Ілля Буяльський – учений-медик, професор анатомії, уролог, академік Імператорської медико-хірургічної академії. Народився він 6 серпня 1789 року в селі Воробʼївка Новгород-Сіверського повіту в сім'ї священника. Енциклопедичні видання засвідчують, що рід Буяльських занесений до шостої частини родовідної книги Волинської губернії. Саме від них походить дійсний статський радник Ілля Буяльський, записаний зі своїми нащадками у третій частині родовідної книги Чернігівської губернії.
  Деякі біографи стверджують, що Ілля Васильович був сімнадцятою дитиною в сімʼї Буяльських. Батьки у вихованні дітей дотримувалися суворого способу життя. Василь Пимонович Буяльський (за пращурами Буяло), який походив від запорізьких козаків (його батько був реєстровим козацьким осавулом, а дід – січовим козаком) був пристрасним ворогом пияцтва і тютюнокуріння. Правда, прожив він сімдесят три роки, а дружина – вісімдесят вісім. Щодо матері майбутнього вченого, то відомо лише прізвище – Maяровська.
  У 1796 році Ілля Буяльський вступив до Новгород-Сіверського повітового училища, пізніше закінчив філософські класи Чернігівської семінарії. 1809 року почав навчатися у Московському відділенні Петербурзької медико-хірургічної академії. З 1810 року перевівся до Петербурга, де викладав його далекий родич Петро Загорський. Уже з другого курсу Ілля почав асистувати при хірургічних операціях і читати анатомію першокурсникам. 1814 року Буяльський закінчив академію з відмінним дипломом і був призначений прозектором анатомії. З 1815 до 1820 року працював ординатором у клініці професора Буша. У 1816 році Ілля Васильович представив до академії звіт за 28 проведених ним операцій, за що отримав звання медика-хірурга. У 1818–1819 роках подарував академії понад 220 анатомічних препаратів, виготовлених власноруч.
  Від 1817 року починається медична науково-дослідницька діяльність Іллі Буяльського. Він працював адʼюнкт-професором анатомії, захистив докторську дисертацію, виконав 210 складних хірургічних операцій, став доктором хірургії.
  1824 року Ілля Буяльський опублікував "Керівництво лікарям до правильного огляду мертвих людських тіл для знання причини смерті, особливо при судових дослідженнях". Ця праця стала першим оригінальним вітчизняним керівництвом із судової медицини. До того ж Ілля Васильович набув широкої популярності як майстер бальзамування.
  1833 року Ілля Буяльський отримав звання заслуженого професора, а 1842 року – академіка. Його праці з анатомії та хірургії, а їх близько ста, принесли авторові популярність. Особливо відомими стали "Анатомо-хірургічні таблиці" й "Анатомо-хірургічні таблиці операцій вирізання та роздроблення сечового каміння", перекладені німецькою мовою.
  Одним із перших серед імперських хірургів Ілля Васильович почав застосовувати ефір і хлороформ під час операцій. У травні 1847 року в Маріїнській лікарні Петербурга він зробив операцію під ефірним наркозом. До цього лише Микола Пирогов застосував наркоз у грудні 1846 року. Ілля Буяльський допускав можливість передачі зараженості людини через повітря та навколишні предмети й використовував у своїй практиці розчин хлорного вапна. Між іншим, Ілля Васильович робив це задовго до відкриття патогенних мікробів.
  Ілля Буяльський був одним із засновників ангіохірургії, родоначальником топографічної анатомії. Він – основоположник наукової урології. Після закінчення навчання очолив кафедру анатомії Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії. 30 років викладав анатомію в Петербурзькій академії мистецтв. Працював хірургом у Царськосельському ліцеї.
  Тривалий час Ілля Буяльський був єдиним спеціалістом з бальзамування. В історію світової анатомії він увійшов як автор методики виготовлення унікальних анатомічних препаратів. Використавши анатомічний макропрепарат ученого, скульптор П. Клодт створив статую "Лежаче тіло".
  Під час навчання в Академії мистецтв Тарас Шевченко з особливим задоволенням слухав лекції Іллі Буяльського. Збереглися малюнки Шевченка "На лекції з анатомії" (1841, Інститут літератури АН УРСР), де зображено Іллю Васильовича під час викладання остеології, а також "Анатомічний малюнок" (1842, Державний музей імені Тараса Григоровича Шевченка), зроблений на одній із його лекцій. Про Іллю Буяльського Тарас Григорович також згадував у повісті "Художник".
  Пішов у вічність Ілля Буяльський 20 грудня 1866 року. Похований у Санкт-Петербурзі на Великоохтинському кладовищі поруч із дружиною.
  У червні 1978 року Новгород-Сіверській центральній районній лікарні присвоєно імʼя видатного вченого. З метою піднесення ролі медичного працівника в суспільстві, підвищення престижності і стимулювання праці медичних працівників, заохочення їх до творчої, сумлінної та результативної праці на Чернігівщині започаткована обласна щорічна премія імені І. В. Буяльського. Вона вручається найкращим представникам медицини, які зробили значний внесок у розвиток медичної галузі Сіверського краю.