Не треба слів! Хай буде тільки діло!
  Його роби – спокійним і суворим.
  Олена Теліга

  Олена Теліга – українська поетеса, публіцистка, літературна критикиня, діячка ОУН. 80 років тому розстріляна нацистами в Бабиному Яру.
  Творчість Олени Теліги цікава й багатогранна. Завдяки її творчості можна багато дізнатися про історію української літератури минулого століття, її розвиток і трагізм.
  Олена Теліга народилася 21 липня 1907 року. Її дівоче прізвище – Шовгенева, а Теліга – це прізвище чоловіка Олени Іванівни, яке вона взяла після одруження. Олена Теліга походила з української родини. Батько Олени – Іван Шовгенів – родом із околиць степового Слов'янська, був інтелігентною та освіченою людиною. За фахом – інженер, спеціаліст з гідротехніки. Мати – родом з Поділля, чуйна і добра жінка. Дитинство Олени було доволі безтурботним. Батьки жили заможно, тому діти – Олена і двоє старших братів – мали все необхідне, щоб здобути добре виховання й освіту. Часто Шовгеневи подорожували: виїжджали на Кавказ, милувалися краєвидами Фінляндії. Змалку Олена вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку та німецьку. Культурне середовище, читання книжок, відвідування театрів спонукали дівчину взятися за перо. Щоправда, перші спроби були незграбними й пізніше Олена Теліга говорила про них лише жартома.
  У 1917 році після Лютневої революції сім'я повернулася до Києва, де батько став міністром Української Народної Республіки. Протягом 1917–1919 років Олена навчалась у гімназії Дучинської. У 1919 році після наступу більшовиків Центральна Рада змушена була залишити Київ, а разом з нею виїхав Іван Шовгенів, який оселився з родиною в Чехії, згодом ставши ректором Української господарської академії в Подєбрадах.
  У 1929 році Олена закінчила історико-філологічний факультет педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака Михайла Телігу.
  Протягом 1929–1939 років разом з чоловіком вона жила і працювала у Варшаві, беручи активну участь у громадському житті. У 1932-му Олена почала активно співпрацювати з "Вісником" Дмитра Донцова.
  У 1939–1941 роках у Кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" й під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів).
  22 жовтня 1941 року у складі однієї з похідних груп ОУН Олена Теліга поїхала до Києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні Української національної ради. Олена Іванівна як член референтури культурної комісії створила Спілку письменників, заснувала і редагувала тижневик "Літаври" (1941–1942), який перебував під постійним наглядом фашистів. Олег Ольжич намагався переконати Олену Телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася. Мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку у приміщенні Спілки письменників, Олена Іванівна пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
  9 лютого 1942 року Олену Телігу арештувало гестапо. А 21 лютого її разом із Михайлом Телігою, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським було розстріляно німецькими фашистами у Бабиному Яру в Києві.
  Спадщина Олени Теліги невелика за обсягом, але вельми значна за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю, характерною для поетів "празької школи".
  Остаточні зміни у світогляді майбутньої поетеси й революціонерки відбулися після її вступу на історико-філологічний факультет Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі, де вона близько познайомилась із Наталею Лівицькою-Холодною, Юрієм Дараганом, Євгеном Маланюком, Леонідом Мосендзом, Олегом Ольжичем та іншими талановитими письменниками "празької школи". За своїм духом вічного бунту, заклику до боротьби її поезія нагадує поетичні твори Олега Ольжича. Героїзм як найвища чеснота, як взірець людської гідности, – то визначальний орієнтир її життя і творчості, тісно пов'язаних із боротьбою за національне визволення рідного народу.
  Авторка не вимагає від своїх послідовників повного зречення власних інтересів заради боротьби, лірична героїня каже, що вміє і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли цього потребує ситуація, коли перед нею ворог, вона не має права бути слабкою чи безвольною.

  Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
  Та там, де треба, я тверда й сувора.
  О краю мій, моїх ясних привітів
  Не діставав від мене жодний ворог.

  Олена Теліга розвивала кращі традиції української літератури, зокрема Лесі Українки, що не раз відзначала емігрантська критика. Поетеса, яка завжди була прихильницею суворих ритмів, ніколи не втрачала жіночих інтонацій.
  Наприклад, вірш "Вечірня пісня" – це поезія думки, що відбиває трагізм людської душі: лірична героїня прощається зі своїм коханим, якого вона має зібрати в похід, "коли простори проріже перша сурма", і поцілунок коханої водночас м'який і теплий, що може загасити "полум'яне пекло в очах і думках" коханого, і в той же час це непереможна зброя.
  Роль жінки в суспільстві, в житті нації – одна з головних тем лірики Олени Теліги. Жінка, на думку поетеси, – це не квола істота, не рабиня, а помічниця і надійний тил чоловіка-воїна, це новий тип особистості – вольової та цілісної.
  За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки, всі вони з'явилися після Другої світової війни в емігрантських виданнях, але більша частина її віршів, на жаль, загубилася. Творча спадщина поетки – тридцять вісім віршів, шістнадцять есе, понад шістдесят листів, одне оповідання.
  Читати вірші Олени Теліги як етапи біографії дуже просто. Кожен її твір присвячений конкретній ситуації і людині, кожен – репліка в якійсь розмові. Це природно і для полемічних есе, які вона писала. "Життя" – триває бесіда з Василем Куриленком, "Чоловікові" – відлунює діалог із Михайлом Телігою, є також вірші-розмови з Дмитром Донцовим, Олегом Ольжичем, Наталкою Лівицькою-Холодною.

  Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
  А може, в цьому й є моя сміливість:
  Палити серце в хуртовині сніжній,
  Купати душу у холодній зливі.

  Вшановуючи пам'ять видатної українки, працівники відділу документів із гуманітарних наук Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка підготували виставку-пам'ять "Тільки тим дана перемога, хто й у болі сміятись зміг!" У виданнях, представлених тут, подано біографію та аналіз творів Олени Теліги.
  Виставка розрахована на учнів, студентів, викладачів, широкий читацький загал.
  Запрошуємо всіх до перегляду!
 

 

  Список літератури

  1. Антологія української літературно-критичної думки першої половини ХХ століття / упоряд. Віра Агеєва. – Київ : Смолоскип, 2016. – 900, [2] с.
  2. Багряна А. Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько : [оповідання] / Анна Багряна ; [іл. Д. Марцін]. – Київ : Антологія, 2016. – 93 с.
  3. Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 1994. – 44, [3] с.
  4. Жулинський М. Г. Слово і доля : навч. посіб. / М. Г. Жулинський. – Київ : АСК, 2006. – 640 с.
  5. На сторожі цілості, щастя і могутності більшої родини – нації : матеріали наук. конф. 22–23 верес. 2006 р. : до 100-річчя від дня народж. Олени Теліги / [Т. Ананченко та ін.] ; Всеукр. жіноче т-во ім. О. Теліги, Ін-т філол. Київ. Нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Київ : Кий, 2006. – 187 с.
  6. Олена Теліга: громадське і духовне покликання жінки : матеріали наук. конф. / [упоряд. Н. Миронець]. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 1998. – 107 с.
  7. Онацький Є Д. Портрети в профіль / Євген Онацький. – Київ : Українська видавнича спілка ім. Ю. Липи, 2016. – 222 с.
  8. Очеретний О. Олена Теліга: шлях із небуття : драма на чотири дії / Олександр Очеретний ; передм. Н. Мірошниченко. – Київ : Смолоскип, 2006. – 67 с.
  9. Поети Празької школи. Срібні сурми : антологія / упоряд. Микола Ільницький. – Київ : Смолоскип, 2009. – 913 с.
  10. Поклик душі: до 100-річчя від дня народження Олени Теліги : біобібліогр. покажч. / Рівнен. держ. обл. б-ка ; [уклад. Костильова Л. А. ; відп. за вип. В. П. Ярощук]. – Рівне : Волинські обереги, 2006. – 30, [1] с.
  11. Стріла : суб'єктивна антологія : [укр. поети XX ст. / упоряд., авт. передм. і літ. ст. В. Базилевський]. – Київ : Просвіта : Український письменник, 2013. – 1098, [1] с.
  12. Слабошпицький М. Ф. 25 українських поетів на вигнанні / Михайло Слабошпицький. – 2-ге вид. – Київ : Ярославів Вал, 2012. – 716, [3] с.
  13. Теліга О. І. Збірник / Олена Теліга ; ред. і прим. О. Жданович. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 1992. – 473 с.
  14. Теліга О. І. Листи. Спогади / Олена Теліга ; [упоряд. Н. Миронець]. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2003. – 398, [1] с.
  15. Теліга О. І. Вибрані твори / Олена Теліга ; упоряд. Осип Зінкевич. – Вид. 3-тє. – Київ : Смолоскип, 2014. – 531 с. : іл.
  16. Теліга О. І. Вибрані твори / О. І. Теліга. – Київ : Центр учбової літератури, 2017. – 143 с.
  17. Теліга О І. Вибрані твори / О. І. Теліга. – Київ : Центр учбової літератури, 2018. – 143 с.
 

  Періодичні видання

  1. Бабійчук Т. Душа в червоній амазонці (сценарій виховного заходу, присвячений великій українці Олені Телізі) / Тамара Бабійчук // Українська мова і література в школі. – 2015. – № 3. – С. 40–44.
  2. Бугрименко Л. Вітрами й сонцем Бог мій шлях відмітив [українська поетеса Олена Теліга] / Лілія Бугрименко // Журавлик. – 2020. – № 2 (лют.). – С. 7.
  3. Веремійчик О. Олена Теліга. Душа на сторожі / Ольга Веремійчик // Українське слово. – 2020. – 8–26 жовт. (№ 39/40). – С. 7.
  4. Ковалів Ю. Олена Теліга / Юрій Ковалів // Слово і час. – 2018. – № 7. – С. 80–84.
  5. Матяш М. "Не треба слів, хай буде тільки діло" : [до 115-річчя із дня народження української поетки Олени Теліги] / Марія Матяш // Пенсійний кур'єр. – 2021. – 23 лип. (№ 29). – С. 11.
  6. Миронець Н. Чи знайдеться рукопис втраченої збірки поезій Олени Теліги? [Текст] / Надія Миронець // Літературна Україна. – 2020. – 8 серп. (№ 29/30). – С. 4–5.
  7. Ніщимний Ю. Авторами пам'ятника Олені Телізі [у Бабиному Яру] стали уродженець села Жадове Віктор Липовка та його дружина Олександра Рубан / Ю. Ніщимний // Життя Семенівщини. – 2017. – 25 берез. (№ 24). – С. 2.
  8. Полум'яна патріотка : до 110-річчя від дня народження О. І. Теліги (1906-1942) // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2016. – № 3. – С. 36–46.
  9. Скрипник Л. Олена Теліга: "Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя" / Л. Скрипник, В. Глушаниця // Українська мова і література в школі. – 2016. – № 5. – С. 44–49.
  10. Осипчук Н. "Не все одно!" : "Марія" Уласа Самчука і взаємини з поеткою Оленою Телігою / Наталія Осипчук // Україна молода. – 2020. – 19 лют. (№ 19). – С. 11.
  11. Осипчук Н. Фатальне рішення пані в капелюшку [Текст] : [про українську письменницю Олену Телігу] / Наталія Осипчук // Україна молода. – 2021 – 20–21 лип. (№ 72/73). – С. 10.
  12. Шекет Ю. Олена Теліга: живе життя / Юлія Шекет // Жінка. – 2019. – № 2 (лют.). – С. 14–15.
  13. Школа патріота // Позакласний час. – 2018. – № 6. – Вкладка. – С. 1–48.
 

  Підготувала Надія Заваліна,
  головна бібліотекарка відділу документів із гуманітарних наук