Коли почалася війна, Лазаря Костянтиновича Бронтмана (творчий псевдонім – Лев Огнєв), "короля московських журналістів" (так його називали сучасники), призначили заступником завідувача військового відділу газети "Правда". З весни 1943 року він регулярно і надовго виїжджав на фронт. За висвітлення дій військ під час форсування Дніпра й визволення Києва нагороджений орденом Червоного Прапора. Так доля фронтового кореспондента закинула його на Чернігівщину. 19 вересня 1943 року Лазар Костянтинович записав у щоденнику: "Наступление развивается. Сегодня взяты Ярцево, Духовщина, Чернигов, Прилуки, Лубны и многое другое. Под Черниговом разведка вчера обнаружила, что с юго-востока до города на расстоянии почти 40 км нет противника, и рванулись вперед, сегодня город взят. Очень много артиллерии идет вперед. Появилось много "дугласов". Проте Чернігів не був узятий. Наступного дня, 20 вересня, Лазар Костянтинович із групою кореспондентів ТАРС, Інформбюро та кількома офіцерами виїхав на машині у штаб під Чернігів, бо поширилися чутки, що саме сьогодні місто повинно впасти. Відбулася зустріч із членом Військової Ради генерал-лейтенантом Телєгіним, який розмістився в місцевій школі. З ним Лазар Костянтинович зустрічався раніше, тому зраділи один одному. Обговорили останні новини, а потім, як записано у щоденнику Бронтмана, генерал розповів про становище на фронті, "напирая особенно на значение боев за Чернигов. Взятие Новгород-Северского определило падение Брянска. Нежин предрешил падение Прилук. Сейчас захват Чернигова создает угрозу окружения Брянской группировки противника".
  Від Телєгіна Бронтман зайшов до генерала Бойкова: "Он рассказал о ходе боев за Чернигов и сказал, что ждут его сегодня. Сообщил, что на этом плацдарме дерутся 4 немецкие дивизии + подвели учебно-полевую дивизию. Я рассказал ему о разговоре с Телегиным и ожиданием выхода к Днепру". Присутній при цій розмові підполковник Шиманський з оперативного відділу повідомив, що вранці до Дніпра вийшли передові загони, "а сейчас основные силы трех дивизий: 70-ой, 322-ой и 6-ой. С сопротивлением? Нет. Мы рассекли там немцев и отбросили часть к Чернигову, часть к Остру. Там серьезные бои, а тут почти гладко. Затем, зайдя к себе, он подробно рассказал о ходе боев за Чернигов и дал некоторые сведения о движении наших войск к Днепру".
  Дорогою до їдальні Лазар Бронтман і кореспондент Інформбюро капітан Пономарьов зустріли начальника інформації розвідувального відділу підполковника Смислова. Він чудово знав противника. "На наш вопрос о силах немцев под Черниговом, – читаємо у щоденнику, – он на ходу по памяти назвал не только ?? дивизий, но и отдельные полки и даже сообщил, откуда они прибыли и что собой являют. Часиков в 7 вечера я сел писать. Дал около 120 строк о выходе к Днепру и 200 строк о боях за Чернигов. В 10 часов позвонил Шиманскому. "Ну, взяли Чернигов?" "К сожалению, нет". В полночь голодный я вернулся домой, в село. Завтра переезжаем на новое место".
  Увечері 21 вересня 1943 року Лазар Костянтинович Бронтман зателефонував генералу Бойкову. Від нього почув, що Чернігів узятий уранці, о восьмій годині. Бойков сказав: "Чекайте наказ". Увечері 22 вересня почули наказ Верховного Головнокомандувача про присвоєння найменування "Чернігівських" дивізіям, танковій бригаді, артилерійським полкам, які відзначилися у жорстоких триденних боях і штурмом оволоділи Черніговом. А потім Бронтман поговорив з фотографом "Комсомольської правди" Георгієм Капустянським. Той розповів, що Євген Кригер і Павло Трошкін, журналісти газети "Известия", вже побували в Чернігові.