Жодна людина не повинна бути товаром.
Кожна людина має право на свободу та гідність.
Загальна декларація прав людини (статті 1 і 4)
 

  75-та річниця підписання Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (скорочено – Європейська Конвенція з прав людини (ЄКПЛ) або Конвенція) відзначається у 2025 році, оскільки документ був підписаний країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) 4 листопада 1950 року. Ця дата знаменує початок існування одного з найважливіших міжнародних договорів, який гарантує права і свободи людей на території держав-членів Ради Європи.
  Європейська Конвенція спрямована на забезпечення захисту основних прав та свобод людини для кожного, хто перебуває під юрисдикцією держав-членів Ради Європи. Україна стала стороною Конвенції з 11 вересня 1997 року, після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року.
  Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод – міжнародний договір у сфері захисту прав людини. Цей важливий для людства документ був прийнятий у місті Рим англійською та французькою мовами (обидва тексти однакові) в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожному підписантові. Оскільки Європейська Конвенція не передбачає будь-якого конкретного шляху застосування її норм, обсяги введення Конвенції в дію через національне право істотно різняться у різних країнах Європи.
  Права і свободи, що гарантуються Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечуються у першу чергу органами влади держав-учасників Конвенції.
  Що стосується України, то відповідно до ст. 9 Конституції, зазначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
  Після Другої світової війни, в 1949 році, була заснована Рада Європи – міжнародна регіональна організація європейських держав, які проголосили своєю метою розширення демократії, зближення всіх народів Європи, захист прав людини, співробітництво з основних питань права, культури, освіти, інформації, охорони навколишнього середовища. Від самого початку діяльності Ради Європи принцип поваги до прав людини став одним із наріжних каменів діяльності цієї організації. Рада Європи забезпечує високі стандарти захисту прав людини в державах-членах насамперед завдяки дії Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
  ЄКПЛ прийнято відповідно до Загальної декларації прав людини з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) й забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини. Конвенція запровадила судовий механізм захисту визнаних міжнародним правом загальних стандартів політичних, економічних, соціальних і культурних прав та свобод людини в країнах-членах Ради Європи.
  Цей документ став фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей.
  Конвенція набула чинності 3 вересня 1953 року після її ратифікації країнами-підписантами та здачі на зберігання десяти ратифікаційних грамот. Після набрання документом чинності були створені два незалежні органи: Європейська комісія з прав людини (1954) та Європейський суд з прав людини (1959). Вони мали стежити за дотриманням прав людини, що гарантувалися Конвенцією. Під час Віденського саміту в 1993 році було ухвалено рішення про створення нового Європейського суду з прав людини, який замінить колишню двоступеневу систему. Новий Суд, що був створений у Страсбурзі як орган Ради Європи, розпочав роботу 1 листопада 1998 року.
  Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію. З набранням Конвенцією чинності для України, після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського суду. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами і стандартами Ради Європи.
  Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод встановлює не лише найбільш вдалу у світі систему норм міжнародного права для захисту прав особи, але й одну з найбільш розвинутих форм міжнародної юридичної процедури. Безпосереднє використання положень Конвенції, а також рішень Європейського суду з прав людини як її невід'ємної частини у правовій практиці безсумнівно сприятиме розвитку захисту прав особи в Україні.

  
Джерела

  1. ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text
  2. З/У "Про міжнародні договори України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 50, ст. 540) [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15#Text
  3. Конституція України : Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – Київ : Юрінком, 1996. – 80 с.
  4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: міжнар. док. від 04.11.1950 / Рада Європи. – Урядовий кур'єр. – 2010. – 17 листоп. – № 215.
  5. Європейське право (право Європейського Союзу) : навчальний посібник для підготовки до іспитів. – Київ : Центр учбової літератури, 2018. – 158 с.
  6. Караман І. В. Звернення до Європейського суду з прав людини: практичний довідник. – Київ: Фенікс, 2016. – 336 с.