Під такою назвою у філії "Медична бібліотека" Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових відкрилася нова книжкова виставка.
  Чернігівщина славиться видатними постатями, які золотими літерами вписали свої імена в історію медицини нашого краю.
  2025 рік нагадав нам про відомих особистостей, які залишили вагомий слід в історії світової і вітчизняної медицини. На виставці представлені матеріали про деяких ювілярів.
  Перший із них – Опанас Шафонський, один із засновників епідеміологічної та санітарної служби України. 13 грудня 2025 року – дата, що знаменує 285-ліття від дня його народження.
  На Чернігівщині Опанаса Филимоновича шанують як відомого земляка, що народився в Сосниці 13 грудня 1740 року, випускника Чернігівського колегіуму, видатного медика та історика. За роки проживання на Чернігівщині Опанас Шафонський написав наукове дослідження "Черниговского намесничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описаним Малой Росии". Матеріали праці він збирав у 1783–1784 роках, використовуючи документи і статистику, зібрані істориком Д. Р. Пащенком. Крім історичних відомостей праця містить матеріали про побутові умови та хвороби населення Лівобережної України. Це одна з перших статистичних праць, яка була видана вже після смерті Опанаса Шафонського, в 1851 році.
  До того як повернутися на батьківщину Опанас Филимонович після випуску з Чернігівського колегіуму продовжує навчання в Німеччині (протягом семи років) і отримує три дипломи: у Галльському університеті – доктор права, у Лейденському – доктор філософії, у Страсбурзькому – доктор медицини.
  Після повернення Опанас Шафонський стає впритул причетним до боротьби з епідемією чуми, яка вирувала тоді і в Україні також. Саме завдяки лікарям-уродженцям України, зокрема нашим землякам Данилові Самойловичу, Опанасові Шафонському та іншим фахівцям того часу, їхній невтомній жертовній праці страшну недугу вдалося зупинити.
  Напрацювання і досвід було викладено Опанасом Шафонським у праці "Описание моровой язвы", яку буде перекладено німецькою мовою. Під час повернення чуми в 1783 році на терени імперії працю буде розіслано в усі адміністративні центри як практичний посібник.
  У 42-річному віці Опанас Шафонський повертається до Чернігова у зв'язку з призначенням спочатку радником, а потім головою кримінальної палати новоствореного Чернігівського намісництва. Тут він одружується з донькою чернігівського бургомістра Михайла Єньки Ганною. Згодом у подружжя народжуються два сини – Андрій і Григорій. Свого часу Григорій склав повний біографічний нарис про Опанаса Филимоновича, оприлюднений на шпальтах "Черниговских губернских ведомостей" (1851).
  Опанас Шафонський працював на Чернігівщині до самої смерті. Помер він у 1811 році і похований на території Воскресенської церкви. До речі, згодом на нашій сторінці й на сайті бібліотеки буде окремий детальний допис про життя і діяльність ювіляра.
  Ще один видатний ювіляр – Юрій Вороний. Цьогоріч виповнилося 130 років від дня його народження – 9 (за іншими даними – 21 серпня 1895 року).
  Рід Вороних походить зі старовинного козацького кореня. Дід Юрія Вороного був професором словесності й викладав у Ніжинському ліцеї, був директором Прилуцької гімназії. Він на власні кошти збудував у рідній Журавці школу для сільських дітей, заснував безкоштовну народну бібліотеку-читальню. Стараннями Вороних у Журавці ще 1885 року було збудовано один із перших у всій Російській імперії заводів із переробки лікарських рослин. Крім того брат Юрія Вороного винайшов спосіб лікування раку (1938), але після доносу за спробу надрукувати свою наукову працю за кордоном був заарештований і загинув на засланні. Ім'я батька Юрія – Георгія Вороного – стоїть в одному ряду з іменами найвідоміших математиків світу. У його особі гармонійно поєднувались талант аналітика і віртуоза математичного аналізу. Загальновідомі "діаграми Вороного" сьогодні широко використовуються в робототехніці, біоінженерії, кристалографії тощо.
  Народився Юрій Вороний у селі Журавка Варвинського району Чернігівської області, а його дитинство минуло у Варшаві. Після смерті батька Юрій повернувся на батьківщину. У 1913 році закінчив Прилуцьку гімназію і продовжив освіту в Київському університеті Св. Володимира. У роки Першої світової як студент-медик працював у пересувному перев'язному загоні Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим на війні. У 1917 році добровільно вступив до війська Центральної Ради. У 1918-му брав участь у бою під Крутами.
  У 1921 році Юрій Вороний закінчив Київський медичний інститут і був зарахований професорським стипендіатом кафедри хірургії, якою керував його перший учитель – професор Е. Г. Черняховський. З жовтня 1923 до вересня 1926 року був ординатором і аспірантом цієї кафедри. Після закінчення аспірантури призначений асистентом Харківського медичного інституту.
  У 1931–1934 роках працював головним лікарем лікарні в Херсоні, директором і професором хірургії Херсонського промислового медичного інституту, відтак – старшим науковим співробітником Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові, який у ті роки очолював відомий учений-хірург В. М. Шамов.
  Саме в ці роки відбувається становлення Юрія Вороного як науковця-медика. Численні спостереження і досліди на собаках приводять до висновку про можливість здійснення пересадки нирки при патологічному стані організму, що виникає після тяжкого отруєння. Донором можуть бути органи померлого, які деякий час зберігають життєдіяльні функції і залишаються стерильними.
  Так, 3 квітня 1933 року о 21 годині в хірургічному відділені Першої міської лікарні в місті Херсоні вперше у світовій медичній практиці була здійснена клінічна трансплантація нирки хірургом, що був родом із Чернігівської глибинки, Юрієм Вороним.
  У грудні 1935 року постановою Київського медичного інституту Юрію Вороному присвоєно ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації.
  У 1936–1941 роках він завідував кафедрою хірургії Харківського стоматологічного інституту. Під час війни опинився на окупованій території і був депортований за кордон. Після війни Юрію Вороному було заборонено працювати в Харкові та Києві. Лише в 1950 році він повернувся до Києва, де керував відділенням експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології (1950–1953), надалі – таким же відділенням Київського інституту гематології і переливання крові (1953–1960).
  Помер Юрій Вороний 13 травня 1961 року від серцевого нападу. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
  І ще один цьогорічний ювілей. 24 грудня відзначатиме 85-річчя Володимир Брезме – один із фундаторів андросексопатології України, лікар-сексопатолог вищої кваліфікаційної категорії.
  Дитинство та юність Володимира Миколайовича минули в Чернігові. Закінчення 10 класів Чернігівської школи № 3 зі срібною медаллю дало змогу вчитися в Тернопільському державному медичному інституті. Володимир Брезме завершив навчання в 1966 році, повернувся в рідне місто і вже з серпня почав працювати лікарем-психіатром у диспансерному відділені Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. Усю свою діяльність Володимир Миколайович присвятив вирішенню питань організації та надання психіатричної і сексологічної допомоги населенню області (останньої до цього фактично не існувало).
  У 1966 році було організовано обласний кабінет сексопатології з метою надання допомоги хворим на різні форми сексуальної дисфункції, чоловічого безпліддя. Досвід, накопичений за роки роботи кабінету, дозволяє проводити достатньо помірковані послідовні заходи як із організації сексологічних прийомів, так і з роботи серед населення, спрямованої на підвищення рівня сексуальної освіти та інформованості про місця отримання можливої відповідної допомоги.
  У вересні 1981 року в Чернігові відбувся черговий республіканський семінар сексопатологів України. Вибір місця проведення заходу був обумовлений низкою причин, а саме – типовий сільськогосподарський регіон середньої смуги з характерною мережею охорони здоров'я і вдалою передовою системою надання андросексологічної допомоги населенню з позитивними результатами. Уперше в Україні в обласному кабінеті сексопатології районні психіатри проходили підготовку на робочому місці, щоб надати допомогу сільському населенню області. Семінар відбувся за планом МОЗ УССР і Республіканського центру сексопатології Київського НДІ урології під керівництвом І. Ф. Юнди. Підсумками заходу стали рекомендації з організації служби в інших сільськогосподарських регіонах України з урахуванням досвіду Чернігівщини.
  У складних соціально-громадських умовах завдяки наполегливому ентузіазму Володимира Миколайовича, а також передовому світогляду педагогів та інших керівників установ у нашій області проводилась і проводиться широка санітарно-просвітницька робота з розповсюдження знань з профілактики сексуальних розладів, статевого виховання дітей та підлітків, гігієни шлюбних стосунків, пропаганди здорового способу життя тощо.
  Як обласний сексопатолог Володимир Брезме був позаштатним лектором товариства "Знання". За період роботи ним особисто було прочитано 5000 лекцій, підготовлено тексти лекцій для населення області, а також для лікарів – з метою інформування жіночої, чоловічої, дитячої аудиторії.
  Володимир Миколайович продовжує працювати. Його досвід і знання необхідні лікарям-сексопатологам, а також пацієнтам, які потребують консультацій та лікування з приводу андросексуальних і сексуальних патологій.
  Пишаємося нашим відомим лікарем, його невичерпною енергією, життєвою мудрістю й такими необхідними для людей знаннями! Зичимо і надалі працювати на благо та в ім'я здоров'я своїх пацієнтів! Многая і благая літа!
 

 

  Використана література

  1. Відомі лікарі Чернігівщини : (До 80-річчя Чернігівської обл. наук. мед. б-ки) / Управління охорони здоров'я облдержадміністрації, Чернігівська обл. наук. мед. б-ка ; уклад. Н. Д. Яременко. – Чернігів : Видавець Лозовий В. М., 2014.
  Брезме Володимир Миколайович. – С. 94–96.
  2. Георгій Вороний та його родинне оточення. Крізь терни – у вічність. Відновимо імена – відродимо Україну : Збірник статей і матеріалів. – Чернігів : Десна Поліграф, 2012. – 608 с.
  Вороний Ю. Ю. – С. 133–135.
  3. Медицина Чернiгiвщини з сивої давнини до сьогодення : Матерiали обласної медичної конференцiї (м. Чернiгiв, червень 2003 р.). – Чернігів : [б. в.], 2003. – 103 с.
  Вороний Ю. Ю. – С. 73.
  4. Топчій В. Доктор Брезме. Життя, присвячене людям / В. Топчій. – Чернігів : Видавець Брагинець, 2017. – 243 с. – (Видатні люди Чернігівщини).
  5. Топчій В. Про сексуальне життя. Відверто від доктора Брезме / В. Топчій. – Чернігів : Видавець Брагинець О. В., 2019. – 289 с. – (Видатні люди Чернігівщини).
  6. Учені, громадські діячі медицини Чернігівщини (1000–2005) / О. І. Петрик [та ін.]. – Чернігів : [б. в.], 2014. – 507 с.
  С. 98–99, 253, 447–448, 471, 481–482.
  7. Чернігівщина : Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – Київ : УРЕ, 1990. – 1008 с.
  Шафонський О. Ф. – С. 943–944.
  8. Грандо О. А. Визначні імена в історії української медицини / О. А. Грандо ; Центральний музей медицини України. - К. : Тріумф, 1997. - 336 с.
  Шафонський О. Ф. – С. 117, 201.
  9. Груша А. М. З історії медицини Чернігівщини / А. М. Груша, М. М. Дуля. – Чернігів : [б. в.], 1999. – 290 с. : іл.
  Шафонський О. Ф. – С. 7–8, 13.
  Виставка працюватиме до кінця року. Приємного ознайомлення.