"Нехай ці слова скарги і страждання,
  які все життя стримували у своїх серцях
  несправедливо скривджені люди,
  замінять квіти і запалені свічки
  на забутих могилах їхніх близьких –
  на могилах, яких вони ніколи не відвідували".
  Мікаель Гауптман
 

  27 січня, в день звільнення в'язнів найбільшого нацистського табору Освенцим, у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту.
  Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН 1 листопада 2005 року прийняла Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що "Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…"
  Якщо зануритися в історію, то Голокост був задуманий і спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Вони стверджували, що німецькі євреї зрадили Німеччину під час Першої світової війни та несуть відповідальність за її поразку. Нацистська ідеологія була заснована на расистській ідеології, метою якої стало усунення євреїв та інших небажаних груп із німецького суспільства. Нацисти також вважали євреїв відповідальними за економічні лиха Німеччини під час депресії кінця 1920-х – початку 1930-х років.
  Отож пропонуємо вам ознайомитися з основними кричущими фактами цих трагічних подій.
  Як ідентифікували євреїв? Нацисти ідентифікували євреїв за звичайними записами. Вони використовували записи перепису населення, податкові декларації, списки членів синагог, парафіяльні записи (для звернених євреїв) тощо. Євреям наказали носити на одязі позначку – так звану "жовту зірку Давида". Їх виселяли з власних будинків і переселяли в гетто, де вони мали жити ізольовано від іншого населення. Також євреїв використовували як робочу силу на фабриках та виробництвах тощо.
  Нацистська влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув'язнювала євреїв і представників інших народів. Часто розташовані в передмістях великих міст, табори були дуже наочним показником готовності нацистського режиму застосовувати насильство й терор. Ув'язнені перебували в нелюдських умовах і піддавалися тортурам, голоду, а в деяких таборах – медичним експериментам. Перший із цих таборів був відкритий у Дахау, неподалік від Мюнхена в Баварії, в березні 1933 року. Однак тоді там ув'язнювали комуністів, соціалістів, злочинців тощо. Потім відкрилися Треблінка, Освенцим, Вестерборк та інші концентраційні табори. Треблінка відома як "табір смерті", в якому майже не було ніякої інфраструктури крім газових камер, житлових приміщень СС і приміщень для сортування речей убитих. Освенцим був єдиною установою, де ув'язненим систематично робили татуювання з їхніми тюремними номерами, щоб полегшити їх ідентифікацію після смерті від голоду, хвороб або жорстокості в таборі.
  Бабин Яр став одним із місць масових убивств євреїв та місцевих жителів. Приводом для різанини послужили два вибухи, в результаті яких були зруйновані німецький штаб і центр міста. Лише 29–30 вересня 1941 року нацисти розстріляли понад 33 тисячі київських євреїв. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік, за різними оцінками, становить від 70 000 до 100 000 людей.
  Звільнення з таборів розпочалось у липні 1944 року. Солдатами армії СРСР був звільнений Майданек. Наприкінці січня 1945 року звільнили Освенцим, а в наступні місяці – Гросс-Розен, Заксенгаузен, Равенсбрюк, Штуттгоф і Терезієнштадт. У квітні 1945 року, перед звільненням табору Равенсбрюк Червоною Армією 29–30 квітня, охоронці СС відправили 20 тисяч жінок на "марш смерті". Таких смертельних маршів було декілька. На Заході, серед інших таборів, американські війська звільнили Бухенвальд, Дахау, Дора-Міттельбау, Флоссенбюрг і Маутхаузен.
  За інформацією Інституту національної пам'яті, в роки Другої світової війни жертвами нацистської політики, спрямованої на винищення народів та груп, які нацисти вважали неповноцінними, стали 6 мільйонів євреїв. Із них 1,5 мільйона були з території сучасної України. Більша частина фактичних убивств євреїв під час Голокосту відбувалася в таборах смерті в окупованій Польщі. Переслідування євреїв, їх виселення в гетто і депортація з їхніх будинків відбувалися на очах у їхніх неєврейських сусідів у містах та селищах по всій Європі.
  Як повідомляє ЮНЕСКО, в Західній Європі внутрішні режими сприяли виявленню й затриманню євреїв, а у Східній Європі цивільне населення часто саме брало участь у вбивствах.
  Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати, Великобританія, СРСР і Франція заснували Міжнародний військовий трибунал. У листопаді 1945 року вцілілі високопосадові чиновники Третього рейху постали перед судом у Нюрнберзі. Серед них були віцеканцлер Гітлера та один із найвідоміших нацистських лідерів Герман Герінг; міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп; генерал-губернатор окупованої нацистами Польщі Ганс Франк; нацистський ідеолог Альфред Розенберг; старший офіцер СС і глава Головного управління безпеки Рейху Ернст Кальтенбруннер. 1 жовтня 1946 року 12 підсудних були засуджені до смертної кари, троє – виправдані, а решта отримала тюремні терміни. Найважливіший обвинувачений, Герман Герінг, покінчив життя самогубством у своїй камері. Останнім померлим обвинуваченим у Нюрнберзі був Рудольф Гесс. Це сталося в тюрмі Шпандау в 1987 році. Судові процеси над людьми, які були причетні до геноциду, тривали роками та включали процес Ейхмана (Єрусалим, 1961); процес Освенцима (Франкфурт, Німеччина, 1953–1965); випробування Клауса Барбі (Ліон, Франція, 1987 рік) Поля Тув'є (Версаль, Франція, 1994 рік) і Моріса Папона (Бордо, Франція, 1998 рік).
  Як сьогодні вшановують жертв Голокосту? У Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту в усьому світі триває флешмоб #WeRemember. Люди фотографуються з цими словами та викладають світлини в соцмережі, щоб нагадати, що ані Голокост як один із найбільших злочинів проти людяності, ані його жертви не забуті. Також у світі створюють музеї та меморіальні центри. У Києві триває зведення меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Він складатиметься з синагоги, центру реабілітації, інсталяцій та освітніх просторів.
 

  (За матеріалами інтернет-сайта СУСПІЛЬНЕ / НОВИНИ.
Анна Погребна "Табори смерті, гетто та мільйони загиблих.
10 фактів про Голокост")

  Про всі вищезгадані факти можна прочитати у книгах, щоденниках, мемуарах, статтях, представлених на книжковій виставці "Трагедія Голокосту не підлягає забуттю", створеній працівниками відділу документів із гуманітарних наук. Фонд Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка налічує понад 500 документів, присвячених Голокосту.
  Голокост – це не лише історія, але й застереження. Людство має про це пам'ятати.
 

 

  Список літератури

  1. Франк А. Щоденник : містить матеріал, що раніше не публікувався / Анна Франк ; пер. з нім. Михайла Тупайла. – Вид. 3-тє. – Київ : Сфера, 2009. – 282 с.
  2. Брик О. Всі хочуть жити : роман / Олексій Брик. – Чернігів, 2002. – 320 с.
  3. Геноцид ромів України в період Другої світової війни: вивчення, викладання, комеморація : матеріали наук.-практ. конф. м. Київ, 4 жовт. 2016 р. / Укр. центр вивч. історії Голокосту ; Укр. центр вивч. історії Голокосту. – Київ : Український центр вивчення історії Голокосту, 2016. – 228 с.
  4. Голокост і сучасність: студії в Україні і світі : наук. часопис. № 1 (17), 2019 / Укр. центр вивч. історії Голокосту ; редкол.: Максим Гон [та ін.]. – Київ : [б. в.], 2019.
  5. Деко О. Кедойшім: повість-хроніка Шепетівського гетто / О. Деко. – Київ, 1995. – 110 с.
  6. Іващенко Т. Євреї на Прилуччині / Тетяна Іващенко // Євреї Лівобережної України. Історія та культура : матеріали ХІІ Міжнар. наук. семінару. – Чернігів, 2017. – С. 205–215.
  7. Історія спасіння жителя Семенівки І. Е. Сурдіна від розстрілу 31 жовт. 1941 р. Це здійснили дві жінки – К. С. Рог і Н. А. Патрик, яким Єврейська рада України у лип. 2001 р. присвоїла звання "Праведник України".
  8. Збєшховський Ц. Голокост F : [роман, оповідання] / Цезарій Збєшховський ; пер. з пол.: Ірина Шевченко, Олена Шевченко ; [авт. передм. В. Арєнєв]. – Київ : Видавництво Жупанського, 2018. – 404 c.
  9. Еткіна І. Трагедія Голокосту на Чернігівщині за матеріалами усної історії / Ірина Еткіна, Злата Репіч // Євреї Лівобережної України. Історія та культура: матеріали ХIII Міжнар. наук. семінару. – Чернігів, 2018. – С. 255–270.
  10. Ковба Ж. М. Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки "остаточного розв'язання єврейського питання" / Жанна Ковба. – Вид. 4-те, випр. і допов. – Київ : Дух і Літера, 2019. – 293, [2] с.
  11. Крамер К. Війна Клари : правдива історія дівчини про дивовижний порятунок від нацистів / Клара Крамер ; співавт. Стівен Гланц ; [пер. з англ. В. Бобров] ; Укр. центр вивч. історії Голокосту. – Київ : Український центр вивчення історії Голокосту, 2020. – 346 с.
  12. Масові розстріли. Голокост від Балтійського до Чорного моря, 1941–1944 / Фонд "Меморіал убитим євреям Європи", Фонд "Топографія терору" ; [авт. тексту, куратори: У. Бауманн, П. Опперманн, К. Шміттвількен ; редкол.: У. Ноймеркер та ін. ; пер.: П. Гірзінґер та ін.]. – Київ : [б. в.] (Фамільна друкарня Huss), 2021. – 337 с.
  13. Морозова А. Бабині Яри Чернігівщини (до 70-річчя звільнення Чернігівщини від нацистських загарбників) / Анна Морозова // Євреї Лівобережної України. Історія та культура : матеріали VIII Міжнар. наук. семінару. – Чернігів, 2013. – С. 45–54.
  14. Мудрицька В. Голокост у Прилуках : матеріали з архіву Управління СБ України в Чернігівській області / Вікторія Мудрицька // Євреї Лівобережної України. Історія та культура : матеріали ХІІ Міжнар. наук. семінару. – Чернігів, 2017. – С. 193–204.
  15. Поза межами розуміння. Богослови та філософи про Голокост / за ред.: Д. К. Рота, М. Беренбаума. – Вид. друге. – Київ : Дух і Літера, 2009. – 430 с.
  16. Розповідь про О. І. Шевченко з Чернігова, яка в роки нацистської окупації прихистила єврейського хлопчика І. С. Клейнера-Самовського. У 2010 р. О. І. Шевченко та її старший син Володимир удостоєні звання "Праведник України".
  17. Рубан Т. Праведник народів світу – Устинія Іванівна Петренко [(1908–20.04.2003), уродженка с. Шатура Ніжинського р-ну] / Тетяна Рубан // Ніжинська старовина. – Ніжин ; Київ, 2016. – Вип. 21. – С. 106–114.
  18. Рубан Т. Праведник народів світу – Устинія Іванівна Петренко [(1908–20.04.2003), уродженка с. Шатура Ніжинського р-ну] / Тетяна Рубан // Євреї Лівобережної України. Історія та культура: матеріали ХIII Міжнар. наук. семінару. – Чернігів, 2018. – С. 271–283.
  19. Снайдер Т. Чорна земля. Голокост як історія і застереження [Текст] / Тімоті Снайдер ; [пер. з англ. : П. Білак, О. Камишкова, Т. Радіонова]. – Київ : Медуза, 2017. – 394 с.
  20. Сокольский Я. О сохранении памяти / Яков Сокольский // Евреи Левобережной Украины. История и культура : материалы III-го Междунар. науч. семинара. – Чернигов, 2006. – С. 94.
  21. Спогади очевидця В. Ентіна (6.01.1925) про Прилуцький "Бабин Яр", який став могилою не лише практично для усіх євреїв міста, але й для молодих поліцаїв, які відмовилися вбивати своїх земляків.
  22. Студьонова Л. В. Долі, обпалені війною / Людмила Студьонова. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – 167 с.
  23. Студьонова Л. В. Слідами Чернігівського підпілля / Людмила Студьонова. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. – 230 с.
  24. Українське суспільство і пам'ять про голокост: наукові та освітні аспекти : вибр. доп. ІХ і Х кругл. столів до Міжнар. дня пам'яті жертв Голокосту / Укр. центр вивч. історії Голокосту ; [редкол. : Анатолій Подольський, Світлана Осіпчук]. – Київ : КВІЦ, 2018. – 107 с.
  25. Франк А. Щоденник / А. Франк ; пер. з нім. М. Тупайла. – Київ : Сфера, 1999. – 278 с.
  26. Чорна книга : про злочинне повсюдне знищення євреїв нім.-фашист. загарбниками в тимчасово окупов. р-нах Радян. Союзу та таборах знищення в Польщі під час війни 1941–1945 рр. / уклад. за ред. Василя Гроссмана, Іллі Еренбурга ; пер. з рос. Мирослава Лаюка. – Київ : Дух і Літера, 2020. – 519 с.
 

  Періодичні видання

  1. Бельман С. "Український народ може пишатися Вами" / Семен Бельман // Тхия. – 2017. – 29 нояб. – С. 3.
  2. Віденко О. Пам'ятати, щоб не повторити : [жахлива трагедія укр. євреїв, яка сталася у Плискунівському яру м. Прилук, де з трав. 1942-го по берез. 1943-го року було знищено майже 5 тисяч жителів міста і району] / Олег Віденко // Тхия. – 2017. – 26 июня. – С. 2.
  3. Гон М. Геноциди першої половини XX ст.: причини злочинів проти людства : методичний матеріал / М. Гон // Історія в школах України. – 2008. – № 9. – С. 54–56.
  4. Донченко А. Кривава данина війні / Андрій Донченко // Вісті Борзнянщини. – 2021. – 15 трав. (№ 20). – С. 4.
  5. Друга світова війна : всесвітня історія 11-й клас // Історія України (Шкільний світ). – 2017. – № 17. – Вкладка. – С. 1–5.
  6. Пилипчук Т. Організація дослідницької діяльності на уроках історії за допомогою візуальних джерел інформації під час вивчення теми "Друга світова війна та голокост" / Тарас Пилипчук // Історія в рідній школі. – 2020. – № 1. – С. 37–40.
  7. Рак Г. Модерністське зображення трагедії Голокосту в вірші Пауля Целана "Фуга смерті" / Ганна Рак // Зарубіжна література в школах України. – 2020. – № 6. – С. 13–17.
  8. Слободянюк М. Єврейський рух опору в Україні: від контексту до концепту / Микола Слободянюк // Український історичний журнал. – 2020. – № 3. – С. 66–79.
  9. "У кожному великому селі є свій маленький "Бабин Яр" : [засідання за "круглим столом" у Черніг. ОУНБ ім. В. Г. Короленка з нагоди Міжнар. дня пам'яті жертв Голокосту] // Тхия. – 2019. – № 2 (25 февр.). – С. 1.
  10. Хоптяр А. Голокост у Кам'янець-Подільській області: хронологія, механізми, методи винищення єврейського населення (липень 1941 – січень 1943 рр.) [Текст] / Андрій Хоптяр // Український історичний журнал. – 2020.
  11. Черненко Т. Дослідження проблем Голокосту на основі аналізу текстових та візуальних джерел інформації : розробка практичного заняття історико-краєзнавчого гуртка / Т. Черненко // Історія в рідній школі. – 2017. – № 1. – С. 21–31.
  12. Шалівська З. Богданівський яр скорботи [Текст] / Зоя Шалівська // Україна молода. – 2021. – 24 груд. (№ 137). – С. 13.
  13. Щупак І. Я. Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру) [Текст] / І. Я. Щупак // Український історичний журнал. – 2016. – № 5. – С. 176–202.