Почесне місце серед відомих земських лікарів Чернігівської губернії останньої третини ХІХ ст. посідає Василь Шеболдаєв (1852–1900).
  Народився він 25 лютого (9 березня) 1852 року в сім'ї православного міщанина, купця 2-ї гільдії Валентина Шеболдаєва. Ця сім'я подарувала світові 5-х лікарів. Окрім Василя ще четверо його братів отримали це звання після закінчення різних університетів.
  Дитинство Василя Шеболдаєва минуло в Харківській губернії. Після закінчення Полтавської гімназії він у 1871 році став студентом Київського Імператорського університету Святого Володимира, який закінчив у 1876 році.
  В умовах підготовки до війни з Туреччиною трудову діяльність Василь Валентинович розпочав у військовому тимчасовому шпиталі, робота в якому під час війни зробила його не лише досвідченим лікарем, а й першокласним хірургом.
  З 1879 року Василь Шеболдаєв – земський лікар, завідувач лікарні в містечку Батурин. Ця лікарня, хоч і мала тільки 10 ліжок, була пристойно забезпечена хірургічними інструментами, відповідними приміщеннями і матеріалом. Саме тут лікар виконував до 500 операцій на рік, а у 1884 році він зробив 23% всіх операцій у Чернігівській губернії.
  Слава та авторитет умілого хірурга сприяли тому, що до нього з'їжджалися хворі і з інших повітів. Батуринська лікарня стала базою для навчання й підготовки лікарів з хірургії.
  Високопрофесійний представник земської медицини Василь Шеболдаєв багато зробив для забезпечення антисептики в закладі, де працював. Емпіричним шляхом він визначив, що найбільш придатним та ефективним є спосіб зберігання дренажів і лігатур у 90%-му спирті після попереднього кип'ятіння їх у розчині сулеми. При щепленні від віспи першим упровадив знезаражування інструментів і рук карболовою кислотою. Аналізуючи результати досліджень, лікар відзначав: "За 6 лет сделано более 6000 прививок, и только в одном случае возникло осложнение – рожистое воспаление, которое завершилось выздоровлением". Треба зазначити, що на той час ускладнення при щепленні від віспи було явищем досить розповсюдженим, яке нерідко закінчувалося смертю людини.
  Своїм досвідом Василь Валентинович активно ділився з широким лікарським загалом, виступаючи з доповідями на засіданнях товариства лікарів, на з'їздах, публікуючи результати своїх спостережень.
  Як поборник профілактичного напряму в медицині Василь Шеболдаєв ініціював проведення низки профілактичних заходів, вів роз'яснювальну роботу серед населення. Уже в перший рік (1880) роботи в Батурині йому довелось боротися зі спалахом дизентерії в місті і навколишніх селах. Особливо високою була захворюваність дітей у Митченках, Пальчиках, Красному, Кошарах, Шпотовці, Городищі. Хворіли практично всі діти. Показник смертності дітей першого року життя досягав 15%. Аналіз причин і результати боротьби з епідемією дизентерії лікар опублікував у часописі "Врач" за 1881 рік.
  У березні 1881 року на І повітовому з'їзді земських лікарів Конотопського повіту, ініціатором якого був сам Василь Валентинович, він доповів про спалах дизентерії на дільниці й висловив пропозицію стосовно організації "на период страдной поры" сезонних дитячих ясел як профілактичного засобу проти епідемічних хвороб.
  Таким чином, у 1881 році Василь Шеболдаєв заснував перші в Російській імперії дитячі ясла. У співпраці з місцевими землевласниками Василь Валентинович організував їх у Батурині і стежив за роботою цього закладу "по личному влечению". Також він був організатором перших профілактичних оглядів дітей у земських школах на території Батуринської медичної дільниці.
  Аналіз захворюваності серед учнів шкіл лікар опублікував у статті "Санитарные вопросы в народных школах Конотопского земства".
  У 1883 році В. Шеболдаєв, вивчивши досвід земського лікаря А. Романова, орендував у селян за свої кошти корів з телятами і в 1884 році відкрив віспяний телятник – перший у Чернігівській губернії. Лікар сам займався виготовленням віспяного детриту й безкоштовно роздавав його лікарським дільницям. Кількість щеплень виросла в десятки разів, а ріст захворюваності на віспу та епідемічні спалахи зупинились.
  Але ці успіхи були далекими від того, щоб вважати медичну допомогу в повіті задовільною. Кваліфікованих медичних кадрів не вистачало, а важкі матеріально-побутові умови життя народу сприяли тому, що в повіті була висока захворюваність, також висока загальна й особливо дитяча смертність.
  З 1885 року і до останніх днів життя Василь Валентинович – старший (головний) лікар і завідувач хірургічного відділення Чернігівської губернської земської лікарні, викладач у Чернігівській общині сестер милосердя Святого Феодосія та Чернігівській земській фельдшерській школі, секретар товариства лікарів Чернігівської губернії, активний учасник повітових і губернських з'їздів лікарів.
  З переходом Василя Шеболдаєва на посаду завідувача хірургічного відділення Чернігівської губернської лікарні в закладі почала розвиватися порожнинна хірургія. У 1889 році вперше були зроблені 4 планові череворозтини і "радикальное грыжесечение", у 1893 році виконана перша операція "пилоропластика по поводу стеноза привратника". При туберкульозі хребта Василь Валентинович широко застосовував корсетне лікування, яке не має альтернативи і нині.
  Досвід хірургічної діяльності Василь Шеболдаєв викладав у численних наукових доповідях і статтях, які друкувалися в періодичних та наукових виданнях. Іще до офіційного введення статистичного обліку захворювань і звітності в Російській імперії (1884–1885) з власної ініціативи лікар підготував "Медико-статистический отчет о состоянии земской медицины и народного здравия в Конотопском уезде за 1881 год". Ґрунтовний статистичний звіт був визнаний зразковим не тільки в Чернігівській губернії. Потім були звіти за 1882, 1883, 1884 роки. Відома праця Василя Шеболдаєва "Очерк деятельности хирургического отделения Черниговской губернской земской больницы за 1892 г.".
  Як активний член "Общества врачей Черниговской губернии", а з 1885 року – його секретар, Василь Валентинович вів значну роботу з підвищення кваліфікації лікарів, обміну досвідом, залучення до наукових розробок.
  У 1893 році поряд з Чернігівською губернською лікарнею на 130 ліжок, за рахунок добровільних пожертв, членських внесків та відрахувань від церковних доходів, почала працювати Община сестер милосердя Святого Феодосія на 177 ліжок. В амбулаторії общини консультували кращі лікарі міста, серед яких і Василь Шеболдаєв. Плата за прийом складала 20 копійок, а медикаменти відпускали за третину вартості, Община готувала жінок до роботи у лікувальних закладах. Протягом року тривала підготовка сестер милосердя з таких предметів як анатомія, фізіологія, десмургія, гігієна, акушерство. Майбутніх медсестер навчали користуватися медичними інструментами, надавати першу медичну допомогу тощо. Як зазначала газета "Черниговские губернские ведомости" від 12 квітня 1894 р., "...викладали медсестрам кращі лікарі міста", серед яких згаданий і Василь Шеболдаєв. Як хірург він готував теоретичні та практичні заняття в хірургічному відділенні.
  Видатний земський лікар, титулярний радник, громадський діяч Василь Шеболдаєв помер 1 серпня 1900 року і похований у Чернігові. На жаль, доля відміряла Василеві Валентиновичу лише 48 років життя, з яких понад половину віддано служінню людям, постійній напруженій боротьбі за їхнє здоров'я і життя.

  Література

  1. Нікітін В. Г. Був такий лікар / В. Г. Нікітін, М. І. Терех // Порадник. – 2014. – № 26 (черв.). – С. 13 ; № 27 (лип.). – С. 13.
  2. Нікітін В. Г. Подвижницька діяльність земських лікарів Шеболдаєвих – засновників хірургії в Конотопському повіті / В. Г. Нікітін, М. І. Терех // Сіверщина в історії України. – 2019. – Вип. 12. – С. 231–237 : фот.
  3. Терех М. Земські лікарі Батурина – меценати / Микола Терех // Слово "Гетьманської столиці". – 2019. – № 2 – С. 6 : фот.
  4. Шеболдаєв Василь Валентинович // Учені, громадські діячі медицини Чернігівщини (1000–2005). – Чернігів, 2014. – С. 449.