозволяє зберегти наукову термінологію зрозумілою для носіїв української мови.
  У зв'язку з постійним розвитком нових технологій та наукових досягнень науково-технічні терміни в українській мові змінюються і доповнюються.
  Мова науки – важливий елемент збереження наукового та культурного спадку, адже науково-технічні терміни допомагають зафіксувати нові відкриття й досягнення для наступних поколінь, є інструментом комунікації між науковцями, що дозволяє зберігати інтелектуальну спадщину. Правильне використання й удосконалення наукової термінології є ключовим завданням для забезпечення ефективної комунікації між фахівцями та сприяє розвитку української мови як мови науки й техніки.

  Використані джерела
  1. Баган М. П. Основи термінознавства: [навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи студентів] / М. П. Баган.– 2-ге вид., допов. – Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2023.– 44 с.
  2. Кочан І. Українське термінознавство 1960–1990-х років / Ірина Кочан // Вісник Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Серія "Проблеми української термінології". – 2012. – № 733. – С. 24–28.
  3. Кушнір А.В. Формування та розвиток української термінології / Електрон. текст. та зображув. дані. – Режим доступу: https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/all-hum/all-hum-2016/paper/viewFile/242./111 (дата звернення 25.10.2025).
  4. Петрова Т. О, Кримець О. М. Розвиток української науково-технічної термінології сьогодні: напрями і перспективи / Електрон. текст. та зображув. дані. – Режим доступу: https://repository.kpi.kharkov.ua/server/api/core/bitstreams/564866a4-5972-4f7d-917b-c60a3b198373/content (дата звернення 25.10.2025).