Подивіться лишень добре,
  Прочитайте знову
  Тую славу. Та читайте
  Од слова до слова…

  Микола Аркас (26 грудня 1852 (7 січня 1853 за н. ст.), Миколаїв – 13 (26) березня 1909, Миколаїв) – український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, історик, педагог, меценат, засновник Миколаївської "Просвіти".
  Микола Аркас походив зі старовинного грецького роду, який пустив коріння на українській землі наприкінці XVIII ст., поєднавшись зі славетним козацьким старшинським родом Богдановичів.
  Традицією роду Аркасів було самовіддане служіння обраній справі. Аркаси проявили себе на найвідповідальніших етапах історичного розвитку України. Їхня діяльність була пов'язана з розбудовою флоту, започаткуванням торговельного комерційного мореплавства на Чорному морі. Батько Миколи Аркаса – Микола Андрійович – був адміралом Чорноморського флоту, тож за родинною традицією і син, здобувши освіту, служив у військово-морському відомстві в Миколаєві. А весь вільний час віддавав улюбленій справі – вивченню історії України, збиранню й запису народних пісень, любов до яких прищепила йому мати Софія Петрівна. Захоплювався Микола Миколайович і кобзарським мистецтвом, запрошував до Миколаєва кобзарів та бандуристів з усієї України, поселяв їх у себе. Ще під час навчання в Одесі, під впливом учителя музики – видатного українського композитора, диригента, письменника Петра Ніщинського – почав оволодівати музичними знаннями, композиторськими навичками й писати музику.
  Визначальну роль у житті Миколи Аркаса відіграли знайомство і дружба ще зі студентських років з Марком Кропивницьким – драматургом, режисером, актором, співаком і композитором, керівником Одеського нового театру, участь у виставах якого брав і Микола.
  Творчий доробок композитора Миколи Аркаса складають солоспіви, вокальні ансамблі та обробки народних пісень (близько 80). Найвизначнішим його твором, який приніс Миколі Миколайовичу визнання, стала опера "Катерина" за поемою Тараса Шевченка (1890 рік). Це був відгук справжнього патріота на потребу створення національної опери для народної сцени. Композиторові-аматору й авторові лібрето довелося здолати багато труднощів, цензурних перепон на шляху опери у друк і на сцену. Лише в 1899 році "Катерина" з великим успіхом була поставлена трупою Марка Кропивницького в Москві. 14 березня 1900 року відбулася прем'єра опери у Миколаєві. Після тріумфального фіналу композиторові вручили лавровий вінок із написом "Вельмишановному М. М. Аркасу від вдячного Товариства малоросійських артистів".
  Опера йшла у Києві, Мінську, Вільнюсі, Варшаві та інших містах. Минуло століття, але твір Миколи Аркаса не втрачає своєї художньої цінності. Таємниця криється у щирості музики і майстерності талановитого композитора. Лише оригінальні твори можуть так довго жити й викликати таку непогамовну зацікавленість у все нових і нових прийдешніх поколінь.
  Один із найвидатніших оперних співаків XX ст. Іван Козловський писав: "Катерина" безсмертна своїм змістом, своїм лаконізмом, як усі нетлінні цінності... Немає повісті печальнішої, ніж "Катерина" Шевченка. Перед автором опери треба зняти шапку і вклонитись. Думка висловлена високопоетично і дуже доступно. У цьому велич і Шевченка, і Аркаса".
  Вклонімося Миколі Аркасу і за першу популярну українськомовну "Історію України-Русі", яка мала великий вплив на піднесення національної й історичної свідомості народу (Микола Миколайович надрукував її власним коштом масовим тиражем у 1908 році), і за єдину українськомовну народну школу на півдні України – у родинному маєтку Аркасів у селі Богданівка, яку Микола Миколайович утримував власним коштом і де сам викладав дітям Закон Божий; і за ще одне його улюблене дітище – Товариство "Просвіта" у Миколаєві, яке Микола Аркас заснував у 1907 році. Микола Миколайович керував "Просвітою" до 26 березня 1909 року – до кінця свого життя, не шкодуючи зусиль, творчої енергії та коштів для досягнення головної мети – освіти найширших народних мас рідною українською мовою, пропаганди і розвою української культури.
 

  За матеріалами статті Т. Козки "Вклонімося Миколі Аркасу".

  Список літератури

  1. Аркас М. М. Історія України-Русі / М. М. Аркас. – Одеса : Маяк, 1994. – 387.
  2. "Історія України-Русі" у листуванні Миколи Аркаса з Василем Доманицьким. 1906–1909 роки. – Київ : Темпора, 2009. – 343 с.
  3. Максим'юк Т. І. З Україніки Причорномор'я / Тарас Максим'юк. – Одеса : Маяк, 2008. – 262 с.

  Періодичні видання

  1. Березовська Т. Микола Аркас у вимірі між професіоналізмом та патріотизмом / Тетяна Березовська // Краєзнавство. – 2013. – № – 1. – С. 55–60.
  2. Гирич І. Книжки й періодичні видання у справі національної мобілізації суспільства / І. Гирич // Історія в рідній школі. – 2017. – № 12. – С. 19–24.
  3. Грабовський С. Аркаси: грецька династія українських патріотів / С. Грабовський // День. – 2017. – 3–4 берез. (№ 38/39). – С. 21.
  4. Козка Т. Вклонімося Миколі Аркасу / Т. Козка // Мистецтво та освіта. – 2013. – № 1. – С. 59.
  5. Марцінковський І. Зі словом Тараса Шевченка понад століття / Ігор Марцінковський // Слово Просвіти. – 2013. 1–9 січ. (№ 1). – С. 3.
  6. Невідомий лист Миколи Аркаса до Василя Доманицького / вступ. ст. Богдан Цимбал // Слово і час. – 2013. – № 5. – С. 105–108.
  7. Пришутов Е. "Осміливсь і я свого додати" / Е. Пришутов // Народна армія. – 2009. – № 46. – С. 7.
  8. Риженко А. З іменем Тараса Шевченка і "Просвітою" пов'язаний / А. Риженко // Слово Просвіти. – 2018. – 18–24 січ. (№ 3). – С. 4–5.
  9. Старовойтенко, І. М. "Історія України-Русі" М. Аркаса у світлі відгуків та рецензій початку ХХ ст. / І. М. Старовойтенко // Український історичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 102–116.
  10. Тригуб О. Аркасівська перлина (сторінки історії села Стара Богданівка) / Олександр Тригуб // Краєзнавство. – 2013. – № 1. – С. 61–68.
  11. "Я бачу все життя нове, нове, щасливе, вільне, братське..." : до 160-річчя від дня народження М. М. Аркаса (1853–1909) // Календар знаменних і пам'ятних дат. – 2013. – № 1. – С. 46–53.