Серед дослідників археологічних пам'яток Чернігівщини яскраво виділяється дослідник старожитностей доби Київської Русі Давид Бліфельд.
  Народився Давид Ісакович 10 жовтня 1908 року в місті Волочиську Хмельницької області в сім'ї службовців. Трудову діяльність розпочав у 1928 році. Спочатку працював завідувачем клубу у Волочиську, а потім – завідувачем бібліотеки Будинку працівників освіти у Проскурові (нині – Хмельницький). У 1933 році закінчив Проскурівський технікум політосвіти і деякий час був викладачем цього технікуму. У 1939 році закінчив з відзнакою історичний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка, а в 1941-му – аспірантуру.
  Під час Другої світової війни, звільнений за станом здоров'я від служби в армії, протягом 1941–1943 рр. Давид Бліфельд перебував в евакуації, працюючи молодшим науковим співробітником Інституту суспільних наук, а потім – Інституту історії та археології АН УРСР.
  Давид Ісакович мав широке коло наукових інтересів, що позначилося на його польовій роботі й публікаціях. Давид Бліфельд керував багатьма археологічними експедиціями: в Києві, Переяславі-Хмельницькому, в басейні нижньої течії Десни, в Чернігові та на його околицях. Особливо приділяв увагу пам'яткам, розташованим на території Північного Лівобережжя, під час проведення археологічних експедицій на території Чернігівської області в 1948, 1949, 1952, 1956–1958 рр.
  Першим завданням Деснинської експедиції Інституту археології АН УРСР (керівник – Д. І. Бліфельд) за участі Чернігівського історичного музею було виявлення археологічних пам'яток різних епох та їх систематичне вивчення. Археологічні дослідження Лівобережжя, і зокрема Чернігівщини, проводилися головним чином по великих річках, численні їх допливи (тобто притоки) вивчалися дуже мало. Відкриті селища зовсім не вивчалися. Тому другим завданням Деснинської експедиції було виявлення характеру давньоруських сільських поселень і характеру могильних пам'яток при них.
  Виконання цих завдань планувалося протягом кількох років. Першим районом таких досліджень була обрана територія на північ від Чернігова, басейн двох допливів Десни – Білоуса і Стрижня (1949 рік).
  Завдяки проведеним тут розвідкам та розкопкам були виявлені археологічні пам'ятки різних часів, головним чином – доби Київської Русі.
  Під час розвідок у цьому регіоні Давидом Бліфельдом було відкрито давньоруські поселення біля Старого й Нового Білоуса, Юр'ївки, обстежено городища та селища в урочищі Ялівщина, що на північній околиці Чернігова.
  Увагу дослідника привернули давньоруські пам'ятки біля села Шестовиця. Їх іще у 20-х рр. ХХ ст. розпочав вивчати П. І. Самойленко, а в 1946–1947 рр. цю роботу продовжили Я. В. Станкевич та І. І. Ляпушкіна. Але найбільш значними виявилися результати досліджень саме експедиції під керівництвом Давида Ісаковича в 1948, 1956–1958 рр.
  Протягом чотирьох польових сезонів у семи курганних групах Шестовицького могильника було розкопано 98 насипів, що дозволило простежити майнову та соціальну диференціацію як рядового селянина, так і багатих дружинників, що належали до панівного класу ранньофеодального суспільства Київської Русі, та розробити класифікацію дружинних поховань. Учений поділив усі досліджені поховання на чотири групи: поховання одного дружинника, поховання воїна з конем, поховання воїна з жінкою, поховання воїна з жінкою та конем.
  Детальний аналіз усіх поховань Шестовицького могильника містить підготовлена Давидом Бліфельдом монографія "Давньоруські пам'ятки Шестовиці", видана вже по смерті дослідника його колегами – співробітниками відділу слов'янської археології Інституту археології АН УРСР (1977).
  Звертався Давид Ісакович і до вивчення курганного некрополя Чернігова. У 1952 році експедиція Інституту археології АН УРСР за участі державного Ермітажу та Чернігівського історичного музею провела розкопки курганної групи на "Старому кладовищі в Берізках". Було досліджено 11 курганів. Усі вони досліджувалися на знос.
  В експедиціях набували досвіду і вміння вести археологічні розвідки, проводити розкопки на різних типах пам'яток співробітники Чернігівського історичного музею М. А. Попудренко та І. І. Єдомаха.
  Як провідний спеціаліст у галузі слов'янської археології Давид Бліфельд брав активну участь у написанні колективної праці "Археологія УРСР".
  Помер Давид Ісакович 26 лютого 1966 року у віці 58 років. Похований у Києві.
  Давид Бліфельд був принциповим і вимогливим дослідником, чуйним наставником для молодих науковців. Таким залишився він у пам'яті своїх колег – співробітників Інституту археології.

  ЛІТЕРАТУРА

  1. Бліфельд Д. І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці: [монографія] / Д. І. Бліфельд; АН УРСР, Ін-т археол. – Київ : Наукова думка, 1977. – 235 с.
  2. Ясновська Л. В. Давид Ісакович Бліфельд – дослідник давньоруських старожитностей Чернігівщини / Людмила Ясновська // Евреи Левобережной Украины. История и культура : материалы ІІІ-го международного научного семинара. – Чернигов, 2006. – С. 103–109.