До Дня пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відділ краєзнавства пропонує інформаційне повідомлення.
  Спочатку був Майдан у Києві, де зібралися тисячі людей, аби висловити свій протест проти дій президента України Віктора Януковича, який 29 листопада 2013 року не підписав у Вільнюсі Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом на саміті "Східного партнерства". Хоча раніше і він, і народні депутати від "Партії регіонів" з екранів телевізорів, газетних шпальт проголошували європейський вибір нашої держави, бажане членство України в НАТО. Київський, або Європейський, як тоді назвали Майдан, знайшов відгук у інших українських містах, у тому числі й у Чернігові, де також відбувалися масові протести.
  Після кривавих подій січня-лютого 2014 року, коли правоохоронці розправлялися з майданівцями, українці прокинулися у іншій країні. Відомий український тележурналіст Андрій Цаплієнко, свідок і учасник подій на Майдані та автор "Книги перемін", написав про своє відчуття війни, яка вже насувалася: "…війна була зумовлена всім нашим життям, усією нашою історією, брехливою і плаксивою, як розповіді повій. І всією нашою неофіційною історією, гучною і сумбурною, як передсмертні крики жертв інквізиції".
  Війна прийшла з Кримського півострова, захопленого "зеленими чоловічками" з Росії. З часом військові історики з’ясують, як і чому це сталося. Населення Донецької і Луганської областей, яких весь час переконували російські телевізійні пропагандисти і місцеві сепаратисти у тому, що у Києві перемогла фашистська хунта (!), вийшло на вулиці з російськими прапорами просити допомоги у Путіна. Він, одержимий ідеєю створення "руського миру" (Новоросії), 1 березня 2014 року отримує дозвіл депутатів свого парламенту використати збройні сили на території України "до стабілізації ситуації в цій країні". У квітні 2014 року на територію українського Донбасу вторглися російські загони.
  В Україні було розроблено комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів силових структур за назвою АТО – Антитерористична операція на сході України, яка тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018 року. Після АТО було розпочато операцію Об’єднаних сил (ООС). Чернігівці у цих операціях брали та й сьогодні беруть активну участь. Ціною своїх молодих життів захищають територіальну цілісність нашої держави, її суверенітет і незалежність. Це не гучні слова, а сувора реальність.
  Тими, хто вижив у цій несправедливій війні, пишаємося, перед загиблими схиляємо голови. Це – бійці зведеного загону працівників міліції Чернігівської області, які з боями вирвалися з-під Дебальцевого. Міліціонер Б. Жайворонок з Остра. Загинув під Іловайськом і посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Бійці спецбатальйону "Чернігів". О. Міхнюк – Герой України (посмертно), уродженець с. Мала Дівиця Прилуцького району. Бійці Першої гвардійської танкової бригади, яка дислокується у смт Гончарівське Чернігівського району. Волонтери з Чернігова М. Соловар та Ю. Аскеров, що залишилися воювати у зоні АТО. Л. Айсін – багатодітна матір і бабуся із с. Плоске Носівського району, з червня 2014 р. – доброволець батальйону "Айдар", нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. О. Корчаківська із с. Жолобок – єдина жінка із Талалаївського району, яка пішла служити добровольцем у зону АТО. Є. Олексій з с. Прохори Борзнянського району, нагороджений медаллю за оборону м. Дебальцевого та медаллю учасника АТО. С. Ковальчук – загиблий мешканець с. Соколівки Бобровицького району. В Інтернеті російські найманці показали тіло бійця і всі його документи зі словами "відстрілювався до останнього". С. Великохатній із Козельця – майор ЗСУ, командир роти у зоні АТО. Під час бойових дій втратив ногу. Нагороджений орденом Б. Хмельницького ІІІ ступеня і "Лицарським хрестом добровольця". Є. Лоскот – Герой України (посмертно), капітан 1-ї танкової бригади, народився у Чернігові, загинув під Луганськом. Чернігівський міліціонер, старший сержант О. Василенко, водій, на трофейному "Уралі" вивіз під шквалом вогню своїх бойових товаришів до Артемівська (зона АТО). За цей вчинок нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня. М. Андрейченко – механік-водій 1-ї окремої танкової бригади, народжений у Мені. Загинув на Луганщині. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня і нагрудним знаком "За оборону Луганського аеропорту". Йому присвоєно звання "Почесний громадянин Менського району". В. Титарчук – кіборг. Капітан 1-ї окремої танкової бригади (Гончарівське). Захищав Донецький аеропорт. Посмертно удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. В. Живкович – старший прапорщик 25-го батальйону "Київська Русь" із с. Мрин Носівського району. Брав участь у бойових діях біля Дебальцевого. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Є. Луняк – доктор історичних наук, професор Ніжинського державного університету імені М. Гоголя, доброволець 2014 року, боєць танкової бригади. Доставляв українським "кіборгам" боєкомплекти у Донецький аеропорт. "Я тут потрібний", – слова двадцятидворічного ніжинця Руслана Ткаченка, з якими він залишив рідний дім. Служив у складі 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної бригади у районі Дебальцевого. Загинув на бойовому посту. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
  Російсько-українська війна на Сході країни забрала життя 175 наших земляків. Найстарший із загиблих у цій війні – 62-річний технік-механік, доброволець полку "Азов" Олександр Діденко з Бахмача. Наймолодшому бійцю – Сергію Парубцю з с. Дрімайлівка Куликівського району – виповнилося лише 19 років.
  Деякі бійці, що вижили і повернулися додому, відчули на своєму здоров’ї наслідки війни. Інсульти, раптова зупинка серця, депресія, розлади органів травлення, онкологічні захворювання забрали наших воїнів в інші світи. Мир праху їхньому!
  Наша боротьба є справедливою боротьбою, і ми переможемо! Моральна перевага – важливіша за перевагу будь-якої зброї.
  Пам’ятаймо!

  Рекомендована література:
  БОРИСЬ в ім’я честі : [книга про учасників АТО 2014 – 2015 рр. з Чернігівського району] / Черніг. РЦБС, Чернігів. ЦРБ. – Чернігів : Лозовий В. М., 2015. – 151 с. : фото.

  ВИ назавжди в наших серцях : [Городнянці – учасники АТО] / Мен. ЦРБ. – Мена, 2015. – 36 с. : фот. кольор.

  ГЕРОЇ Сіверського краю. Книга пам’яті Чернігівської області : зб. матеріалів обл. пошук.-дослідн. експедиції дітей і учн. молоді. Т. 1. 2014-2015 роки / упоряд.: Л. В. Житнікова, М. М. Шанський ; вступ. ст. М. А. Конопацького, М. М. Шанського. – Харків : Панов А. М., 2019. – 525 с. : фот.

  ЖИРОХОВ М. А. История участия 1-й отдельной танковой бригады в войне на Донбассе (2014-2015 гг.) / Михаил Жирохов. – Чернігів : [б. в.], 2019. – 84 с. : фото. – (Легендарные подразделения ; № 3).

  Дислокується у смт Десна Козелецького району.

  ЖИРОХОВ М. 1-я отдельная "Сиверская" танковая бригада. Донбасс 2014 – 2015 гг. : история участия бригады в войне на Донбассе / Михаил Жирохов. – Чернигов, 2019. – 84 с.

  ЖИРОХОВ М. 169-й Учебный центр "Десна" в войне на Донбассе (2014 – 2015 гг.) / Михаил Жирохов. – Чернигов, 2019. – 64 с.

  НА ПАЛАЮЧОМУ Сході : [зб. ст.] / [упоряд. В. І. Лисенко]. – Чернігів : Десна, 2017. – 288 с. : іл.

  Книга розповідає про чернігівців, які воювали, зараз беруть участь у боях у зоні АТО та про тих, хто загинув, захищаючи незалежність України.

  ПОЗЫВНОЙ "Воланд". Азовские воспоминания : автобиогр. рассказ / Позывной "Воланд" ; ред. : М. Кравченко, М. Мельник ; Гражданский корпус "Азов". – Мена : Доминант, 2016. – 51 с. : фото.

  У ВОГНЯНОМУ кільці. Оборона Луганського аеропорту / Сергій Глотов, Анастасія Глотова, Анастасія Воронова, Юрій Руденко, Дмитро Путята ; худож. – оформлювач В. М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2018. – 540 с. : іл. – (Хроніка).