Євгенія Юріївна Спаська (01.01.1892, м. Ніжин Чернігівської губернії – 12.09.1980) – відома дослідниця українського народного мистецтва, етнограф, мистецтвознавець, музейний працівник.
  Євгенія Спаська народилася 1 січня 1892 року в освіченій та інтелігентній родині Георгія Івановича та Юлії Миколаївни Спаських, що походили з давніх священницьких родин. Батько служив протоієреєм у Свято-Миколаївському соборі Ніжина, викладав у навчальних закладах міста. Філарет Гумілевський писав про нього: "им всегда руководило чувство врожденной скромности, смирения, строгости к себе и уважения к человеку".
  Своїм дітям Георгій Іванович та Юлія Миколаївна прагнули дати гарну освіту: вчили їх читати, писати, виховували в них почуття відповідальності, милосердя, патріотизму, відкритості, гуманізму, повагу до українських традицій.
  Євгенія Спаська стала втіленням найкращих рис родинного виховання. Вона здобула початкову освіту вдома, успішно завершила навчання у Ніжинській жіночій гімназії, вступила на історико-філологічний факультет Вищих історико-словесних курсів професора В. І. Гер'є в Москві.
  Під час навчання проявився хист Євгенії Юріївни до наукової роботи і глибокий інтерес до народної культури. Проте після закінчення курсів зайнятися улюбленою справою не вдалося – розпочалася Перша світова війна. Євгенія Спаська закінчила курси сестер милосердя у Ніжині й була відправлена на захід України, в епіцентр бойових дій, де працювала медсестрою, а у вільний час допомагала біженцям.
  Серед болю, горя та крові Євгенія Юріївна Спаська знаходила час і для пам'яткоохоронної діяльності: збирала пам'ятки мистецтва, фотографувала, робила замальовки орнаментів, спілкувалася з мешканцями і все почуте записувала у щоденник. Результатом копіткої праці стала поява книги "Народне мистецтво в Галичині й Буковині та Земський Союз у війні 1916–1917 рр.", співавтором якої стала Євгенія Спаська.
  Несподівана хвороба – черевний тиф – змушує Євгенію Юріївну виїхати на лікування до Криму. Тут, у Криму, Євгенія Спаська знайомиться зі збирачкою кримськотатарської вишивки й орнаменту Олександрою Петровою, успадковує її унікальну колекцію в розмірі 1100 експонатів та здійснює її дослідження.
  У 1924 році Євгенія Спаська стала студенткою Київського археологічного інституту, де захопилася вивченням гончарства. Тут вона познайомилася з видатним ученим-мистецтвознавцем Данилом Михайловичем Щербаківським, який мав величезний вплив на формування її подальших творчих інтересів. Євгенія Юріївна згадувала пізніше: "Ніколи і ніщо не вражало мене так, як лекції та семінари з народного мистецтва Данила Михайловича Щербаківського. . Кожна його лекція будила думку, викликала інтерес".
  У 1924 році Є. Спаська отримала доручення від Д. Щербаківського та завідувача Чернігівського історичного музею О. Вайнштейна знайти зразки "північно-чернігівського посуду".
  Дослідниця подорожує Чернігівщиною, робить замальовки, записи. Результатом досліджень стає великий цикл праць: "Чернігівське гончарство", "Кахлі Чернігівщини XVIII–XIX ст.", "Гончарські кахлі Чернігівщини", "Шльонський гончарний круг", "Пузирьовський посуд на Чернігівщині", "Кахльові печі в садибі Покорщина", "Глечик з хрестиком", "Нарис з історії Кахлевих заводів Чернігівщини ХІХ ст.", "Кролевець", "Скатерть гетьмана Івана Скоропадського", "До історії ніжинського золотарства" тощо.
  У 1925 році Євгенія Спаська стала науковим співробітником кустарного відділу Сільськогосподарського (етнографічного) музею в Києві, спеціалізувалася на вивченні гончарства, народної вишивки, золотарства. У 1931 році захистила кандидатську дисертацію.
  З початком 30-х років у житті Радянської України відбувається згортання "українізації", ліквідація дослідницьких установ і музеїв народознавчого характеру, розпочинаються репресії проти провідних науковців. Була заарештована і Євгенія Спаська. Без пояснення причин протягом 10 днів вислана з Києва до м. Уральськ (Казахстан), а у 1937 році отримала дозвіл переїхати до м. Алмати, пізніше – до Семипалатинська, знову до Алмати.
  У 1946–1959 рр. Євгенія Юріївна працювала у Педагогічному інституті Алмати на посаді вченого секретаря. І навіть після виходу на пенсію на громадських засадах допомагала складати каталог у Картинній галереї, пізніше працювала у Ботанічному саду АН Казахської РСР. Остання її дослідницька робота була присвячена речам матеріальної культури кочових народів Дешти-Кипчак.
  Євгенія Юріївна Спаська так і не повернулася на Батьківщину, хоча дуже сумувала за Чернігівщиною: "Все-ж таки, як була, так і залишилася всім серцем там, у вас, у Києві, на Чернігівщині, на Десні! Як згадаю – сама не своя, – усе, усе мені любе! Недавно прокинулася – серце як не вискочить – бачила рожеві гречані поля уві сні. . Краще не згадувати!".
  Померла Є. Ю. Спаська у місті Алмати.
  Реабілітована посмертно у 1989 році.
  У 2010 році на фасаді будинку колишньої Ніжинської жіночої гімназії, де навчалася Євгенія Спаська, встановлено меморіальну дошку на її честь.