Народився він у 1881 році в Києві, у Лук'янівській в'язниці. Там перебувала його мати – політична ув'язнена Софія Богомолець, якій смертну кару замінили на довічне позбавлення волі. Тут же був і батько, Олександр Михайлович, земський лікар, засуджений до семи років заслання до Сибіру за участь у революційному русі.
  Через два тижні після народження дитину винесли на волю й відвезли у Ніжин, у маєток діда по материнській лінії. Саме тут хлопчик виховувався до повернення із заслання батька. Цей період дитинства пов'язує майбутнього видатного українця з Чернігівщиною.
  У 1900 році Олександр Богомолець закінчив із золотою медаллю Київську гімназію і вступив на юридичний факультет Університету Святого Володимира (Київський університет), але того ж року перевівся на медичний факультет. За станом здоров'я в січні 1901-го переїхав до Одеси, де продовжив навчання на медичному факультеті Новоросійського університету. Під час навчання на другому курсі опублікував наукову роботу "До питання про будову і мікрофізіологію бруннерових залоз" (1902).
  У лютому 1906 року Олександр Богомолець відмінно закінчив університет і здобув фах лікаря. У січні 1907 року був призначений понадштатним лаборантом на кафедру загальної патології Новоросійського університету, з 1910-го – приват-доцент цієї кафедри.
  У 1909 році в Імператорській військово-медичній академії Олександр Олександрович успішно захистив дисертацію на тему "До питання про мікроскопічну будову і фізіологію значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі". Одним із опонентів при захисті був відомий фізіолог І. Павлов, який дав високу оцінку роботі молодого вченого.
  У січні 1911 року Олександра Богомольця на рік відрядили за кордон (працював у кращих клініках і університетах Франції та Німеччини). Після повернення був призначений професором Імператорського Миколаївського університету (нині Саратовський університет). Олександр Олександрович займав цю посаду до 1925 року. Саме в цей період він став видатним ученим.
  У 1921 році Олександр Богомолець підготував і видав підручник "Короткий курс патологічної фізіології".
  У 1925–1930 рр. Олександр Олександрович перебуває в Москві, де пише свої фундаментальні наукові праці, випускає нове видання підручника, працює директором Інституту гематології.
  У 1930 році переїхав до Києва, оскільки був обраний президентом Академії наук Української РСР. Одночасно, з 1930 року, – директор Інституту експериментальної біології і патології та Інституту клінічної фізіології Академії наук Української РСР (нині обидва інститути носять ім'я академіка Богомольця).
  Важливим і неоднозначним досягненням ученого став розроблений ним метод дії на сполучну тканину антиретикулярної цитоксичної сироватки (9 АЦС, або сироватка Богомольця). Цю сироватку Олександр Олександрович ретельно розробляв і прагнув знайти їй широке застосування в боротьбі зі старінням, а також для лікування найрізноманітніших захворювань.
  Завдяки його зусиллям була створена українська школа патофізіологів.
  Незабаром, у 1929 році, Олександр Богомолець був обраний академіком Академії наук Української РСР. У цей час виявив себе і як людина великої громадянської мужності. У роки масових репресій на його прохання й під запропоноване ним особисте доручення було звільнено з місць ув'язнення кількох видатних учених.
  На початку війни разом з Академією наук УРСР був евакуйований до Уфи, куди вивезли всі важливі українські інститути. З 1942 року – віцепрезидент Академії наук СРСР. Активний соратник академіка М. Бурденка у справі створення Академії медичних наук СРСР, після чого був обраний її дійсним членом.
  У 1944 році Олександрові Богомольцю надано почесне звання Героя Соціалістичної Праці.
  Навесні 1944 року повернувся до звільненого Києва й очолив роботу з відтворення Академії наук Української РСР.
  Жив у Києві. Помер 19 липня 1946 року від туберкульозу, на який хворів з юності. Похований у центрі столиці України, у парку біля будівлі Інституту клінічної фізіології.
  Справу видатного українця продовжують його нащадки.

  Література
  1. Воронцовська І. Олександр Олександрович Богомолець / Ірина Воронцовська // Гарт. – 2011. – 12 трав. – С. 14.
  2. Дупленко Ю. К. Богомолець Олександр Олександрович / Ю. К. Дупленко // Наука та наукознавство. – 2008. – № 4. – С. 47–49.
  3. Дупленко Ю. К. Олександр Богомолець і діяльність Академії наук України в часи його президентства (1930–1946) / Ю. К. Дупленко // Наука та наукознавство. – 2019. – № 3. – С. 94–105.
  4. Коляденко В. Г. Проблеми довголіття людини і шкіра / В. Г. Коляденко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2010. – № 1. – С. 13–16.
  Доповідь професора В. Г. Коляденка до дня О. О. Богомольця, присвяченого 128-річчю від дня народження (12 травня 2009 року).
  5. Комісаренко С. Життєдайні принципи вченого-гуманіста : з нагоди 130-річчя від дня народження академіка О. О. Богомольця / С. Комісаренко // Вісник Національної академії наук України. – 2011. – № 9. – С. 3–12.
  6. Корнійчук В. П. В. Вернадський і О. Богомолець – організатори науки в Україні / В. П. Корнійчук, К. Д. Хом'як. – Київ : Леся, 2011. – 96 с.
  7. Науменко С. Видатний вчений, лицар науки, патріот (до 130-річчя від дня народження академіка О. О. Богомольця) / С. Науменко, К. Дєгтярьова. // Бібліотечний вісник. – 2011. – № 3. – С. 58–60.
  10. Терес Н. В. Богомолець Олександр Олександрович. Патофізіолог, дійсний член і Президент ВУАН / Н. В. Терес // Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / В. А. Вергунов [та. ін.] ; за ред.: А. П. Коцура [та. ін.] – Київ ; Чернівці : Книги ХХІ, 2010. – С. 63–66 : портр.
  11. Шевченко Л. А. Богомолець Олександр Олександрович / Л. А. Шевченко // Енциклопедія історії України: Т. 1: А–В / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАНУ. – Київ : Наукова думка, 2003. – С. 316.