Її рідне місто – Прилуки. Пані Тетяна закінчила Прилуцьку середню школу № 1, Харківський державний педінститут ім. Г. С. Сковороди (з відзнакою). Філолог. Працювала у Прилуцькій школі № 12. Учитель-методист, нагороджена знаком "Відмінник освіти України".
Школа для Тетяни Валентинівни – і робота, і захоплення. "Кожна дитина – всесвіт, що потребує твого дослідження", – вважає жінка. Пані Тетяна завжди ставила високу планку для себе і для тих, з ким працювала.
Любов усього її життя – література і театр. Багато років Тетяна Шевченко очолювала шкільний театр "12 стільців", який, власне, був своєрідним культурним простором школи, генератором мистецьких проєктів. Якось спонтанно любов до поезії перетворилася на потребу написати щось своє, щось своє сказати світові. Спочатку це були твори для театру, мистецьких проєктів. Далі – більше. Спершу вірші, особливо ліричні, довго писалися "в шухляду" – для себе та вкрай обмеженого кола близьких людей. Поступово пані Тетяна почала публікувати свою поезію на фейсбуці. Ось як тепло і ніжно жінка розповідає про появу на світ своїх творів: "Пишу не так багато, стараюся виміряти кожне слово, риму, ритм, думку. Радуюсь, коли ловлю за "хвостик" якийсь важливий рядочок. Потім на нього нанизуються намистинки. Народжується вірш".
У поезії Тетяни Шевченко сильно звучить патріотична тема, а також тема жінки як захисниці: "Кожного ранку, ковтаючи каву, ліпиш на душу "броню": бути повинна міцною, ласкавою, жити, всміхатися дню, раду давати одвічним проблемам…"
У 2020 році пані Тетяна стала переможницею поетичного конкурсу "Прилуки – рідне місто моє". Її вірші друкувалися в газетах "Град Прилуки", "Прилуччина", чернігівських газетах "Струна" і "Світ-інфо". Жінка ділиться своєю творчістю з поціновувачами поезії під час заходів у Прилуцькій міській бібліотеці ім. Л. Забашти та у Прилуцькому клубі книголюбів "Джерело".
Пані Тетяна любить вирощувати квіти. Садочок поетеси – це її натхнення і відрада.
Любов до квітів розкривається у поетичних рядках.
Посаджу собі квіти і буду плекати,
Поливати, просити у Бога дощу,
Кожний ранок бутона нового чекати.
Завітай – і красою тебе пригощу!
А ще жінці дуже подобається шити. Кілька років тому "народилася" перша її лялька. Майже всі вони – це подарунки людям, яких любить майстриня. Про свої ляльки вона говорить: "У кожної з них – свій характер, кожна в чомусь подібна до тієї людини, якій подарована". У кожну справу пані Тетяна вкладає душу, бо інакше вона просто не вміє!
