Василь Лопата – відомий український графік, письменник, заслужений художник України, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, член національних спілок художників та письменників.
  Василь Іванович Лопата народився 28 квітня 1941 р. в с. Нова Басань Бобровицького (нині Ніжинського) району на Чернігівщині. І відколи себе пам'ятав, весь час малював: коли пас козу, бавився із підлітками на березі річки чи під лісом, на теплій черені печі або за партою у школі. Не було чистого паперу – малював на газетах. Не мав олівців і фарб – малював на піску паличкою, чи на свіжопобіленій печі вуглиною.
  З 1948 р. Василь Лопата відмінно навчався в Ново-Басанській середній школі. У 1955 р. з волі дядька, був зарахований не в художню школу, як того сам хотів, а в Майнівський зоотехнічний технікум, який закінчив з "червоним" дипломом у 1959 р., здобувши непотрібну йому спеціальність молодшого зоотехніка. Кожну хвилину, вільну від нудного, чужого йому навчання, Василь малював, готувався і успішно склав екзамени до Київського училища декоративного і прикладного мистецтва, які збіглися у часі з випускними екзаменами у Майнівському зоотехнікумі. Скромний, сором'язливий хлопець раптом виявив неабияку сміливість і наполегливість у досяганні своєї мети і вступив до училища.
  Навчання в художньому училищі тривало недовго: у 1961 р. Василь Лопата був мобілізований у лави радянської армії, де служив у піхотних військах і завершив службу у званні єфрейтора. І знов складну армійську службу поєднував з малюванням. Товариші охоче позували йому, і солдат наважився вступати, минаючи художнє училище, одразу до Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури), куди і був зарахований у 1964 р. З того часу і почалась мистецька діяльність художника, яка стала сенсом його життя.
  У книжці "Десь на дні мого серця" Василь Іванович згодом писав: "Здійснилася моя заповітна мрія: я став художником. Навіть якби я жив сотню разів, я б повторив цей вибір. Я люблю цей процес, повний пристрасті та напруження, безпосередності, інтуїції та художнього розрахунку, радості та розчарування, досади".
  Творчість Василя Лопати – це художнє осмислення, насамперед, української історії, а на її тлі – нашого буття, величних діянь народу, суспільно значущих та історичних постатей. Непересічний талант художника виявився при ілюструванні української поезії, прози, драматургії, фольклору. Це графічні цикли: "Маруся Чурай" Л. Костенко, "Сон князя Святослава", "Добрий заробок" І. Франка, "Людолови" З. Тулуб, "Прапороносці", "Таврія" О. Гончара, "Полтава" О. Пушкіна, "Тополя", "Мені тринадцятий минало", "Кобзар" Т. Шевченка, "Українські балади", "Українські народні казки", "Українські народні думи", "Слово о полку Ігоревім", "Про славне військо запорізьке низове" А. Кащенка, "Страшна помста" і "Тарас Бульба" М. Гоголя, "Життя і творчість Г. Сковороди", "Про парубка Івана та його вірного друга Коника" С. Богунова та інші. У цих творах Василь Лопата – не лише виконавець ілюстрацій, він – творець. Графічний світ, рухомий його фантазією, самостійно й органічно співіснує з літературним. Його творчість увібрала найсуттєвіше, що є в національному характері.
  Та став відомим і увійшов в історію України Василь Лопата як батько української гривні. До роботи над оформленням банкнот графік йшов через конкурс, у якому брали участь шість художників. Його ескізи були визнані найкращими. Загальну концепцію гривні, її гаму, графіку та шрифтовий дизайн розробив художник-дизайнер Борис Максимов. Василь Лопата виконав портрети видатних осіб, що потім були використані на купюрах першого зразка, став автором пейзажів та орнаментів, розміщених на реверсі наших грошей.
  В одному інтерв'ю художник пояснював: "Я працював над образами, які зображені на гривнях, а це найважливіша деталь. Я хотів, щоб наші гроші були національними. А ніхто не знав, як їх зробити. Це складна робота… і дорога. Це як один із символів державності – поруч із прапором, гімном, гербом. Це візитівка на міжнародній арені. Хотілося, щоб наша валюта була красива".
  У доробку українського художника, письменника, громадського діяча Василя Лопати – 700 графічних і малярських робіт, 25 персональних виставок, більше 65 проілюстрованих видань, оформлення вітчизняної гривні, дипломатичного й українського паспортів. А ще ним написані та проілюстровані цікаві книжки: "Надії й розчарування, або Метаморфози гривні" (2000), автобіографічні повісті "Десь на дні мого серця" (2001), "Дорогу свою покажи мені, Господи" (2005), "Кажу, як на сповіді" (2011).
  Василь Лопата з 2001 р. – Народний художник України. Лауреат літературної премії імені Олеся Гончара (2007) та літературно-мистецької премії імені Лесі Українки (2008). Почесний громадянин міст Вінніпега і Брандона (Канада). Його твори зберігаються у Національному Художньому музеї в Києві, художніх музеях Чернігова, Дніпра, Сум, Полтави, а також у Бібліотеці Конгресу США у Вашингтоні, в Українському Музеї в Нью-Йорку, у Музеї Стенфордської єпархії УГКЦ у США, Музеї при Українському Католицькому Університеті в Римі. А у НАІЗ "Чернігів стародавній" є декілька десятків гравюр художника та інші експонати, присвячені "творцю" української гривні.
  Сьогодні Василь Лопата живе в Сан-Франциско (США), куди переїхав у зв'язку із проблемами зі здоров'ям. Але й там не перестав творити свої шедеври на українську тематику. Чужа країна розбудила потяг до письменництва. У США з Василем Івановичем проживає і його дружина Реґіна Володимирівна, викладачка фортепіано. У штаті Каліфорнія живе й працює донька Ольга, художниця, графік-дизайнерка, яка разом з чоловіком подарували батькам онука Деніела.