2024 рік, відповідно до постанови Верховної Ради України про пам'ятні дати, визначено датою відзначення 1000-ліття заснування Чернігівського князівства. З цієї нагоди працівники відділу краєзнавства Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових підготували книжково-ілюстративну та віртуальну виставки "Чернігівське князівство – тисячолітня історія: від князя Мстислава до нескореного регіону Незалежної України", яка ілюструє шлях становлення, розквіту й занепаду князівства, долі його очільників, культурну, економічну та політичну роль у житті Київської Русі.

  * * *
  У тумані віків тоне давнє минуле Чернігівського князівства. Серпанком легенд і казок овіяне воно. Археологія показує, що за часів палеоліту територія Чернігівського князівства була залюднена, й одна з найдревніших стоянок, відомих в Україні, в селі Мезин Новгород-Сіверського району не має собі рівних у світовій археології.
  У давньоруські часи Чернігівське князівство було одним із найбільших на Русі. На початку ХІ століття його землі сягали від Керченського півострова на півдні до кордонів сучасної Московської області на півночі.
  Виокремлення пов'язане з конфліктом між синами Володимира Святославича – Ярославом, що князював у Києві, та Мстиславом Хоробрим, князем Тмутороканським, який 1024 року захопив Чернігів і переміг брата у битві під Лиственом. Перемога саме в цій битві стала початком обособлення Чернігово-Сіверської землі. Мирний договір 1026 року між Мстиславом та його братом Ярославом Мудрим розділив Русь по Дніпру. По праву руку від Дніпра сів Ярослав, і постало Велике Київське князівство. А по ліву руку від Дніпра сів Мстислав, і постало Велике Чернігівське князівство. І це була перша згадка про Чернігівське князівство саме як окреме політичне утворення.
  Коли помирає Мстислав Хоробрий, Чернігівське князівство знову повертається до складу єдиної Русі на чолі з Ярославом Мудрим. А після смерті Ярослава Русь знову розділяється – вже між його синами. Чернігівським князем стає Святослав Ярославич. І саме він засновує велику чернігівську династію Святославичів.
  Від нього походять дві головні гілки чернігівських князів – Давидовичі й Олеговичі, названі так від імен синів Святослава Давида та Олега.
  Порівняно висока чисельність і щільність населення, швидке зростання Чернігова, який став, за словами Михайла Грушевського, "гегемоном усього Українського Лівобережжя", сприяли піднесенню економічної могутності Сіверщини. Все це стимулювало стрімкий розвиток культурного й духовного потенціалу.
  На початку ХІІІ ст. чернігівські князі з династії Ольговичів зібрали під своєю владою, окрім Чернігово-Сіверської, Київську, Переяславську та Галицько-Волинську землі – практично всі князівства в межах сучасної України. Чернігівські князі мали родинні стосунки з половцями, греками, польськими, угорськими й німецькими королівським дворами. Вони неодноразово посідали великокнязівський стіл і відігравали провідну роль у політичному житті держави.
  Активна участь у безперервних усобицях настільки підірвала військово-економічний потенціал князівства, що воно виявилося практично беззахисним перед монголо-татарськими ордами, які наприкінці 1230-х років вогнем і мечем пройшлися Чернігово-Сіверщиною. Головні міста були спалені, а економіка занепала. Центр князівства та єпархія переносяться до Брянська, який майже не постраждав від цієї навали.
  У 1355–1356 рр. литовський князь Ольгерд Гедимінович приєднав землі Чернігівського князівства до Литви, а на удільних столах посадив своїх синів. Чернігівське князівство перестало існувати.
  Археологічні дослідження і низка літописних джерел свідчать, що Чернігівське князівство, зі столицею в Чернігові, за давніх часів стало значним, багатим торговельним осередком. Топографічне положення його було дуже вдалим та сприяло економічному розвитку міста і його округи. Торговельний шлях, що зв'язував хозарів, арабів, а далі Індію з країнами Європи, проходив територією Чернігівського князівства, річками Прип'ять і Десна. На території князівства неодноразово знаходили скарби з монетами та виробами чужоземних країн, що свідчить про широкі торговельні відносини.