Український педагог і громадсько-політичний діяч, друг і біограф Тараса Шевченка Михайло Корнійович Чалий народився 24 вересня 1816 р. у Новгород-Сіверському, у давній козацькій родині. "Природа виховала мене, зберігши в душі моїй невинність, простоту і вразливість від зла і грубості, що кругом оточувала", – читаємо у Чалого. І вже природні якості поглибила, відшліфувала родина. Виховували хлопчика батьки, збіднілі міщани, та столітній дід, який добре пам'ятав минуле. Оповідання дідуся викликали в душі Михайла любов до української старовини, пробуджували національну гордість.
  Спочатку навчався у приватній школі, згодом вступив до Новгород-Сіверської гімназії, яка на той час вирізнялася досить високим рівнем освіти. Директором закладу був Ілля Тимківський, високоосвічена людина, доктор Гетінгенського та Харківського університетів, рідний дядько Михайла Максимовича. Гімназійним другом Михайла Чалого був Костя Ушинський, відомий пізніше педагог і правознавець, один із засновників педагогічної науки та народної школи в Російській імперії, кандидат юриспруденції. Автор праць з теорії й історії педагогіки, підручників для початкової школи.
  Михайло закінчив гімназію у 1840 році, вступив до Київського університету (словесне відділення, казенним коштом). Першокурсник мав щастя купити "Кобзар" Т. Шевченка. Відтак захопився творчістю поета, історією його життя.
  У 1844 році Михайло Чалий закінчив університет і почалася його тридцятирічна педагогічна діяльність. Спочатку Михайло Корнійович учителює в Немирівській гімназії, Другій київській гімназії (вчителем словесності, а згодом й інспектором гімназії), потім його призначають директором гімназії в Білій Церкві.
  У 1859 році, у Києві, на вулиці Гоголівській, 9 Михайло Чалий купив власний будинок, у якому мешкав до 1907 року. Був організатором недільних шкіл, товаришував з художником Іваном Сошенком. Саме на квартирі Сошенка Михайло Чалий познайомився з Тарасом Шевченком і став згодом його першим біографом. Про ту зустріч Михайло Корнійович згадував: "Це було в Успенський піст, друзів я застав за сніданком, який у зв'язку з постом був доволі скудним… Висока довга пляшка з горілкою та по половині солоного платаного судака, яким вони ласували без допомоги ножа".
  М. К. Чалий – співорганізатор похорону Т. Г. Шевченка в Україні, виголошував промову над домовиною в Києві під час перевезення тіла до Канева.
  З 1869 році Михайло Чалий обіймав посаду директора ліцею й гімназії князя Безбородька в Ніжині (був останнім директором ліцею до реформування того в історико-філологічний інститут). У 1875 році покинув службу і назавжди оселився у Києві, віддався своєму улюбленому заняттю – літературі, упорядкуванню автобіографічних спогадів про Тараса Шевченка, Костянтина Ушинського. Належав до гуртка вчених, що об'єдналися довкола журналу "Киевская старина". Друкувався в "Основі" (1862) і в "Киевской старине" (1899).
  У 1882 р. М. К. Чалий випустив книгу "Жизнь и произведения Тараса Шевченка", за що отримав широку популярність в українських колах. "Пам'ять про народного поета має бути для нас святинею", – йшлося в передмові першої біографії Кобзаря авторства Михайла Чалого. Ця книга довго вважалася найкращим життєписом про Тараса Шевченка.
  Цікавою є розвідка про відвідини Шевченком цукрового заводу Симиренків. До останніх днів енергійний, рішучий 90-літній Михайло Корнійович продовжував друкуватися, охоче розповідав про Шевченка. Він "ніколи не виставлявся зі своїми переконаннями", називаючи себе "стихійним органічним українцем".
  До кінця життя Михайло Корнійович проніс і любов до свого рідного Новгород-Сіверського. У своїх спогадах він писав: "Живописная местность моего родного города весьма благоприятствовала зарождению в душе неизменной любви к природе… Излюбленным местом наших ребяческих экскурсий был Замок с его буграми и провальями".
  Помер Михайло Корнійович Чалий у Києві 19 лютого 1907 року. Похований на Байковому кладовищі.