Чернігівщина справжня перлина у короні України. Не лише у природному сенсі, а перш за все – у людському. Народжені на чернігівській землі особистості, відкривають нові світи, здійснюють нечувані дослідження у науці, створюють унікальні живописні полотна, пишуть дивовижні книги, стають всесвітньо відомими музикантами.
  Сьогодні мова піде про одного з них, на ім'я Володимир Іванович Рожок. Народився Володимир Рожок 25 серпня 1946 року у селі Хороше Озеро Борзнянського району, яке відоме з XV століття. Його батько, Іван Іванович, втратив зір під час Другої світової війни і помер у віці сорока шести років. Мати Ганна Кузьмівна – колгоспниця. Жити було важкувато.
  Після закінчення школи Володимир Рожок самостійно вступив до Харківського інституту культури, а згодом до Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського, який закінчив з відзнакою. Навчався у аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського НАН України. Захистив кандидатську та докторські дисертації. Докторська дисертація Володимира Івановича Рожка була присвячена актуальним проблемам української диригентської творчості й багатогранному мистецтву Стефана Турчака – видатного диригента ХХ століття. Має вчений ступінь доктора мистецтвознавства, професора. Йому присвоєно звання народного артиста України.
  По закінченні аспірантури Володимир Рожок стає киянином. Тоді його запросили на посаду директора з творчих питань Національної опери України. Про цей період він згадує так: "То був розквіт театру. Творили такі митці, як Степан Турчак (головний диригент), Дмитро Смолич (головний режисер), Федір Нірод (головний художник), Левко Венедиктов (головний хормейстер). У нас працювало дванадцять народних артистів Радянського Союзу". Шість років Володимир Іванович керував театром. За цей час було підготовлено двадцять вісім нових вистав. Із них вісім опер та балетів до того взагалі не показували на київській сцені. Директор пишався тим, що у здобутках керований ним колектив випереджав Великий театр у Москві та оперний театр імені С. Кірова у Ленінграді. Київську оперу фінансували окремим рядком, вона мала привілеї. Це дало змогу залучити до співпраці чудових композиторів Євгена Станковича, Олександра Білаша, Марка Кармінського. Було здійснено постановку опери Джузеппе Верді "Дон Карлос", яку столичний глядач тоді ще не бачив. Повернули на сцену "Наймичку" Михайла Вериківського, створили сім дитячих вистав. На ці спектаклі неможливо було купити квитки.
  На початку 90-х років Володимир Іванович Рожок очолював управління мистецтв Міністерства культури України, відділ культури в адміністрації Президента України, був заступником міністра культури і мистецтв. Довелося йому долучитися і до дипломатичної роботи. Три роки був радником у Посольстві України у Москві. Сприяв підписанню низки важливих міждержавних документів у галузі гуманітарної політики.
  У 2004 році Володимир Іванович Рожок повернувся до Києва. 31 березня цього ж року його обрано на посаду ректора Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Він багато зробив для її розвитку і процвітання. Це й оновлення, а часом заміна інструментального фонду, добір персоналу, що супроводжується випуском найкращих музикантів країни. У цьому переконують імена випускників Академії, переможців міжнародних пісенних конкурсів та конкурсів піаністів в Ізраїлі, Росії, Франції, Японії – Джамали, Антонія Баришевського, Валентина Дитюка, Романа Лопатинського, Іллі Васячкіна та інших.
  У 2016 році Академію внесено до переліку топ-100 найкращих мистецьких вищих навчальних закладів світу за рейтингом QS World University Rankings by Subject. За роки роботи Володимира Івановича ректором Академія стала музичним центром України. Люди, які добре знають Володимира Рожка, вважають його як лідером-реформатором, так і консерватором, бо він намагається зберегти все цінне, створене традиціями, поколіннями, його попередниками. Діяльність Володимира Івановича Рожка відзначена орденами "За заслуги" ІІІ ступеня та Ярослава Мудрого V ступеня.
  Перу мистецтвознавця Рожка належить монографічне дослідження "Музика і сучасність" і дві книги, присвячені видатному диригенту – "Стефан Турчак : (Диригент. Митець. Громадянин) та "Сонячний маестро : монографія".
  На посаді ректора Академії Володимир Рожок перебував до 2018 року. Оцінки його ректорської і творчої діяльності дуже різні. Було таке, що його звинувачували у конфлікті інтересів під час перебування на посаді ректора НМА України. Це щодо адміністративної роботи. А щодо музиканта Рожка – його відносять до тих діячів музичної культури України, які все життя працюють на ниві розбудови національного мистецтва України. Український театрознавець, доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Академії мистецтв України Юрій Станішевський такої думки про Володимира Рожка: "Прекрасний музикант, вдумливий дослідник української музично-театральної культури, практик-диригент, ректор і оратор, що вміє захопити своїм полум'яним словом величезні глядацькі зали, обдарований критик, авторитетний педагог і керівник складного культурного процесу сьогодення". А композиторка, лауреатка Шевченківської премії Ганна Гаврилець у 2018 році написала твір за назвою "Пісня без слів для мішаного хору і сопрано соло. Володимиру Івановичу Рожку присвячується"!