(1966 р.)

  Майбутній учений народився 12 січня 1907 року у мальовничому Житомирі в учительській сім'ї. Приймала пологи бабуся з Ніжина Марія Матвіївна. Батько, Павло Корольов, демократично налаштований інтелігент, змушений був через переслідування влади часто міняти місце роботи. Мати, Марія Миколаївна, – домогосподарка, походила зі старовинного козацького роду Москаленків та Фурсів.
  У 1908 році сім'я переїхала до Києва. Невдовзі батьки Сергія розлучилися і він опинився на батьківщині матері, у Ніжині, де виховувався у великій і висококультурній родині Москаленків.
  У Ніжині Москаленки були видатними людьми. Дід Микола Якович – купець другої гільдії і член міської ради – володів бакалійною крамницею. Але головний сімейний дохід ішов від продажу солінь – маринованих огірочків. Завдяки сімейному промислу слава ніжинських огірків розповсюдилася далеко за межі України. Бочки з ними стояли по всьому двору. За рецепти відповідала бабуся Марія Матвіївна (у дівоцтві Фурса) – донька колишнього стройового козака Матвія Івановича Фурси, який був одружений з Євдокією Тимофіївною Петренко. Євдокія походила з родини грецьких колоністів, які за часів Богдана Хмельницького переселилися на Гетьманщину.
  Двадцятирічна мати Сергія вступила на Вищі жіночі курси в Києві, а малюк залишився жити у дідуся і бабусі у Ніжині. Тут у маленького Сергійка був власний світ: обійстя з садом і собака біля воріт. А ще улюблений дідусь Микола, який розповідав багато казок та споминів про козаччину.
  1911 року п'ятирічним хлопчиком, умостившись на дідових плечах, Сергійко захоплено спостерігав за польотом уславленого пілота Уточкіна. Пізніше на запитання кореспондента, що слугувало причиною його пориву до неба і космосу, Сергій Корольов відповів: "Льотчик Уточкін, у Ніжині. . Хоч я й не зустрічався з ним, але він став моїм першим ідеалом". Враження від цього дива виявилося таким яскравим і так владно кликало, що Сергій Павлович проніс його крізь усе життя – від Ніжина до Байконура!
  У родині багато читали, обговорювали політичні події та грали на музичних інструментах. У п'ять років хлопчик вивчив алфавіт і навчився писати. Сергій охоче вчився грати на скрипці, мав чудову пам'ять, змалку йому легко давалась арифметика. У семирічному віці хлопчик власноруч зробив модель аероплана. Друзів-однолітків у нього не було. Випускати Сергійка за межі помістя боялися, оскільки рідний батько погрожував його викрасти.
  Улітку 1914 року прийшло лихоліття. Світова війна змусила терміново ліквідувати бізнес Марії Матвіївни – стало неможливо користуватися транспортом. У перший же місяць війни старші Москаленки розорилися. Вони продали будинок у Ніжині, і в серпні 1914 року Сергійко разом із бабусею та дідусем, а разом із ними вірні друзі й помічники в господарстві переїхали до Києва.
  Так закінчився ніжинський період життя (1910–1914) Сергія Корольова. Більше в цьому місці він ніколи не бував.
  Під час навчання в Києві Марія Миколаївна (мати Сергія Корольова) познайомилася зі студентом Київського політехнічного інституту Григорієм Баланіним та вийшла за нього заміж. Після закінчення інституту Григорій одержав призначення до Одеси. Взяли і Сергійка з собою. "Твій син – мій син", – сказав Баланін. І вони стали друзями на все життя.
  У 1917 році Корольов разом з рідними оселився в Одесі. У бурхливі революційні роки гімназію, до якої вступив Сергій, було закрито, і він кілька років наполегливо займався самоосвітою. У липні 1922 року юнак екстерном склав іспити за шість років гімназії і того ж року вступив до Одеської будівельної професійно-технічної школи.
  Після закінчення профучилища Сергій Павлович вступив на аеромеханічне відділення Київського політехнічного інституту. За три роки (1927) у зв'язку із закриттям відділення в КПІ Сергій Корольов перевівся у Вище технічне училище ім. Баумана в Москві, де вже жили мати з вітчимом. Там він став членом студентського конструкторського бюро, почав працювати над літаком. Для захисту диплома, в 1930 році, Сергій Корольов побудував легкомоторний двомісний літак СК-4. Науковим керівником був Андрій Туполєв. Саме на СК-4 трохи згодом відомий льотчик-випробувач В. Степанчонок уперше у світі виконав петлю Нестерова.
  Успіх додавав сил, хотілося робити якомога більше: конструювати, будувати літаки. Саме в цей час Сергій Корольов знайомиться з пропагандистом ракетної справи, ентузіастом міжпланетних подорожей, інженером і винахідником Ф. А. Цандером. Корольов став послідовником Цандера, його вірним учнем. Разом вони організували групу вивчення реактивного руху. Абревіатуру, російською ГИРД, співробітники розшифровували так: "Где инженеры работают даром".
  27 червня 1938 року Сергія Корольова поглинула сталінська репресивна машина. Його заарештували за статтею "Підрив державної промисловості". Вирок – десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п'ять років та конфіскацією майна. Місце покарання – Колима.
  Так Сергій Павлович опинився в копальні Мальдяк, де добував золото. Там легендарний конструктор зазнав знущань злочинців та охоронців, каторжної праці, захворів на цингу і лише дивом залишився живий.
  За колимського в'язня клопотало багато знаменитих людей. У 1939 році Берія отримав від Сталіна вказівку переглянути справи оборонних фахівців, і в листопаді того ж року Корольову повідомили, що він їде до Москви. До Магадана під конвоєм Сергій Павлович добирався кілька діб. Затримка з оформленням документів призвела до того, що Сергій Корольов запізнився на останній того року пароплав до Владивостока. Пізніше він сприйняв це як знак долі. Пароплав "Індігірка" 12 грудня під час шторму затонув біля берегів японського острова Хоккайдо. Усі в'язні, які були закриті у трюмах, загинули.
  З вересня 1940 року Корольов відбував термін у ЦКБ-29, яким керував "зек" Туполєв. У роки війни в тому ж ранзі в'язнів вони разом із Туполєвим розробили "Ту-2". Пізніше майбутній Головний конструктор працює у схожій "шарашці" (так називали секретні науково-дослідні або проєктні інститути, в яких під контролем органів держбезпеки творили вчені та інженери, зазвичай "вороги народу"), де розробляли реактивні двигуни. У 1944 році Сергія Павловича звільнили з в'язниці, а у вересні 1945-го відрядили до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної.
  У 1946 році Корольова призначили Головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створювалися перші в Радянському Союзі балістичні ракети.
  Від серпня 1956 року Сергій Корольов – керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру ОКБ-1. Він контролював діяльність багатьох науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро. Увесь цей час Сергій Павлович усе ще формально був "ворогом народу". Реабілітували його лише 18 квітня 1957-го, за пів року до запуску першого у світі штучного супутника Землі.
  Сергій Корольов міг отримати Нобелівську премію за успішний запуск першого у світі штучного супутника Землі, одначе радянська влада приховала прізвище вченого. Коли Нобелівський комітет звернувся до СРСР із проханням повідомити прізвище конструктора, Хрущов відмовив, заявивши, що розробником є "весь народ".
  Завдяки роботі Сергія Корольова 4 жовтня 1957 року земляни вперше успішно запустили штучний супутник. Уже за місяць на орбіту полетів другий – з песиком Лайкою на борту. 12 квітня 1961 року відбувся історичний політ у космос Юрія Гагаріна.
  Сергій Корольов першим здійснив чотири історичні запуски, які визначили подальший розвиток науки й техніки. Запуск балістичної ракети з підводного човна. Запуск у космос першого штучного супутника Землі. Запуск першого супутника з живою істотою. І нарешті – запуск першого космонавта.
  За менш ніж 10 років освоєння космічного простору Сергій Павлович здійснив стільки досягнень, що його рекорд іще й досі не побитий.
  За життя видатного вченого успішно відбулося ще сім польотів пілотованих кораблів, запустили численні супутники, космічні наукові станції і системи. Сергій Корольов теж мріяв літати – його фантазія долала навіть міжпланетні відстані…
  Помер Сергій Павлович 14 січня 1966 року на операційному столі. Під час операції з видалення поліпа у 59-річного конструктора не витримало серце…

  Література

  1. Андреїшин М. Українські корені славного конструктора / Мирон Андреїшин // Українське слово. – 2007. – № 15 (11–17 квіт.). – С. 8.
  2. Головний конструктор : до 95-річчя від дня народження С. П. Корольова (1907–1966) // Календар знаменних і пам'ятних дат. 1 кв. 2002. – Київ, 2001. – С. 37–43.
  3. Киричок Б. Батько практичної космонавтики // Киричок Б. Прагненням до суспільних справ / Б. Киричок. – Вінниця, 2016. – С. 20–44.
  4. Онищенко Н. Космос починався з огіркового промислу // Онищенко Н. Ніжинські огірки по-грецьки. Книга історичних та кулінарних скарбів / Н. Онищенко, Л. Зайко. – Ніжин, 2021. – С. 14–23.
  5. Сотник Н. Побачити пінетки Головного конструктора / Ніна Сотник // Деснянка. – 2016. – № 16 (14 квіт.). – С. 4.
  6. Студьонова Л. Той, що вивів людство до зірок / Людмила Студьонова // Сіверщина. – 2011. – № 15 (14 квіт.). – С. 6.