Борис Наріжний народився 5 лютого 1935 року в місті Хорол на Полтавщині в сім'ї службовця. Дитинство та юність Бориса минули на Прикарпатті. Він закінчив школу і вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Я. Франка. Завершив навчання тут у 1958 році. Після цього отримав призначення до дрогобицької газети "Радянське слово".
  Улітку 1959 року після ліквідації Дрогобицької області і скасування посади власкора, яку обіймав, Борис Микитович мусив шукати щастя в іншому місті. Цього ж літа Борис Наріжний уперше ступив на благословенну Чернігівську землю, яка навіки стала йому рідною. Він очолив районну газету "Голос колгоспника" в селі Олишівка (нині – Чернігівський район), де згуртував прекрасний редакційний колектив, у якому шліфували свій талант майбутні українські письменники Володимир Дрозд та Іван Куштенко.
  Після ліквідації Олишівського району й газети доля привела Бориса Микитовича до Чернігова, де незабаром він обійняв посаду відповідального секретаря у новоствореній молодіжній газеті "Комсомолець Чернігівщини".
  Фатум ліквідації і надалі переслідував Бориса Наріжного. Закрили і "Комсомольця Чернігівщини". Однак Бориса Микитовича відразу взяли до чернігівської обласної газети "Деснянська правда", а пізніше він очолив редакцію обласної молодіжної газети "Комсомольський гарт". Діяльність Бориса Наріжного на журналістській ниві чергувалася з партійною роботою.
  У 1978 році Борис Микитович зайняв посаду голови обласного комітету з телебачення і радіомовлення. У цей період Борис Наріжний займався написанням довідок, доповідей та виступів для людей на вершині владної піраміди. Іноді публікував і своє. Він – автор триптиху нарисів-плакатів про трудові династії Чернігівщини ("З гвардії робітничої", "Глибока борозна Латунів" та "Вчителі Воскобойникови"), за що удостоївся диплома і бронзової медалі Виставки досягнень народного господарства України. Отримав і урядові нагороди – медаль "За доблесну працю" та орден "Знак пошани".
  Перехід Бориса Наріжного на радіо оживив чернігівське радіомовлення. В ефірі з'явилися передачі зі свіжим поглядом на життя. Почав регулярно виходити радіожурнал "Сонячні кларнети", автором якого став Олександр Олійник. Пролунав голос і на захист української мови.
  Увесь свій вільний час Борис Микитович працював над темою трагедії Корюківки часів Другої світової війни. Він уперше дав ґрунтовний опис Корюківської трагедії, результатом якої було масове вбивство понад шести тисяч мешканців селища Корюківка, здійснене 1–2 березня 1943 року загонами угорської військової жандармерії в ході Другої світової війни. Вивчення цієї теми втілилося у книгу "Горобинова заграва", яка побачила світ 1979 року у видавництві "Молодь" тридцятитисячним тиражем. До цієї ж теми Борис Наріжний повернувся пізніше і спільно з московським журналістом Б. Пендюром створив книгу "Помните о нас", яку було видано у Москві 1985 року.
  Понад десять років Борис Микитович збирав матеріал для нової книжки – про героя Вітчизняної війни 1812 року Єрмолая Четвертака. Книга вийшла у видавництві "Веселка" 1987 року. Автор зумів вияскравити військові й побутові деталі в зображенні солдатських і партизанських буднів. Історична повість вийшла багатоплановою. Характери, серед яких немало насправді самобутніх та яскравих, тісно переплетені у взаємодії. Вони доповнюють один одного, водночас кожен із них має чіткі індивідуальні риси. Повість "Єрмолай Четвертак" у перекладі уславленого майстра Івана Карабутенка вийшла в Москві російською мовою.
  Зрозуміло, вагомий творчий доробок Бориса Наріжного був помічений і належно оцінений. У 1989 році президія Спілки письменників України одноголосно прийняла Бориса Микитовича до письменницьких лав. На той час він уже мав звання "Відмінник телебачення і радіомовлення СРСР" та почесне – "Заслужений журналіст України" (1985).
  У 1988 році побачило світ друге, доповнене видання нарису "Горобинова заграва". У текст було внесено низку змін, зроблено суттєві доповнення. Під чорною лінією, яка відкриває окремі сторінки, опубліковані короткі розповіді – довідки про спалені села Чернігівщини.
  Останні роки Борис Наріжний багато і тяжко хворів і 20 квітня 2006 року помер. На 72-му році життя перестало битися серце відомого на Чернігівщині та в Україні письменника і журналіста, але пам'ять про нього житиме в його творчості.

  ЛІТЕРАТУРА
  1. Борис Наріжний : [Некролог] // Літературна Україна. – 2006. – 11 трав. – С. 2.
  2. Дорогами добротворення: Борисові Наріжному – 70! // Гарт. – 2005. – 10 лют. – С. 3.
  3. Макіївський С. З любов'ю синівською / С. Макіївський // Гарт. – 1995. – 10 лют. – С. 3.
  4. Пам'яті Б. М. Наріжного // Деснянська правда. – 2006. – 22 квіт. – С. 2.
  5. Реп'ях С. У розповні снаги / Станіслав Реп'ях // Деснянська правда. – 1995. – 4 лют. – С. 4.