Журналіст, поет, член літературної спілки "Чернігів", голова спілки "Співдружність муз" Михайло Ілліч Кушніренко народився 6 листопада 1944 року.
  Місце народження майбутнього поета – Максаківський хутір тодішнього Менського району Чернігівської області. Однак в біографічній довідці, вміщеній у його збірці "Не дай забути", місцем народження значиться село Червоні Луки. Нова назва з'явилася на мапі області в середині 50-х років минулого століття. Зараз – це село Луки Корюківського району, в якому досі стоїть хата його батьків.
  Свого часу класик української літератури Максим Тадейович Рильський прихильно поціновував вірші нашого земляка, на той час студента, вихованця знаменитої літературної студії Ніжинського педагогічного інституту, Михайла Кушніренка. В останньому томі двадцятитомника академічного зібрання творів Максима Рильського, що вийшов у світ 1966 року, вміщено його лист (від 26 квітня 1964 року) до Михайла Кушніренка: "…Хочеться мені сказати Вам добре слово. Мені здається, що у вас є та риса, яку колись називали "іскрою божою". <…> Гадаю, Ви стоїте на вірній дорозі. Я повертаю Вам Ваш зошит із своїми здебільшого дріб'язковими зауваженнями. Подекуди я не витерпів і понаписував у місцях, які мені сподобались, "добре" або "+". Але працювати Вам ще треба довго і наполегливо…".
  Михайло Кушніренко закінчив Ніжинський педагогічний інститут. За фахом – філолог. Працював у редакціях газет Чернігівської, Сумської, Львівської областей, свого часу очолював літературну студію при редакції "Гарту". Високих посад не займав – не був членом партії. Та ніколи й не прагнув до цього. Жив – як Бог на душу поклав. Був безмежно закоханий у своє рідне Задесення, у світ, що навколо, у саме життя. Любові було стільки, що не вміщувалась у грудях – лягала на папір щемними, хвилюючими рядками. Його поетичні твори – глибоко ліричні, наповнені нестандартними, часом навіть несподіваними образами.
  Якась зосереджена ґрунтовність, розважливість, навіть повільність притаманні характерові Михайла Кушніренка. Він ніколи й нікуди не поспішав, у тому числі й в справі донесення своїх творів до читачів.
  Публікувався на сторінках газет і журналів, у збірниках "День поезії", "Вітрила", "Літературний Чернігів", перекладав з російської, білоруської та чуваської мов.
  Свою першу і, на жаль, останню прижиттєву збірку "Не дай забути", видану під псевдонімом Костянтин Миліч, він оприлюднив лише 2003 року.
  Талановитого і надзвичайно скромного поета Михайла Кушніренка не стало 20 грудня 2017 року. "Ниву цю, веселку й тиху осінь і життя повік не розлюблю", – зізнавався поет незадовго до того, як піти у вічність. Таким – життєлюбом і ліриком – він і запам'ятається усім, хто знав його особисто чи лише за віршами.

  Література

  1. Миліч К. Не дай забути : вірші різних років, переклади / Костянтин Миліч. – Чернігів : Чернігівські обереги, 2003. – 68 с.
  2. Література рідного краю. Чернігівщина : хрестоматія / [упоряд., заг. ред., передмова Г. В. Баран ; редкол.: О. В. Забарний та ін.]. – Новоград-Волинський, 2021. – С. 669–674.
  3. Олійник О. З благословенням класика (Пам'яті Михайла Кушніренка) / Олександр Олійник // Літературний Чернігів. – 2018. – № 1. – С. 197–198.
  4. Рильський М. Т. Зібрання творів у 20 т. Т. 20. Листи (1957–1964) / М. Т. Рильський ; упоряд. : Н. А. Підпала, Р. Я. Пилипчук ; прим. Н. А. Підпала ; ред. тому Л. М. Новиченко, Б. М. Рильський. – Київ : Наук. думка, 1990. – 896 с.