У відділі краєзнавства Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових запрацювала книжково-інформаційна виставка ""Доба його спалила й пропекла": 150 років від дня народження Михайла Могилянського". В експозиції представлені твори митця, листування з відомими діячами того часу, окремі нариси та статті з періодики про його життя і творчість тощо.

  Михайло Могилянський... Адвокат за освітою, блискучий трибун-полеміст, публіцист, критик, літературознавець, бібліограф, прозаїк, перекладач… І це все – в одній людині!
  Він народився 4 грудня 1873 року в Чернігові у сім'ї голови карної палати Чернігівського суду. По закінченні Чернігівської класичної гімназії вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. У Петербурзі в листопаді 1898-го Михайло Михайлович одружився з учителькою з Чернігова Олександрою Сітенською. У цей час брав активну участь у студентських суспільно-політичних рухах. У 1899 році був заарештований і висланий до Чернігова під нагляд поліції.
  Протягом 1904–1917 років Михайла Могилянського обирали гласним Городнянського повітового земства, а в 1913-му – повітовим мировим суддею, але незабаром він був звільнений з посади й засуджений разом із петербурзькими адвокатами у справі Бейліса. І лише Лютнева революція допомогла Михайлові Михайловичу уникнути покарання.
  У 20-ті – на початку 30-х років ХХ століття Михайло Могилянський очолював Комісію для складання біографічного словника діячів України при ВУАН. Брав активну участь в організації та проведенні літературних вечорів в Академії наук, продовжував виступати у пресі з літературно-критичними статтями й рецензіями, розвідками з теорії літератури та історії української літератури ХІХ – початку ХХ ст.
  Був близьким до літературного угрупування "неокласиків". На все життя він зберіг дружні стосунки з М. Коцюбинським, І. Шрагом, А. Верзиловим.
  В українську літературу Михайло Могилянський увійшов передусім як критик, літературознавець, глибокий знавець світової літератури, популяризатор української культури серед російського читача, перекладач творів М. Коцюбинського, а вже потім – як прозаїк. Адже за обсягом художніх творів українською мовою він написав не так уже й багато…
  Після виходу у світ оповідання "Вбивство" (1926) автора звинуватили в "націоналізмі" й "антисемітизмі". Михайло Могилянський двічі намагався спростувати, пояснити ситуацію з приводу "Вбивства". До цього спонукало ще й те, що він хотів видрукувати виношуваний роками роман "Честь" (1929). Але Михайлові Михайловичу не повірили, а "служити" соціалістичній культурі не дозволили.
  Унаслідок репресій, щоб уникнути арешту, Михайло Могилянський облишив наукову діяльність у ВУАН і виїхав до Дніпропетровська (нині – Дніпро), де мешкав із сім'єю наймолодшої дочки Ірини. І тільки завдяки тому, що сліди письменника загубилися, його не репресували. Втім, цього не уникнули його діти-літератори Ладя Могилянська і Дмитро Тась, яких було репресовано радянською владою. Середню дочку Олену також спіткали випробування: спочатку майже два роки у московських в'язницях, а потім заслання до Красноярського краю на 5 років. Та Олені вдалося вижити, повернутися в Україну і прожити довге життя.
  Помер Михайло Могилянський від білокрів'я 22 березня 1942 року в селі Велика Мурта Красноярського краю, куди був евакуйований під час Другої світової війни. Там він і похований.

  Список літератури

  1. Демченко Т. Листи Михайла Могилянського до Іллі Шрага: фрагмент епістолярного діалогу (1908–1916 роки) / Тамара Демченко, Світлана Іваницька // Сіверян. літопис. – 2014. – № 4. – С. 71–88.
  2. 63.3(4УКР) / 9(С2)
      С 34
      Єрмоленко О. Життя та смерть людини, що зрозуміла помилковість соціалізму / Ольга Єрмоленко // Сіверщина Іncognіta. – Чернігів, 2011. – Вип. 1. – С. 165–168.
  3. 63.3(4УКР) / 9(С2)
      С 42
      Журавльова Т. Родина Могилянських і Музей українських старожитностей ім. В. В. Тарновського / Тетяна Журавльова // Скарбниця української культури : зб. наук. пр. – Чернігів, 2002. – Вип. 3. – С. 142–145.
  4. 83.3(4УКР) / 8У
      З-58
      Зеров М. К. До Михайла Могилянського [Листи 1926–1927 рр.] / Микола Зеров // Зеров М. Українське письменство. – Київ, 2003. – С. 1053–1058.
  5. Іваницька С. Михайло Могилянський: життєвий та творчий шлях / Світлана Іваницька, Тамара Демченко // Пам'ятки України. – 2013. – № 9 (верес.). – С. 2–9 : фото.
      Випуск журналу присвячено 140-річчю від дня народження Михайла Могилянського.
  6. Кривенко С. Поезія Михайла Могилянського (1873–1942) / С. Кривенко // Сіверян. літопис. – 2000. – № 2. – С. 130–135.
  7. Курас Г. "Підкусив" губернатора / Г. Курас // Черніг. вісник. – 1990. – 15 листоп. – С. 2.
  8. 63.3(4УКР)5 / 9(С2)
      Л 63
      Листи Михайла та Марії Могилянських до Іллі Шрага (1907–1917 рр.) / Ін-т історії, етнології та правознав. ім. О. М. Лазаревського ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка ; [упоряд., авт. передм., прим.: Т. П. Демченко, С. Г. Іваницька]. – Чернігів : Просвіта, 2014. – 143 с.
  9. 63.3(4УКР) / 9(С2)
      У 45
      Ляшко С. Керівничий постійної комісії для складання біографічного словника діячів України М. М. Могилянського: досвід просопографічного дослідження / С. Ляшко // Українська біографістика : зб. наук. пр. Ін-ту біогр. дослідж. – Київ, 2010. – Вип. 6. – С. 136–179.
  10. 9(С2)
        Ч-49
        Могилянский М. Всероссийский Земский Союз / М. Могилянский // Черниг. земская неделя. – 1915. – № 42. – С. 8–9.
  11. 84(4УКР)
        У 45
        Могилянський М. З темних джерел життя. Згуба / Михайло Могилянський // Українська мала проза ХХ століття / упоряд. В. Агеєва. – Київ, 2007. – С. 413–426.
  12. 84(4УКР)
        М 74
        Могилянський М. Честь ; Вбивство : вибране / Михайло Могилянський. – Київ : Академія, 2015. – 207, [1] с. – ("In crudo").
  13. 83.3(4УКР)
        Ш 37
        Могилянський М. Шевченкові роковини 1916 року. (26 лютого) [Ксерокопія] / М. Могилянський. – Петроград : [б. в.], 2015. – 6 с.
  14. 91.9:83 / 016:8
        П 42
        Могилянський Михайло Михайлович (1873–1942) // Повернуті імена : реком. бібліогр. покажч. / Держ. б-ка України. – Київ, 1993. – Вип. 2 – С. 35–41.
  15. Шевчук В. Могилянські: Забута письменницька родина України [з Чернігова] // Україна. – 1988. – № 27. – С. 8–9.