380 років тому на території Єлецького
монастиря в мандрівній друкарні
Кирила Транквіліона-Ставровецького вперше
в Чернігові розпочалося книгодрукування.
До 380-ї річниці від початку книгодрукування в Чернігові у відділі краєзнавства Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових відкрито книжково-ілюстративну виставку "…Щоб те знання й мистецтво друкування письма поширювалось серед народу і множилося". Запрошуємо всіх охочих до перегляду.
* * *
В історії давнього українського книговидання ХVІ–ХVІІІ століття залишили слід декілька десятків друкарень і видавництв. Значний вплив на історію друкарської справи на українських теренах мали саме монастирські друкарні. Чернігівська друкарня працювала на Лівобережній Україні з кінця ХVІІ століття, видаючи книги для теренів Гетьманщини поряд із продукцією друкарні Києво-Печерської лаври.
Формально Чернігівська друкарня розпочала роботу в 1679 році. Її фундатором став архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович – один із найяскравіших представників кола київських інтелектуалів, впливовий політичний і церковний діяч, автор проповідей і полемічних праць. Проте заснована вона була не в Чернігові, а в Новгород-Сіверському Спасо-Преображенському монастирі, де розташовувалася єпископська кафедра Лазаря Барановича, в 1671 році.
У 1672 році архієпископ переїхав жити в Чернігів і в 1679 році перевів друкарню до Троїцько-Іллінського монастиря. Лазар Баранович прагнув перетворити Чернігів на провідний культурний центр Гетьманщини, поновлював і розбудовував храми, формував інтелектуальний осередок, важливою складовою якого мала стати єпископська друкарня.
Однак чернігівський друк розпочався значно раніше. 1626 року український письменник, церковно-освітній діяч, друкар-видавець Кирило Транквіліон-Ставровецький привіз до Чернігова свою мандрівну друкарню, отримавши архімандрію Єлецького монастиря. Але друкарня Ставровецького весь час була бездіяльною, і лише в рік своєї смерті, 7 вересня 1646-го, він видав тут свою останню працю – "Перло Многоценноє". Це й була найперша книжка, видрукувана на Лівобережжі.
Хоча формально невеликий портативний верстат Кирила Транквіліона-Ставровецького не мав стосунку до роботи Чернігівської друкарні 1680-х років, проте пам'ять про місцеве книговидання і надзвичайна популярність його творів були актуальні й мали вплив на Лазаря Барановича та його монастирсько-друкарське оточення. Зокрема, в жалуваній грамоті, яку отримав архієпископ, містився дозвіл на заснування друкарні в Чернігові там, де вона й раніше була.
За керівництва отця Лазаря тут опублікували близько 30 видань, серед яких – полемічні праці, богослужбові тексти, підручники й навчальні посібники, панегіричні твори. Літургійні видання публікували церковнослов'янською мовою, в текстах авторських творів активно використовували також книжну українську, в тому числі для віршованих текстів. Значну частину репертуару чернігівські видавці друкували польською, вживали також латину. Крім книг релігійного змісту в Чернігівській друкарні виходили і "мирські" книжки. Одне з перших видань – Буквар 1680 року, жоден примірник якого, на жаль, не зберігся.
Навколо друкарні сформувався літературно-мистецький гурток "Чернігівські Атени". Тут видавали твори Іоаникія Ґалятовського, Димитрія Туптала та Іоанна Максимовича, а ілюстрації створювали відомі гравери Леонтій Тарасевич та Іван Щирський.
В останні роки ХVІІ століття для потреб друкарні заснували папірню, що маркувала папір водяним знаком у формі храму, схожого на Троїцький собор. Її фундатором був гетьман Іван Мазепа. Пізніше папірня позначала свою продукцію гетьманським гербом.
Чільне місце в роботі Чернігівської друкарні останніх років ХVІІ – початку ХVІІІ століття посідали панегіричні видання – промови, приурочені до певної події або присвячені відомій особі. Видавалися вони переважно польською, іноді латинською мовою. Панегіричні видання друкувалися великим форматом, здебільшого містили самобутні гравюри визначних майстрів, що співпрацювали з друкарнею. Тогочасні чернігівські богослужбові видання містили присвяти гетьманам, церковним діячам, що виступали покровителями й меценатами друкарні, чимало з них було присвячено гетьману Іванові Мазепі.
Після смерті Лазаря Барановича в 1693 році друкарня перейшла під опіку Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря, проте основний вплив на її роботу мали чернігівські архієпископи. Обов'язки керівника друкарні виконував ігумен монастиря – гравер, письменник, церковний діяч Лаврентій Крщонович. Після його смерті в 1703 році ініціатива місцевого книговидання переходить до чернігівського архієпископа Іоанна Максимовича. Він був людиною ерудованою, освіченою, активно писав численні твори й перекладав літературу європейських авторів.
Окрім власних творів у прозі та віршах Іоанн Максимович підготував до друку переклад "Богомислія" лютеранського теолога Йогана Ґерарда. Саме публікація цієї праці, забороненої російським Синодом, та друк старообрядницького Місяцеслова у 1718 році послужили однією з причин утисків Чернігівської друкарні з боку російської цензури.
Цензурні заборони російської влади вкрай негативно позначилися на роботі Чернігівської друкарні. Також на занепад чернігівського книговидання вплинули репресії та утиски щодо багатьох діячів, пов'язаних з друкарнею. З 1720-х років російський Синод заборонив друкувати книги українською редакцією церковнослов'янської мови та вимагав звіряти всі тексти з московськими зразками. Книгодрукування, що ледь животіло, припинилося і відновилося тільки в 1743 році. Цей період тривав до 1785 року, коли друкарня видавала переважно богослужбові видання за московськими зразками. Тогочасні чернігівські видання відзначалися непоганою якістю поліграфії та художнього оформлення, однак було втрачено їх оригінальність і місцевий колорит. Окрім суто книжних видань у Чернігівській друкарні активно друкувалися царські укази, розпорядження, бланки, плани. У 1785 році діяльність друкарні припинилася та була відновлена 1801 року. Останні видання належать до 1801 й 1818 років.
У 1846 році обладнання та шрифти давньої Троїцько-Іллінської друкарні продали губернському правлінню, що завершило її майже двохсотлітню історію.
У другій половині XIX століття книгодрукування перейшло до рук губернської друкарні і приватних підприємців у Чернігові, Ніжині та Прилуках. У цей час друкувалися земські збірники, статистика і твори українських класиків, зокрема Леоніда Глібова.
Сьогодні видавнича й поліграфічна галузь області орієнтована на цифрові технології, локальні проєкти і збереження історичної пам'яті. У регіоні працюють спеціалізовані поліграфічні підприємства, які виготовляють книги, брошури, газети й рекламну продукцію. Значну частку місцевого книговидання становлять дослідження історії Сіверщини, монографії викладачів чернігівських і ніжинських університетів, а також збірки місцевих поетів.
.jpg/obr(2)__600x314.jpg)
Література
1. Адруг А. Мистецтво Чернігова другої половини XVII – початку XVIII століть у європейському художньому процесі / Анатолій Адруг // Сіверянський літопис. – 2025. – № 2. – С. 33–42.
2. Ватаву Н. В. До питання про діяльність друкарні Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові / Н. В. Ватаву // Чернігівські старожитності : наук. зб. – Чернігів, 2009. – Вип. 2 – С. 57–60.
3. Гірко В. Наш славетний земляк Лазар Баранович / Віра Гірко // Сіверянський літопис. – 2013. – № 1. – С. 9–13.
4. Клименко О. Діяльність чернігівської друкарні як вагомого чинника становлення освіти в Україні / Оксана Клименко // Сіверянський літопис. – 2000. – № 3. – С. 109–113.
5. Ломачинська І. "Книгами веселити серця" : православні монастирі та друкарська справа в Україні XVI–XVII ст. / Ірина Ломачинська // Людина і світ. – 1999. – № 7. – С. 37–42.
С. 39–40, 42 : Чернігівська друкарня.
6. Огієнко І. І. Історія українського друкарства / Іван Огієнко (митрополит Іларіон) ; [упоряд., авт. передм. М. С. Тимошик]. – Київ : Наша культура і наука, 2007. – 534 с. : іл.
7. Пархоменко І. В. Гравюри чернігівської друкарні XVII–XVIII ст. як джерело іконографії розписів Успенського собору Києво-Печерської лаври / І. В. Пархоменко // Могилянські читання [2001]: зб. наук. пр. – Київ, 2002. – С. 149–152.
8. Руденок В. Я. Нові дані про чернігівське друкарство часів Лазаря Барановича / В. Я. Руденок, І. М. Ігнатенко // Могилянські читання [2001]: зб. наук. пр. – Київ, 2002. – С. 173–179 : іл.
9. Ситий І. Кирило Транквіліон-Ставровецький – чернігівський першодрукар / Ігор Ситий // Сіверянський літопис. – 2013. – № 1. – С. 3–8.
10. Ситий І. Чернігівські стародруки в зібранні Чернігівського історичного музею імені В. В. Тарновського / Ігор Ситий // Сіверянський літопис. – 2011. – № 3. – С. 12–14.
11. Тарасенко О. З історії Чернігівської Іллінської друкарні: матеріали до видання "Собрания поучений на все воскресные и праздничные дни" 1778 р. / Олександр Тарасенко // Сіверянський літопис. – 2010. – № 6. – С. 61–71.
12. Травкіна О. "Премудрий і боговгодний муж, милостивий пастор, невсипущий будівничий для реставрації зруйнованих церков та монастирів за свій кошт" : до офіційного відзначення 400-річного ювілею архієпископа Чернігівського й Новгород-Сіверського Лазаря Барановича / Ольга Травкіна // Сіверянський літопис. – 2021. – № 1. – С. 46–71.
13. Шевчук В. Співці музи роксоланської в Чернігові : києво-чернігівський осередок поетів другої половини XVII та першої половини XVIII століття / Валерій Шевчук // Чернігівські Афіни. – Київ, 2002. – С. 44–56.
Підготувала провідний бібліотекар відділу краєзнавства Юлія Супрун