18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня 1944-го – день початку депортації кримськотатарського народу. 18 травня 2020 року Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу внаслідок його насильницької депортації з Криму в 1944-му.
Депортація кримських татар – насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини – Криму, здійснене упродовж 18-21 травня 1944 року, а прибуття останніх вагонів – 4 червня 1944-го; один із злочинів радянського тоталітарного режиму. Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року. Загалом, згідно з офіційними даними, у віддалені регіони Радянського Союзу – від північного Передуралля до республік Середньої Азії – було депортовано 191 044 кримських татар, а за даними самоперепису, проведеного Національним рухом кримських татар, – 423 100. В ході виселення і в перші роки після нього загинуло приблизно 46,2% кримських татар, тобто майже кожен другий із народу .
18 травня 1944-го – день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та, вщерть заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки, – нині є днем трауру в історії кримськотатарського народу. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар і в наступних переписах населення заборонив будь-які згадки про цей народ.
Хоча офіційною причиною депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової.
Насильницьке переміщення кримськотатарського народу супроводжувалося його тотальним пограбуванням. Фактично майно переселенців було конфісковане. Відповідно до постанови ДКО від 11 травня 1944 року кожній родині дозволили взяти з собою лише "особисті речі, одяг, побутовий інвентар, посуд та харчі в кількості до 500 кг". У результаті депортації у кримських татар вилучили: понад 80 тис. будинків, понад 34 тис. присадибних будинків, близько 500 тис. голів худоби, всі запаси продовольства, насіння, саджанців, корму для домашніх тварин, будівельних матеріалів, десятки тисяч тонн сільськогосподарської продукції. Було ліквідовано 112 особистих книгозбірень, 646 бібліотек у початкових і 221 – в середніх школах. У селах закрили 360 хат-читалень, у містах і райцентрах – понад 9 тис. шкіл і 263 клуби. Були також закриті мечеті в Євпаторії, Бахчисараї, Севастополі, Феодосії, Чорноморському та в багатьох селах. На місце виселених кримських татар на півострів прибули переселенці з України, Воронезької, Брянської, Тамбовської, Ростовської областей РФ – загалом 17 040 сімей (62 104 особи).
Наведена нижче діаграма показує у відсотках національний склад депортованих.
Про трагічні обставини здійснення депортації свідчить Тензіле Ібраімова, що опинилася в м. Чирчик Ташкентської області: "Нас виселили з Фрайдорфського району, із селища Аджіатмак, 18 травня 1944 року. Виселення відбувалося дуже жорстоко. О третій годині ранку, коли діти ще спали, увійшли солдати і наказали, щоб ми протягом п’яти хвилин зібралися й вийшли з дому. Нам не дозволили брати з собою ні речей, ні продуктів. З нами так грубо поводилися, що ми думали, нас на розстріл ведуть. Вигнавши з села, нас протримали голодними цілу добу. Ми голодували, але з дому нічого не дозволили брати. Стояв суцільний плач голодних дітей. Чоловік воював на фронті. Я була з трьома дітьми. Нарешті нас завантажили на автомашини й повезли в Євпаторію. А звідти завантажили в товарні вагони, битком набиті, як худобу. Везли нас 24 доби в Самаркандську область, на станцію Зерабулак, звідти вивезли в Хатирчинський район. Ми працювали, голодували. Багато людей від голоду з ніг падали. З нашого села вивезли 30 родин, із яких вижили неповних 5 родин".
Після депортації почалося перейменування кримськотатарських сіл, районів, міст: загалом було перейменовано понад 1000 населених пунктів Криму (приблизно 90% від усіх топонімів). У 1945 році була скасована національно-територіальна автономія кримських татар – Кримська АРСР, а на її місці було утворено Кримську область.
Новий радянський керівник Микита Хрущов узяв курс на десталінізацію. Однак вона не торкнулася кримських татар. Вони, на відміну від інших депортованих народів, були вимушені залишатися в Центральній Азії упродовж кількох десятиліть. Почався потужний національний рух кримських татар за повернення до Криму. 1989 року Верховна Рада СРСР засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною. З 1989 року почалося масове повернення кримських татар на батьківщину.
Закон РРФСР від 26 квітня 1991 року "Про реабілітацію репресованих народів" визнав депортації народів у СРСР актом геноциду. 12 листопада 2015-го Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. А 2019 року депортацію кримських татар визнали геноцидом Латвія (9 травня) і Литва (6 червня).
Посилання:
1. Бугай М. Ф. Депортація кримських татар у 1944 р. // Український історичний журнал. – 1991. – № 1. – C. 29–45.
2. Бугай М. Ф. Депортація кримських татар у 1944 р. // Український історичний журнал. – 1992. – № 1. – C. 29.
3. Вікіпедія.
4. Офіційний вебсайт УІНП.
Підготувала Валентина Куценко,
завідувачка відділу документів із гуманітарних наук
обслуговування користувачів до 17:45
обслуговування користувачів
призупиняється