Відомий бібліотекознавець і бібліограф Дмитро Андрійович Балика народився 21 вересня 1894 року у містечку Седнів Чернігівської губернії, нині Чернігівського р-ну, в родині вчителя.
  Пізніше сім'я переїхала до Чернігова, де батько Дмитра працював у губернському земстві помічником видатного українського письменника Михайла Коцюбинського.
  Під час навчання у Чернігівському реальному училищі Дмитро Балика захопився творами українських письменників, не раз зустрічався з Михайлом Коцюбинським, Борисом Грінченком та іншими тогочасними письменниками. Закінчивши училище в 1912 році, Дмитро Андрійович вступає у Петроградський політехнічний інститут.
  У 1916 році, після закінчення інституту, розпочалася бібліотечна та бібліографічна діяльність Дмитра Балики на посаді бібліотекаря Шаранської земської бібліотеки. Працював Дмитро Андрійович творчо, із захопленням, брав активну участь в повітових, губернських нарадах з бібліотечної справи. У 1917–1920 роках працював у бібліотеках Белебії, Уфи, Томська. У Томську організував Музей бібліотекознавства – центр практичної і наукової роботи з бібліотечної справи. Закінчив педагогічне відділення Томського університету і був призначений викладачем кафедри педагогіки.
  У 1921 році Дмитро Балика переїхав до Києва. Тут працював у Показовій бібліотеці Військово-політичної школи Українського військового округу і лектором з бібліотекознавства й бібліографії на багатьох бібліотечних курсах. Поряд із суто бібліотечною діяльністю організовував для курсантів заняття з культури читання, на яких прагнув навчити їх розуміти книгу, її зміст, виділяти ідею та концепцію прочитаного. Розробив "Анкету-відгук на прочитану книгу". Його наукові розвідки того часу спрямовані на створення предметного каталогу, бібліотечної технології, методики спілкування з читачем.
  З 1925 року у Всенародній бібліотеці України Д. Балика очолював консультаційно-виставковий відділ, провадив широку практичну й наукову діяльність, обслуговував загальну та наукову читальні, виконував ускладнені бібліографічні довідки, організовував тематичні виставки, укладав бібліографічні покажчики, брав участь у роботі Комісії для вироблення предметних рубрик з краєзнавства та українознавства тощо, досліджував проблеми книгознавства та вивчення читацьких інтересів.
  Для надання теоретичної допомоги бібліотекареві у вивченні читача Дмитро Балика уклав бібліографічний покажчик "Вивчення українського читача" (1925), до якого увійшли праці Б. Грінченка, П. Куліша, І. Франка, науковців, відомості про діяльність культурно-просвітницьких громад (усього 206 назв), перелік українознавчих видань, заборонених на території України. Цей покажчик – одна з перших в Україні спроб розкрити проблему дослідження читача.
  Він очолював Кабінет вивчення книги і читача у Всенародній бібліотеці України, де обґрунтував класифікацію читачів бібліотек за 12-ма основними соціальними групами, окреслив аналітичні та синтетичні методи для вивчення читачів і читання в бібліотеках, а також удосконалив методику організації і проведення досліджень читацьких груп, їх інтересів, запитів з урахуванням видів і типів книгозбірень у місті та в селі.
  Учений був глибоко переконаний, що будь-яка бібліотека позитивно впливає на читача безпосередньо своїми притаманними тільки їй засобами: книгами, виставками, каталогами, вечорами тощо.
  Дмитро Балика брав участь у підготовці бібліографічного покажчика та списків, що друкувалися на сторінках журналу "Життя і революція", "Україна" та ін., зокрема, уклав бібліографію творів М. Драгоманова, І. Франка. Опрацьовував питання теорії і методики рекомендаційної бібліографії, вирішував питання співвідношення рекомендаційної бібліографії та критики, відмінності критичної та бібліографічної оцінки літератури. Виступав з доповідями на багатьох бібліотечних і бібліографічних з'їздах, конференціях, нарадах в Україні та Росії.
  У 1927–1930 роках працював в Українському науковому інституті книгознавства (УНІК). У зв'язку з критикою діяльності УНІКу за відрив від "конкретних" завдань соціалістичного будівництва і "націоналістичний" ухил Дмитро Балика був вимушений переїхати до м. Горького, де працював у місцевому університеті, а також керував кафедрою бібліотекознавства в Горьківському педагогічному інституті (з 1930 р.). Був одним із засновників Горьківської обласної бібліотеки, деякий час завідував бібліографічним відділом.
  Серед публікацій цього періоду є присвячені історії та культурі, проблемам краєзнавчої діяльності бібліотек, окремим діячам науки та культури цього краю.
  Дмитро Андрійович Балика помер у 1971 році. Він був людиною свого часу, а тому, поряд з його дійсно науковими, цікавими та ґрунтовними працями, були й виконані за соціальним замовленням – згідно з панівною ідеологією. Але його внесок у методологію, теорію та організацію бібліотечної справи країни безперечний.