27 липня, в день пам'яті святого великомученика і цілителя Пантелеймона, медична спільнота України відзначила професійне свято. На знак поваги до представників цієї гуманної милосердної професії у філії "Медична бібліотека" Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових організовано виставку "Корифеї медичної науки", де представлені книги та статті про лікарів, чиї імена стали легендами за життя. Ці люди назавжди залишились Учителями для не одного покоління лікарів.
  Виставка працюватиме упродовж двох тижнів – з 7 до 21 серпня.
  Один із видатних лікарів ХІХ – початку ХХ століть – Феофіл Яновський, якого кияни називали "Святим лікарем" за виняткову людяність, доброту, самопожертву, за душевний дар розуміти хворого і співчувати йому. Серед медичної спільноти Феофіла Гавриловича називали cor ardens (палаюче серце).
  Феофіл Яновський народився 12 червня 1860 року в селі Миньківці Ново-Ушицького повіту (нині Хмельницька область). Випускник Київської гімназії № 3 (закінчив із золотою медаллю). Продовжив навчання в Імператорському Київському університеті Святого Володимира на медичному факультеті. Проходив практику за кордоном, півтора місяця – у Парижі, де вивчав питання бактеріології у Пастера й Коха, відтак – у Берліні, де переймав досвід у Лейдена і Гергардта, а методи діагностики опановував у клініці професора Жермена Се. Став першим серед клініцистів академіком АН УРСР.
  Працював лікарем Олександрівської лікарні Києва (1882–1917), був професором Новоросійського університету (1904) й кафедри факультативної терапії та лікарем діагностики Імператорського Київського університету (надалі – Київського інституту). Засновник системи протитуберкульозних санаторіїв та Інституту пульмонології і фтизиатрії (нині інститут імені Ф. Г. Яновського). Автор наукових робіт у галузях мікробіології, діагностики й терапії туберкульозу, хвороб нирок, фізіології і патології травлення, клінічної бактеріології. Ним описані деякі нові ознаки захворювань легень і плеври, опубліковані монографії "Туберкульоз легень" (1923), "Діагностика захворювань нирок у зв'язку з їх патологією" (1927). Голова єдиного науково-медичного товариства, І й ІІ всеукраїнських з'їздів терапевтів. Засновник київської школи терапевтів.
  Життя Феофіла Яновського – явище унікальне. Воно було прожите на єдиному подиху – служіння людині. Унікальним явищем стала і його смерть. Мешканці Києва не хотіли вірити в те, що святого лікаря не стало. Його вийшли проводжати в останню путь усі кияни, тримаючи в руках білі лілії – улюблені квіти Феофіла Гавриловича. Газети вийшли у траурних рамках з написом "Пішла з життя ЛЮДИНА". Його палаюче серце перестало битися 8 липня 1928 року.

  Валентин Войно-Ясенецький (1877–1961) увійшов в історію медицини як видатний хірург і церковний діяч (архієпископ Кримський і Сімферопольський). Валентин Феліксович – уродженець Керчі. Надалі сім'я переїхала до Києва.
  Валентин Войно-Ясенецький любив малювати, особливо захоплювався зображенням духовного життя ченців Києво-Печерської лаври. Але він вирішив займатися не тим, що подобається, а тим, де ти принесеш більше користі людям. Закінчив медичний факультет Імператорського Київського університету Святого Володимира. Працював земським лікарем у різних губерніях. Опублікував монографію "Регіональна анестезія", яку в 1916 році захистив як докторську дисертацію. З 1920 року – професор топографічної анатомії та оперативної хірургії Ташкентського університету. За свої релігійні переконання і церковну діяльність зазнав переслідувань з боку радянської влади й неодноразових арештів, пройшов ГУЛАГ. У роки Другої світової війни був головним хірургом евакошпиталю.
  Працював у багатьох галузях хірургії, чверть віку вивчав питання гнійної хірургії. Під час війни одним із перших дійшов висновку про необхідність раннього і радикального лікування остеомієліту, який ускладнює вогнепальні поранення. За праці "Нариси гнійної хірургії (1934) та "Пізні резекції при інфікованих вогнепальних пораненнях суглобів" (1944) відзначений Державною премією СРСР, більшу частину якої переказав на допомогу дітям-сиротам.
  Наприкінці життя Валентин Феліксович осліп, але зберіг ясність мислення і працелюбство. 11 червня 1961 року вчений, архієпископ закінчив своє земне життя. Похорон перетворився на демонстрацію виявлення великої любові простого люду до цієї неординарної особистості. Похований Валентин Войно-Ясенецький у Свято-Троїцькому соборі в Сімферополі. Там само зберігаються його мощі як велика святиня після перепоховання і канонізації в 1966 році.

  Олександр Богомолець – син революціонерів-народників, який народився в Лук'янівській тюрмі в Києві. У майбутньому став видатним патофізіологом, організатором науки, академіком, президентом АН України (1930–1946), лауреатом Державних премій СРСР (1941).
  Закінчив з відзнакою медичний факультет Новоросійського (Одеського) університету (1906). На початку своєї наукової діяльності працював під керівництвом відомого патолога В. В. Підвисоцького. У 1931 році переїхав до Києва, де очолив Інститут експериментальної біології і патології та Інститут клінічної фізіології. На базі цих закладів у 1953 році було створено Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця.
  Олександр Олександрович створив велику школу патофізіологів. Його праці сприяли розвитку всіх галузей патологічної фізіології. Вчення Олександра Богомольця про фізіологічну систему сполучної тканини стало основою сучасних уявлень про колагеноз. Для посилення функцій сполучної тканини Олександр Олександрович запропонував і ввів у практику антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС), яку використовували у багатьох країнах. Олександр Богомолець був ініціатором і керівником наукової розробки способів консервування крові. Велику увагу приділяв питанням геронтології та боротьбі з передчасним старінням.
  Олександр Олександрович пішов із життя 19 липня 1946 року. Похований на території дендропарку, висадженого його учнями, біля будівлі Інституту фізіології імені О. О. Богомольця.

  Україна золотими літерами вписала в історію вітчизняної і світової медицини ці імена.
  Микола Амосов – видатний хірург, один з основоположників легеневої і серцевої хірургії;
  Олександр Возіанов – хірург-уролог, академік, лауреат Державної премії України;
  Микола Гамалія – відомий мікробіолог, лауреат Державної премії СРСР;
  Данило Заболотний – видатний мікробіолог та епідеміолог, один із засновників вітчизняної епідеміології;
  Ілля Мечников – усесвітньо відомий біолог, бактеріолог, патолог;
  Олександр Шалімов – хірург, академік, лауреат державних премій України

  та багато-багато інших.

  На виставці можна ознайомитися з книгами про непростий життєвий шлях відомих корифеїв медицини.
  Приємного перегляду!

  Література
  1. Микола Михайлович Амосов. Легенда світової науки : біобібліогр. покажч. / упоряд. : Л. Є. Корнілова, Т. А. Остапенко ; Нац. наук. мед. б-ка України. – Київ : ННМБ України, 2009. – 80 с.
  2. Велетень духу В. Ф. Войно-Ясенецький / підгот. Лук'ян Маринжа // Здоров'я України. – 2011. – № 20. – С. 3.
  3. Воронцовська І. І. Святитель Лука (Войно-Ясенецький) – видатний хірург, архієпископ / І. І. Воронцовська // Новини медицини і фармації. – 2011. – № 17. – С. 22.
  4. Ганіткевич Я. В. Історія української медицини в датах та іменах / Я. В. Ганіткевич ; Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Львів. від-ня, Всеукр. лікар. т-во. – Львів : Афіша, 2004. – 364 с.
  С. 50, 73,90, 102, 105, 108, 109, 114, 116, 117, 120, 122, 124, 128, 129, 138,146, 149, 156, 232, 249, 270, 272 : Згадується Олександр Олександрович Богомолець.
  С. 49, 53, 55, 58, 77, 83, 87, 97, 101, 119, 234, 243, 246, 258, 269 : Згадується Теофіл (Феофіл) Гаврилович Яновський.
  С. 247 : Згадується Валентин Феліксович Войно-Ясенецький.
  5. Грандо О. А. Визначні імена в історії української медицини / О. А. Грандо ;
  С. 145 : Згадується Олександр Олександрович Богомолець.
  С. 190 : Згадується Теофіл (Феофіл) Гаврилович Яновський.
  С. 199 : Згадується Валентин Феліксович Войно-Ясенецький.
  6. Іващенко В. Хрест і скальпель, або За віру в Бога – ГУЛАГ! : видатний хірург і архієпископ Лука, в'язень і лауреат Сталінської премії – Валентин Феліксович Войно-Ясенецький / В. Іващенко. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2012. – 124 с.
  7. Імена в медицині у відгомоні часу. 2018 рік (січень – червень) : календар знаменних та пам'ятних дат / укл.: А. М. Кобизська, Л. Є. Корнілова ; Нац. наук. мед. б-ка України. – Київ : [б. в.], 2017. – 85 с.
  С. 28 : Згадується Олександр Олександрович Шалімов.
  8. Україна медична. Хто є хто : довід.-біограф. вид. [Вип. 3 : 2005–2006] / уклад. В. В. Болгов. – Київ : Поліграфкнига, 2005. – 270 с.
  С. 62 : Згадується Олександр Олександрович Шалімов.
 

  Підготувала головна бібліотекарка філії "Медична бібліотека" Надія Яременко