25 вересня у відділі краєзнавства відкрилась книжково-ілюстративна виставка "Просвітителька з Олешні : Софія Русова та її родинне коло".
  На виставці представлені книги та статті з періодичних видань про життя та діяльність видатних діячів України Софії та Олександра Русових, їх дітей та близьких родичів. Сторінки щоденників та спогадів подружжя Русових знайомлять з батьками Софії Федором та Анною Ліндфорс, її братами Олександром і Володимиром, сестрами Марією і Наталією та іншими представниками цієї надзвичайно цікавої та відомої родини.
  Просвітителька, педагог, публіцист, громадський діяч Софія Федорівна Ліндфорс-Русова народилась 18 лютого 1856 року у с. Олешня (нині Ріпкинського району). Тут пройшли її дитячі роки. Разом зі старшою сестрою Марією вона опікувалася освітою місцевих селян. У 1865 р. Софія вступила до третього класу Київської Фундуклеївської жіночої гімназії, яку незабаром закінчила із золотою медаллю. У Києві вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, відомим статистиком, етнографом та громадським діячем О.О. Русовим (1847-1915). Завдяки йому Софія Русова прилучилася до українського національно-визвольного руху. Одружилися С.Ф. Ліндфорс та О.О. Русов у 1874 р., а у 1876 р. чоловік Софії Федорівни отримав призначення до Чернігівського губернського статистичного бюро. Русови прожили у Чернігові з 1876 до 1879 р. та з 1894 до 1898 р. Цей період їхнього життя цікаво представлений у "Споминах" Софії Федорівни. Саме тоді Русова формується як педагог, публіцист, літературознавець, мистецтвознавець, історик. Однак головну свою увагу просвітителька зосереджує на педагогічній діяльності. Лише за 1910-1914 рр. у першому українському педагогічному журналі "Світло" опубліковано понад 100 її статей, розвідок, рецензій. В уряді гетьмана П. Скоропадського вона очолювала департамент з дошкільного виховання. Коли в Україні встановилась радянська влада, Софія Русова емігрувала до Чехословаччини. У Празі вона викладала в університеті, організувала емігрантський жіночий рух, очолила комітет, котрий відстоював інтереси українських селян під час голодомору 1932-1933 рр.
  Померла С.Ф. Русова 1940 р. у Празі. До кінця днів своїх вона служила Україні.
  На вшанування пам'яті відомої землячки у 1993 р. Олешнянській загальноосвітній школі присвоєно ім'я Софії Русової, а у Чернігові є вулиця і дитячий садок, які також носять її ім'я.

  Список літератури:
  1. Зайченко І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : навч. посіб. для студ. пед. спеціальностей вузів / І. Зайченко. – Чернігів : Деснянська правда, 2006. – 264 с.
  2. Ківшар Т. Недруковані матеріали автобіографії Софії Русової / Т. Ківшар // Київська старовина. – 1994. – № 1. – С. 105 – 108.
  3. Коваленко О. Гніздо вільнодумства і гуманності : садиба Ліндфорсів-Русових в Олешні та її мешканці / О. Коваленко, О. Рахно. – Чернігів : Видавець Лозовий В. М., 2012. – 30 с.
  4. Луняк Є. Українські патріоти Русови / Є. Луняк // Луняк Є. Минуле України в романтичних історіях. – Ніжин, 2007. – С. 194 – 198.
  5. На хресній дорозі : історія родини Ліндфорсів-Русових у листуванні / упоряд. та переклад Г. Дацюк та О. Михалевич-Рудакевич. – Чернівці : Букрек, 2013. – 244 с. : іл.
  6. Педагогічні ідеї Софії Русової у контексті сучасної освіти. – Чернігів : Десна Поліграф, 2016. – 252 с.
  7. Проскура О. В. Софія Русова – талановита дочка України / О. Проскура // Початкова школа. – 1993. – № 3. – С. 44 – 46.
  8. Рахно О. Олександр Ліндфорс / О. Рахно // Рахно О. Чернігівські земці (історико-біогр. нариси). – Чернігів, 2009. – С. 73 – 96.
  9. Русов О. О. Щоденники та спогади / О. Русов ; упоряд., підгот. до друку, вступ. ст., комент. О. Я. Рахна. – Чернігів : Десна Поліграф, 2011. – 320 с.
  10. Русова С. Мемуари. Щоденник / С. Русова. – Київ : Поліграфкнига, 2004. – 544 с.
  11. Федосенко Н. Перший в Україні пам'ятник Софії Русової [відкрито у с. Олешня Ріпкинського р-ну] / Н. Федосенко // Гарт. – 2016. – №8 (18 лют.). – С. 1, 10.